Відносини на відстані — чи можливий їхній перехід у реальне життя?
У цій дискусії: 4 відповідей фахівців.
Питання для обговорення
- Що змушує деяких людей заводити стосунки на відстані?
- Чи існує якийсь термін, після якого, якщо не відбувається переходу стосунків «в реал», то цього вже й не станеться?
- Чи є якісь інші ознаки, що вказують або на потенціал переходу в реальні стосунки, або на безперспективність таких дистанційних стосунків?
Питання 1
Що змушує деяких людей заводити стосунки на відстані?
Якщо серйозно, то Інтернет давно вже нівелював усі уявлення про відстань. Люди знайомляться, спілкуються, а потім уже з’ясовують, хто де живе.
Передбачаю нарікання на тему "ми стали менше ходити одне до одного в гості, гуляти парком, дивитися в очі тощо".
Я думаю, що, як і будь-яке явище, інтернет-світ має дві сторони — погану і добру. Усе залежить від того, яку ти обираєш.
Ну і гендерний компонент ніхто не відміняв — є країни з переважанням чоловіків, а є — жінок. І як їм знайти пару? Тільки шукати за межами своєї території.
Насправді, мене відразу зацікавило — що таке «відстань». Адже ми в будь-якому випадку живемо на певній відстані один від одного. Навіть живучи в одному місті, можна перебувати за дві години їзди один від одного, і в таких випадках у робочі дні для багатьох людей — зустрітися не завжди можливо.
Якщо йдеться про стосунки, які почалися зі знайомства в інтернеті, то вважаю, що інтернет уже давно став невід’ємною частиною нашого повсякдення.
Неважливо, де відбулося знайомство — у соцмережі, на тематичному форумі чи на дні народження у подруги. Важлива мотивація, яка лежить в основі бажання почати стосунки. Від неї й буде залежати їхній формат і розвиток.
Якщо почуття сильні, і люди впевнені, що хочуть бути разом, то рішення одне — переїзд. Те саме відбувається й у парах, які живуть і зустрічаються в одному місті, чи не так? Єдине, що в разі проживання в різних містах комусь із пари доведеться кардинально змінити своє життя, переїхавши до коханої людини.
Питання 2
Чи існує якийсь термін, після якого, якщо не відбувається переходу стосунків «в реал», то цього вже й не станеться?
Не секрет, що існує ціла категорія користувачів обох статей, яких я називаю "інтернет-мрійники". Це люди, яким апріорі не потрібен перехід у реальність, проте їм дуже приємний флер мрії про те, як усе було б чудово, якби. А для того щоб його створити, потрібно сформувати в партнера відчуття реальності. Тому вони будуть розкидати багато "маячків" про приїзд, зустріч, сім’ю, навіть дітей. Але щоразу буде щось термінове, важливе і невідкладне, що цьому завадить.
Ось для того, щоб не загрузнути в чужих мріях, краще відразу розуміти терміни.
Можу поділитися особистим досвідом — як правило, після періоду листування особиста зустріч відбувається через місяць (якщо живемо в різних містах).
У межах свого міста простіше — можна просто сходити випити каву, побалакати. Якщо не сподобались одне одному — ввічливо помахали рукою і додому)
Але якщо люди живуть у різних містах, то хвилювань більше — виходить, якщо мова про серйозну взаємну симпатію та почуття, то їдеш цілеспрямовано в гості до людини. А це дуже цікаво й тривожно водночас!
Звичайно, можна й ніби «проїздом», ніби на екскурсію, і заодно перетнутися, поговорити, подивитися «що за звір»). Це вже залежить від ситуації, ступеня щирості та глибини попереднього спілкування.
Питання 3
Чи є якісь інші ознаки, що вказують або на потенціал переходу в реальні стосунки, або на безперспективність таких дистанційних стосунків?
Для людей, які бажають реально зустрітися й щось реально прожити та реалізувати, — по суті, не існує відстаней. Може здатися всемогутньою ідеєю. Але це так — психіка всемогутня, і їй немає перешкод. Втім, так само всемогутність можна приховувати, утаювати (якщо з цим існують проблеми) — створюючи відстані або знаходячи такі засоби спілкування, які допомагають підтримувати цю ілюзію "ні туди, ні сюди".
Але якщо мета — просто поспілкуватися, або ж іноді зустрічатися і не більше того, то за поведінкою все ясно — відмова від зустрічей, відмазки різного рівня, або ж людина просто зникає. Якщо люди зустрічаються періодично, то візити рідкісні, жодних розмов про майбутнє.
Насправді, усе зрозуміло й очевидно, головне — бути чесним із собою, а також ставити чіткі запитання, з’ясовувати ситуацію.
Якщо у вас стосунки «на відстані» і ви знаєте про себе, що, наприклад, хочете зустрітися, то так і напишіть. Якщо у вас «гостьові» стосунки і ви хочете перевести їх у інший формат, то визначтеся — я б хотів/ла, щоб ми жили разом. Як ти на це дивишся?
За бажання люди шукатимуть можливості, а за небажання — відмазки й причини.
Бажаю всім щирих і чесних стосунків, любові та радості від життя!