Чи псують гроші людину?

Я б сказав, що для моралі важливішим є психічне здоров'я.

Думаю, що зв'язок існує, хоча й умовний. Усе залежить від самої людини. Одне знаю точно: якщо без жодної копійки грошей ти не зміг збагатити жодної людини, то ставши багатим, ти будеш глухий до потреб і нещасть інших. Останнє й визначає моральні якості душі.

Можна сказати, що такий зв'язок існує. Але при цьому не можна сказати, що гроші псують людину. Існує певний склад характеру або тип особистості, де самооцінка може живитися лише через матеріальні досягнення та успіх, який можна порахувати грошима. Він називається "нарцисичним". Ці люди ставлять перед собою неймовірно високі цілі, і якщо вони їх не досягають, то відбувається самознецінення. Їм просто необхідно весь час тримати високу планку, інакше вони будуть почувати себе погано. Серед успішних людей таких більшість. Але є люди, талановиті у зароблянні грошей, і це дається їм легше завдяки таланту та працьовитості. Тож матеріальна забезпеченість скоріше пов'язана не з моральними якостями, а з певною структурою характеру.

Швидше ні, ніж так. Моральні якості людини формуються в процесі виховання в родинному колі та під впливом соціуму, так само як і ставлення до матеріальних благ. Мудра людина може поєднувати у своєму світогляді і моральність, і матеріальну забезпеченість. Оскільки можна знайти як бідних людей, які проклинають усіх на світі, так і забезпечених людей, які з презирством і зарозумілістю ставляться до своїх менш забезпечених співвітчизників, і навпаки.

Абсолютно ніякої. Одне від іншого не залежить.

Гроші на моральність не впливають. Якщо людина високоморальна, то вона такою й залишиться як при великих грошах, так і без них зовсім.

Может быть, а может и не быть. В зависимости от конкретного случая, конкретного человека. Четкой связи не установлено.

Думаю нет, просто при материальной обеспеченности появляется большая свобода выбора и человек сам тогда выбирает, каким ему быть, и поэтому возникает и много соблазнов...

Думаю, не втратять. Питання — хто буде визначати. А що вони забажають? Можна ж дати горілки, а потім сказати: ось бачите, дитина захотіла…?
Природні бажання диктуються потребами розвитку. Цим усе сказано. Потрібні й гроші, зокрема.

Надмірне балування дітей частково підтверджує цей висновок. Недарма мудрі та дуже багаті люди воліють залишати своїм нащадкам у спадок прожитковий мінімум замість мільярдів (які здатні як дарувати радість, так і назавжди її вкрасти).

Це неправда. Справді, є діти з матеріально забезпечених сімей інфантильні, яким ні до чого прагнути, все за них зроблять батьки. Але такі самі діти є й із незабезпечених сімей. І достатньо дітей із забезпечених сімей енергійних, повних ідей, які вміють радіти життю. Я впевнена, що це залежить від стилю виховання, а не від матеріальної забезпеченості. Наскільки вміють радіти життю самі батьки, які взаємини в родині між самими батьками, між батьками та дітьми.

Не обов'язково. Знову ж таки, це залежить від виховання та тих цінностей, які важливі для людини. Існують цінності та потреби людини нематеріального характеру, які приносять відчуття радості та повноти життя — це духовні цінності.
Якщо ж говорити про вищі потреби людини, то задоволеність матеріальної сфери призводить до потреби самореалізації, саморозкриття, що веде до справжнього задоволення від життя.

Усе залежить від того, які цілі вони собі ставлять. Якщо мета стосується лише матеріальної сфери життя, і немає інших, що стосуються самореалізації особистості, тоді можливо.

Найчастіше ТАК, якщо у заможної дитини погане виховання, якщо вона без- або слабкоморальна.

Умение радоваться жизни больше зависит от воспитания и эмоциональной среды, в которой пребывает ребенок, а не от обеспеченности родителей. Важно, как именно и какое отношение формировали родители и окружение ребенка к тем вещам, которые он имел.

Действительно, вырастая, таким детям часто бывает сложно радоваться простым вещам в жизни. И для того чтобы почувствовать радость жизни, таким уже взрослым людям нужно придумывать всё больше необычных вещей, чему они смогут порадоваться, ведь всё обычное уже «приелось» и надоело...

Співчуття формується від того, наскільки сам людина отримувала співчуття з самого початку. Це починається, коли він починає відчувати себе як окремий від матері об'єкт. З півроку до року. Матері важливо розуміти потреби та передавати це розуміння самій дитині словами й діями. Ігнорування чи неправильне розуміння веде до емоційної тупості.

Швидше співчутливим, для цього почуття необхідно тонко переживати біль іншої людини, а це неможливо, якщо ти не був у подібному становищі. Співчуття я б відніс до жалю. На нього здатні й багаті люди. Жаль до африканських слонів, бідного тунця та бажання відкрити притулок для бездомних тварин. При цьому бездомні люди викликають лише огиду...

Це неправда. Бідність може робити людей озлобленими на життя, жадібними, впевненими, що інші люди чи Бог мають про них подбати, ділитися з ними заробленими коштами. Але так само є люди, матеріально забезпечені, які займаються благодійністю, беруть на виховання дітей із дитячого будинку.

У тому разі, якщо людина, маючи достатнє благоустрій, не розуміє потреб і потреб бідніших людей та ставиться до них байдуже, з презирством, а також оцінює оточуючих не за їхніми моральними та особистісними якостями, а за товщиною їхнього "гаманця".

Усе залежить від виховання та рівня усвідомленості людини.

Бідних об'єднує спільне: бідність, і вони більше розуміють та співчувають одне одному :))

Бедность может делать человека более понимающим, так как он получил конкретный личный опыт. А сочувственность больше зависит от эмоциональной составляющей личности, а не от внешних обстоятельств.

Думаю, что сочувствующим может быть каждый. Просто бедному человеку действительно легче понять себе подобного, ведь он в другом может увидеть и свою похожую проблему, с которой сталкивается и в своей жизни.

точно думаю что деньги еще долго не отменят.

Деньги - это не зло. Злом считаю любовь к деньгам. Материальный успех самое важное? Мы с собой не сможем забрать даже костюм в котором нас похоронят. Самое важное в жизни не богатство, а то смогли ли мы за всю свою жизнь стать причиной добрых перемен в других людях.

Золотой середина, это когда люди развивают свои способности и таланты,свою работоспособность, которые приводят их к материальному благополучию разного уровня. И в это время живут наполненной духовностью жизнью; ценят отношения, добрые поступки. Все перекосы в любой теме, не только в материальном благополучии, зависят от степени нарушений личности. И это никак не зависит от способности или от отсутствия способности зарабатывать большие деньги.

Деньги не могут быть самоцелью, но являются важным инструментом для обеспечения витальных потребностей человека и неотъемлемой частью материального мира, а так служат же средством коммуникации между людьми.

Деньги и материальный успех - это часть физического мира, где нужно просто научиться принимать и управлять этим процессом, так как мы всему учимся, приходя в этот физический мир.

Деньги это не зло! Зло -это то каким путем они "зарабатываются". А материальный успех -это самое главное для человека, главное для его комфорта и его достижений в жизни. Зарабатывай деньги своим трудом и своим умом сколько хочешь и не нужна никакая "золотая середина" в финансах и успехах.

Бедность как и богатство - это урок для человека, который он проходит чтобы развить в себе новые качества. Тут важно выработать к деньгам здоровое отношение (без эмоциональной привязки), например как к инструменту. Молотком ведь можно и убить и что-то починить. Суть в том как и с какой целью материальные средства использовать.

Очень важно понимать сколько я хочу, чтобы у меня было денег и зачем именно столько мне нужно. Тогда деньги не станут "злом" и просто "самым важным" и целью жизни тоже не станут.