Дитячі змагання, олімпіади та конкурси

Да, очень полезный. Конкуренция, соперничество существуют на работе, дома (между супругами и сиблингами), поэтому знать об этом важно. Я считаю, что этот дух соперничества лучше развивать как профессиональный навык, потому что для семьи, дружбы больше подходит партнёрство и сотрудничество.

Прагнення бути кращим існує з самого початку. Змагання підказують шляхи, вчать тому, як це можна реалізувати, досягти.

Для розвитку особистості дитини корисно насамперед те, що називають безумовним прийняттям з боку батьків, тобто коли батьки люблять дитину за те, ким вона є, а не за її досягнення, оцінки тощо.
Батькам не варто порівнювати свою дитину з іншими дітьми; краще зіставляти нинішній рівень розвитку та досягнень дитини з попереднім, наприклад: «подивися, раніше ти не вмів рахувати до ста, а тепер можеш, так само ти навчишся й іншим речам».

Якщо говорити про суперництво загалом, то можна виділити як здорове, так і неврозне суперництво.
Впевненість у своїх силах, прагнення розвивати й удосконалювати свої здібності в поєднанні з повагою до інших людей та вмінням програвати — основа для здорового суперництва. Для неврозного ж суперництва характерні бажання перемагати будь-якою ціною, завжди бути першим, прагнення «затопити» суперника, нездатність приймати поразки. Подібні установки значно ускладнюють адаптацію людини в соціумі та є причиною внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктів.

Конечно, ведь здоровая конкуренция стимулирует развитие.

Корисний, однак залежно від темпераменту дитини необхідно обирати й психологічні «інструменти» для підтримки дитини на шляху до перемоги.

Думаю, собственные несбывшиеся желания, например, мама в детстве мечтала о «роли принцессы», но мечта не сбылась. А также желание лучшего, нередко зажиточного будущего для своего ребёнка. Дань моде.

Власні незадоволені потреби.
Я «за» змагання умінь, навичок, але краса — дуже тонка річ. Судячи з існуючих дитячих конкурсів краси, дитячу принадну зовнішність скоріше спотворюють неприродним дорослішанням, ніж підкреслюють унікальність дитини.

Найчастіше це власні нереалізовані амбіції, марнославство.
Діючи таким чином, батьки підвищують власну самооцінку за рахунок дитини.

;)

Я вважаю, що найчастіше дітей відправляють на конкурси краси ті батьки, які не реалізували якісь свої дитячі мрії, а також ті батьки, яким важлива увага та визнання оточуючих, їх приваблює гламурне життя, їм це цікаво й важливо, їм необхідно бути на людях і демонструвати себе через дітей.

Доза в меру :)

Ніякої користі від цього немає, адже потрібно змагатися за суб’єктивну думку суддів, а не об’єктивну оцінку результатів роботи над собою.

До групи ризику, на мою думку, належать дівчата-підлітки. Невпевненість у собі, низька самооцінка, властиві підлітковому віку, у поєднанні з орієнтацією на певний еталон краси, можуть стати причиною виникнення розладів харчової поведінки (анорексія, булімія).

Всевозможные соревнования и конкурсы дают возможность ребенку узнать о собственных возможностях, увидеть и оценить себя «со стороны». Ребенок может быть как удовлетворен, так и разочарован результатом, получить разный эмоциональный опыт. Самое важное и необходимое для полноценного развития ребенка умение — научиться «сравнивать себя вчерашнего с собой сегодняшним», а также воспринимать собственную личность позитивно в целом, независимо от промежуточного результата.

Звичайно, конкурси впливають на психічне здоров’я та сприйняття себе, однак якщо правильно, з психологічної та фізіологічної сторони, підійти до перемог і поразок, то не має значення, чи це конкурс краси, чи змагання з плавання, чи просто навчання в школі. І якщо говорити конкретно про конкурси краси, то тут необхідно враховувати, що це творчий напрямок, а творчі люди дуже вразливі.