Заздрість до минулого

це не зовсім нормально. причин багато. це можна вилікувати.

Це відбувається або через невпевненість у собі, глибокі особисті комплекси, коли "колодязь" того, хто ревнує, порожній і йому потрібна постійна підтримка партнера.
Або ж той, кого ревнують, не дає партнеру достатньої впевненості у стосунках, у значущості партнера, грає «в темну» чи на «два фронти»

Ревнощі самі по собі досить руйнівне почуття. Особливо якщо це ревнощі до минулого, адже його вже не перепишеш і не зміниш. Воно вже БУЛО і ніколи не повториться, а значить ревнощі виснажують ще сильніше і можуть тривати без кінця і краю.

Є кілька передумов для ревнощів. Перша, коли партнер ревнивця періодично використовує такі фрази: «Ех, а у моєї колишньої/колишнього було краще...» (борщ, груди, освіта, зарплата). Тоді це питання саме до партнера, для чого і яка реакція партнеру йому потрібна. Саме ревнощі чи щось інше: увага, турбота, помста в кінці кінців.

Друга. Ревнивець сам переживає почуття провини чи сорому за зраду. У цьому випадку свої фантазії про можливу зраду чи факт зради він приписує партнеру.

Третя. Патологічна ревнощі. Народний опис «Ревнує до кожного стовпа». Може набувати дуже важких форм і руйнівно діє як на його психіку, так і на психіку партнера. У фактах не потребує, існує сама по собі, навіть якщо партнер одягне рясу і піде в монастир.

Усі факти ревнощів, які ускладнюють стосунки партнерів, краще опрацьовувати у психотерапевта в індивідуальному чи подружньому консультуванні.

Одна з причин — сформоване, за тих чи інших обставин, почуття недовіри до світу взагалі. Ревнощі на поверхні, насамперед — недовіра до партнера. Одно справа, якщо ви, прямо чи опосередковано, даєте для цього привід, але якщо без конкретних причин — то... дайте партнеру телефон Олени Шпундри :)))

Тут однією з головних ролей відіграє низька самооцінка та невпевненість у собі. Або ж партнер дає привід для ревнощів. Що, в принципі, обидві сторони медалі взаємопов’язані між собою. Треба розбиратися більш докладно з конкретною ситуацією.

це теж не нормально. і це треба лікувати.

Тут вже варто задуматися і відповісти собі на питання: «що я роблю поряд з цим чоловіком?». Якщо у них все було так класно, то хай так і йде.

Залежить від того, як згадує і скільки. Якщо розрив відбувся недавно і не минуло більше року, то це може бути частиною процесу гоєння після розриву стосунків. І тут не принципово, якими вони були. Розрив завжди супроводжується болем і горем, і потрібен час, щоб це прийняти.

Якщо більше року, то це може бути ознакою не пережитої травми від розриву чи дефіциту у поточних стосунках. З подібним варто звернутися на консультацію до психотерапевта.

Тут потрібно зрозуміти, у якому ключі ці спогади. Часто це маніпуляція, щоб пристосувати партнера під себе, тобто огородити себе від тих особливостей характеру, які не влаштовували у колишнього/колишньої, та виховати ті відсутні риси, які хотілося б бачити й у вас. Якщо не виходить говорити про це відкрито, не зачіпаючи самолюбство партнера (стосується обох партнерів), варто цьому навчитися у сімейного психотерапевта.

Якщо часто згадує, значить зв’язок між ними ще не розірваний. Або ж стосунки ще на стадії незавершеності, і партнер Вам чогось недоговорює, або в партнера є думки поновити попередні стосунки. Ще як варіант — ідентифікація з попереднім партнером.

це зовсім ненормально. не знаю — чи можна вилікувати...

Залежить від того, що саме хоче дізнатися партнер. Якщо про причини розставання — це нормально. Чому і як людина виходить із минулих стосунків — це штрихи до її портрета. Новий партнер елементарно збирає інформацію, хоче дізнатися, хто поряд з ним.

Якщо ж випитування стосуються сексуальної сфери — «скажи, а з ким у тебе було, скільки разів, у яких позах, було тобі так само добре, як зі мною» — це клініка. Рекомендую «допитуваному» терміново тікати, не забувши, звичайно, залишити «допитуючому» свій телефон, як психолога, зрозуміло.

Залежить від того, як ця потреба проявляється. Якщо вимагаються усі подробиці та детальний звіт, то це явно дуже тривожна ознака.

Довірені, відкриті взаємини — це нормально. Якщо ж ви хочете втримати партнера будь-якою ціною, то й брехня, і недомовки тощо. У будь-якому разі, треба бути готовим, що можуть і відкинути за минуле — мають на це право! Якщо ж почуття сильні, і є розуміння того, що хотілося б якось у цьому розібратися, щоб зберегти стосунки, — ласкаво просимо.

Коли на етапі знайомства партнер цікавиться попередніми стосунками — це нормально. Як біографію кожен описує своє колишнє життя. Але, якщо партнер загострює увагу на цьому питанні, треба поцікавитися, чим викликано таке цікавість. Якщо партнер цікавиться минулими зв’язками, значить він або не довіряє, або є привід для з’ясування якоїсь ситуації, пов’язаної з вашим минулим. Або ж партнер хоче бути впевненим у високій моральності почуттів свого обранця. Якщо ж у подальшому такий інтерес не зникає, це не є добре — яку мету переслідує партнер, він навмисно шукає привід для розриву стосунків і створення конфліктної ситуації. У будь-якому разі не варто надто багато відверто говорити зі своїм партнером, і не вся правда може принести успіх вашим майбутнім стосункам.

это не лечится.

Отношения с бывшими, даже не дружеские, а просто интеллигентные возможны только в двух случаях:
1. Когда у них общие дети. Эта связь навсегда.
2. Когда общая и очень узкая сфера деятельности. По работе ты вынужден встречаться с "бывшим", лучше улыбаться и мило здороваться, чем "делать" лицо и фыркать.
Во всех остальных случаях, дружба с бывшими- клиника, рекомендация как и в вопросе №3, делать ноги, не забыв оставить мой телефон:)

Смотря, как к этому вопросу относится нынешний партнер. Все необходимо проговаривать и договариваться о том, какие внешние границы пары.
В случае если есть совместные дети с бывшим партнером, это необходимость. Ведь от того, что они больше не являются парой, родителями для детей они не перестают быть.

Дружеское, цивилизованное отношение это норма. Но норма, это также неравнодушие, если оно не окрашено острой тревогой. Если отношение второго партнера в силу тех или иных причин тревожное смотри пункт 1 и 3.

Здесь я согласна с высказыванием Елены Шпундры. Прежний брак в котором остались дети обязывает к общению того или иного партнера,не разрешенные бракоразводные процессы,деление имущества,общий бизнес,работа которая непроизвольно сталкивает в определенных вопросах - это есть повод для общения даже не всегда дружеского между бывшими партнерами. Но,если же без каких либо связующих моментов партнер продолжает общаться,а тем более дружить с бывшим(ей)- это явный повод для консультации и выяснения с целью чего такая дружба поддерживается и,что от нее ждет каждый из поддерживающих ее.