Чому психолог вам не друг? Клієнт-терапевтичні стосунки

» Робота з психологом, психотерапевтом » Чому психолог вам не друг? Клієнт-терапевтичні стосунки

Дружба і клієнт-терапевтичні стосунки будуються в різних психологічних кордонах.

Саме тому в етичному кодексі психолога передбачена заборона роботи з друзями, партнерами, родичами і таке інше. А також заборона особистих стосунків з клієнтами (як мінімум поки триває терапія) і тим паче інтимних стосунків.

Будь-яке пересічення контекстів відносин (ми і друзі, і він мій психолог) призводить до розмивання кордонів.

Емоційна "включенність" в життя одне одного передбачена дружбою. Але ваш психолог/терапевт емоційно включений в ваше життя 1 годину на тиждень, коли ви приходите на сесію.
Весь інший час психолог емоційно включений в своє життя.

Знайдіть свого психолога онлайн.

Є робота, і є особисте, це очевидно.

Це не означає, що психолог нічого не відчуває до вас, до того, що у вас відбувається, ні. Відчуває, і може думати над вашим кейсом між сесіями, і брати супервізію по вашому кейсу, і інколи приносити в свою особисту терапію теми, що схвилювали його в контексті себе саме після роботи з вами.

Тому що будучи поруч з вами у вашому досвіді, він може згадати про свій, або усвідомити щось.

Чому так?

Тому що психолог працює з вами собою - своєю особистістю, цілісно. Він сам і є головним інструментом.

Під час роботи - всі його відчуття, думки, почуття, спостереження за своїм і за вашим процесом, за процесом між вами в контакті - все це може бути інструментом, який психолог використає для вашого процесу. Бо в цю 1 годину на тиждень він повністю, цілком для вас і з вами.

Що відбувається в дружбі?

Там ми один для одного, і ми не використовуємо себе як інструмент - ми обмінюємось проекціями різного рівня, і цей обмін влаштовує обох.

Ми можемо розділити цінності, погляди, ідеї, оцінки, в кращому випадку почуття, і кордони наших стосунків добре розмиті. Але це тому, що по більшості ми вважаємо близкістю саме розмиття кордонів. Якщо це так, то коли ці кордони з'являються - така дружба вмить стає інакшою.

Але, напевно, вам знайомі ситуації із життя, коли незаміжня подруга стає заміжньою, чи бездітна - матір'ю, і новий контекст автоматично змінює кордони дружби? Має змінити, бо якщо ні, відбудеться триангуляція стосунків.

Терапевтичне зцілення відбувається не із-за технік, вправ і практик - а в першу чергу самими клієнт-терапевтичними відносинами, які відрізняються від дружби контекстом, кордонами, суттю, змістом, метою, організацією цих стосунків, відповідальністю в них, глибиною процесів і рівнем самоусвідомлення в них.

Хоча в дружбі ви теж можете відчувати емоційне полегшення чи наповнення, і емоційне полегшення в терапії може нагадати близкість із другом, і спонукати створити саме дружній зв'язок із своїм терапевтом/психологом.

Але щодо відносин з терапевтом - кордони встановлені так, щоб ви розуміли, що ви - частина його професійного життя, не особистого.

Ці кордони:

• - чітка частота зустрічей (в дружбі, коли завгодно)
• - тривалість зустрічей (в дружбі хоч до ранку)
• - оплата (в дружбі, сподіваюсь, ви нічим не платите)
• - дистанція і табу в контакті (в дружбі обіймашкі-целовашкі)
• - чіткий контекст (в дружбі про все що завгодно)
• - саме ВАШ запит на зустрічі, а не терапевта ( в дружбі взаємно)
• - конфіденційність (в дружбі часто особиста інфо виходить за її межі, нажаль)
• - кінцевість стосунків і мета, щоб врешті решт ви обходились без психолога (дружити можна довічно)

Так, я не відкрию секрет, якщо скажу, що кордони з клієнтами, які знаходяться в терапії достатньо довго, можуть змінюватись. Наразі цьому дуже допомагають підписки один на одного в інстаграм, обмін рілз і таке інше. Цей феномен існує, і він безумовно являється відображенням не тільки вцілому розмиття кордонів в сучасній комунікації - а і певних процесів в контакті клієнт-терапевт. Але знову ж таки, це можливо при довготривалих стосунках, стабільному альянсі, обговорених і підтримуючих кордонах і все одно не з кожним клієнтом це можливо як форма комунікації без порушення.

Чому?

Тому що це легко переходить в додаткову неоплачувану консультацію онлайн за межами роботи, що може говорити про ваше безсвідоме бажання "присвоїти" собі терапевта. Ну по типу як малюк, що не випускає з рук улюблену іграшку, бо вона є об'єктом, в який він збуває свою тривогу.

Також це може говорити про безсвідоме бажання терапевта врятувати вас, підтвердити його співзалежний радикал (без мене не можуть) або це може надавати йому нарцисичного розширення (я найкращий, мене обирають, я всесильний, я відбуваюсь через свого клієнта, etc.)

Також, спілкування за межами робочого процесу, або доступність у вас до особистого життя вашого психолога (через ті ж соціальні мережі) - може і не порушувати його кордони, але викликати у вас яскраві емоційні реакції.
"Ого в нього є партнер! Он як він виглядає. Нічого собі, який дім. Троє дітей?? Немає дітей? Така собі машина, ні*уя собі машина", і т.д. і т.п.) це так, приклади крапля в морі)

Чому виникають взагалі такі емоційні реакції? Тому що в ці моменти психолог з'являється для вас як суб'єкт, як людина, що живе якесь своє життя. Це справді може викликати різні почуття, тому що в процесі терапії, психолог є об'єктом для вас, він ДЛЯ вас.

І так, звісно, він при цьому як був людиною, так і залишається, але в своєму процесі ви використовуєте його як інструмент, я написала про це вище.

Власне, ви тому і платите психологу. Ви ж не платите другу, з яким ділитесь особистим? Ні, бо він не об'єкт, який ви використовуєте, щоб зрозуміти себе.
Звісно, буває що люди зливають в друзів просто весь свій внутрішній бруд, як в зливний бачок, але то дружбою і не називається, насправді.

Як приклад збуття клієнтом внутрішнього матеріалу в психолога, з практики: "гівна підсобираю і прийду". Про що тут йдеться? Про об'єктність, по-перше, самої терапії - вона є місцем збуття гівна (умовне щось, що самому клієнту неприємно чи нестерпно в собі мати) ну тобто метафорично, туалетом. По-друге, про об'єктність терапевта, який нібито має це все взяти на себе, коли клієнт принесе. Ну як той бачок.

Звичайно, такий спосіб клієнта перебувати в стосунках - це відображення його способу взаємодіяти в першу чергу із самим собою. Але це вже безсвідома історія, яка щоб стала свідомою, потребує внутрішньої роботи.

Як може вплинути доступність особистого простору терапевта на робочий процес з клієнтом?

Це може запустити перенос (і не факт, що позитивний) і викликає мільон проекцій (які потім треба буде обходити або розбивати тому ж самому психологу. Роботи більше, гроші ті самі😂)

Якщо альянс психолог-клієнт вже заформований, стійкий і кордони пробудовані і підтверджені - такої емоційності не буде. Але все рівно завжди залишається ризик, що якась особиста подія в житті терапевта або його прояв як суб'єкта, можуть збентежити клієнта і запустити динаміку.

Я згадую, як викладала сторі, в якому я палю на своєму балконі під час обстрілів. Я отримала в дірект схвильовані запитання "це що ти таке робиш??" навіть від друзів, які просто не бачили ніколи, як я це роблю. Ну, ми ж не живемо разом 24/7 слава богу😄

Клієнт, для якого психолог поки що "неіснуюча людина" - міг би схвилюватися ще дужче, бо раптом ця людина з'явилась і не в ідеальному стані.
Так, дехто з клієнтів навпаки відчув би полегшення, бо той психолог виявився "звичайною людиною", як і він сам. Ну тобто із слабкістями, звичками, своїм страхом і таке інше.

Але ми ніколи не знаємо, як шо де відгукнеться, тому краще проникнення в особисте запобігати.

Інколи, під час сесії психолог ділиться своїми почуттями, особистим досвідом або фактом із свого життя (якщо це доцільно до процесу). Але це не запрошення до дружби, це лише присутність собою.

Так, я тут із тобою, не лише в ролі терапевта, я людина, і я розумію твої почуття зараз, тому що колись мав досвід, в якому пережив подібне. Такі моменти насправді в тому числі формують альянс довіри.

Але якщо після цього вам здається, що ви щось зрозуміли про життя вашого терапевта - вам здається.

Так само як і психологу - якщо здалось, що він щось розуміє про життя клієнта, то здалось. Так, вцілому ваш процес в терапії стає зрозумілим психологу по мірі того, як він відбувається, але не завжди одразу все ясно, плюс є динаміка. Та все ж кожної сесії, що саме ви принесли на цю годину, скільки, навіщо, чому саме це, і скільки з того - правда - знаєте краще ви, не психолог.

Тому на останок я скажу так - якщо ви хочете друга, що розрадить вас у тяжку хвилину, вислухає, підтримає, навіть дасть поради, виходячи із своїх особистих уявлень про життя - ви можете організувати це собі будь-коли будь-з-ким.

Якщо ви хочете розібратись в своїй особистості, щоб змінити якість вашого життя і змінити стосунки із самим собою - йдіть в терапію.

Опубліковано на сайті 24-03-2024

» Робота з психологом, психотерапевтом » Чому психолог вам не друг? Клієнт-терапевтичні стосунки