Question

24-11-2010

Вже 3-тю ніч неможу заснути переживання через сесію, що буде потрібно робити контрольні роботи, сам я нехочу, я дуже важко роблю те що нехочу такий вже я є. От нехочеться і все, а час то йде.Незнаю де на сесії жити буду, це також лякає, я дуже важко сприймаю переміни. В день недумаю якось про то ,а от вночі нервуюсь і неможу спати переживаю, і в одночас нехочу зробити задане. Ця ситуація нагадала мені що в мене таке було і в школі ще змалку, неробив відтягував потім переживав.Якийсь аж страх виникає від того.

Вопрос от: Andrey; Возраст: 21

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

24-11-2010 14:11:34Дополнение от автора

Раніше такі випадки тоже зустрічались, якось все собою миналось, так ви праві я відтягую момент і нічого з цим неможу зробити і так уже дуже давно і гризусь через це і буду гризтись і незнаю як це змінити, навіть якшо зроблю задане буду переживати а чи правильно а чи не забув і т.д воно мене зїдає, але пояснити то моїй голові важкувато, не вчусь на помилках чомусь. Ні є робота яка мені по душі, але вчусь тому що треба мати вищу освіту, професія зовсім не подобається.Тай Батьки не зрозуміють мушу довчитись, ну нехочу.

24-11-2010 14:14:29Дополнение от автора

Може можна якимось методом цього позбавитись, як взагалі можливо зробити себе впевненим в собі, і не боятись що буде і як, є методика?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Алёна Некрасова · Answer 1 · 2010-11-24 08:50:20

Андрію, привіт!
Ти дуже чітко описав свій стан - причини та наслідки. Знаєшь що буде, якщо затягнеш і не зробиш те, що треба, но все рівно не робишь-замкнуте коло. Здається що уникаєшь відповідальності і зайняв таку собі дитячу позицію - "не хочу - не буду". Тоді ти розумієш, що несеш відповідальність за результат - не здана сесія і тоді або перездача, або відрахування.
Як зазвичай приймаєш рішення, береш взагалі на себе відповідальність?

Александр Валентинович Стецков · Answer 2 · 2010-11-24 08:52:41

Ви змалювали ситуацію, в якій у Вас виникає підвищенна тривожність і свою реакцію на неї - пасивне очікування. Очевидно, це є Ваша особистісна риса. Однак, в чому полягае Ваше питання до спеціаліста?

Владимир Витальевич Ланько · Answer 3 · 2010-11-24 11:46:56

Здравствуйте, Андрей.
Складывается впечатление, что в школу вы ходили только потому, что вас заставляли. И учитесь сейчас тоже не по своему желанию.
Но отказаться от этого вы тоже не можете. Перевестись на специальность, которая вам нравится. Или найти работу по душе?
Или - любая работа вызывает аналогичные переживания?
Как раньше вы справлялись с этим? Кто вам помогал преодолеть такое "застревание" и желание оттянуть момент?

Владимир Витальевич Ланько · Answer 4 · 2010-11-24 14:50:34

Выполнить задание - значит рискнуть в том, что вы можете ошибиться. А не выполнять или оттягивать его выполнение - это отсрочить момент, когда вы неминуемо почувствуете ужас того, что вы ошиблись. Опять.
И, даже если мое предположение ошибочно, есть и методики и методы.
Но для этого все же лучше обратиться на очную консультацию.
Ведь все остальные методы, которые вам всю жизнь предлагали - вы их опробовали и не получили желаемый результат. Вероятно, пришла пора обратиться за помощью к тому, кто не будет вас критиковать за ошибки?

Ольга Владимировна Лазаренко · Answer 5 · 2010-11-24 15:44:07

Andrey,
для тебе "нелюбов" до твоєї спенціальності, на якій ти навчаєшся переважає над страхом, що тебе покарають. "Нелюбов" заважає виконувати завдання, а страх заважає заснути. Це моє пояснення, чому так. Якщо воно тобі потрібне.
А що робити, залежить від того, чого ти хочеш. Якщо просто ТРЕБА довчитись, бо цього хочуть батьки, то тоді писати контрольні чи інші завдання - це примушувати себе до цього. Проте чи вартий цей примус можливості спокійно спати? Вирішувати тобі.

Переживаю неможу заснути..