Question

09-10-2023

Доброго вечора. Мене непокоїть незрозуміле відчуття після конфлікту з сестричкою. Хоча то не зовсім конфлікт, а більше схоже на те що зірвалися одна на одну. В моєї сестрички є донечка-школярка. Не знаю точно в чому проблема, але схоже що дитина має ментальні проблеми чи порушення розвитку, не знаю що саме, бо я не зовсім розбираюсь, імовірно РАС. В дитини регулярно бувають приступи дивної поведінки. Отже моя сестричка регулярно скаржилась на ''погану'' поведінку дитини. Я співчувала та говорила, що не знаю чим допомогти, бо я в цьому не розбираюсь, може варто шукати спеціалістів. Були проблеми в садочку, потім в школі... Вона питала мене поради, що їй робити. Знаю що в школі де навчаються мої діти теж є дітки з порушеннями і їм забезпечується інклюзивне навчання, ніби норм усе проходить. Тож я радила своїй сестрі звернутися з її донечкою до психіатра, щоб їй поставили діагноз, тоді відповідно вони зможуть претендувати на інклюзивне навчання. Моя сестричка це проігнорувала, далі скаржилась на погану поведінку дитини але нічого не робила. Одного разу вона поскаржилася мені що дитина вийшла в школі з класу бо не захотіла сидіти на уроці і вийшла з школи. Пощастило що сестричка того разу була поблизу і вчасно побачила і забрала дитину. Отже тоді сестричка стала мені розповідати про цю ситуацію з претензією до вчительки – типу як вчителька могла відпустити дитину і тд. І сказала що планує покарати дитину – залишити без мультиків і тд. І тоді мене прорвало – наскільки я знаю її донечку, то цю дитина взагалі в деякі моменти некерована, тож звичайна вчителька не змогла б її переконати дотримуватись певної поведінки, а тримати дитину силою фізично теж не мала право, та й залишити інших дітей без нагляду в класі щоб побігти за однією дитиною не мала право мабуть. Тобто моя сестричка привела в школу дитину з порушеннями, а по документах як здорову, і має претензії до вчителів. На мою думку вона вчинила безвідповідально щодо дитини, щодо персоналу закладу та щодо інших дітей, поставивши всіх в ситуацію ризику. Мені дуже боляче думати про ситуацію, а що було б якби ця дитина, 7-річна, та ще й з порушеннями розвитку опинилася в місті на вулиці без нагляду, які могли б бути наслідки...

Питання від: Winwin ; Вік: 32

подобається запитання?

09-10-2023 20:29:06Доповнення від автора

Дізнавшись про цю ситуацію, я делікатно висловила сестричці свою думку, наголосила, що це саме її відповідальність та відповідальність батька дитини – звернутися до психіатра за діагнозом, щоб привести дитину в школу з достовірною інформацією в документах, і тоді навчальний заклад зможе надати їм освітні послуги зі спеціалістами, які знають про їхню проблему та розуміють як з нею працювати.

09-10-2023 20:31:19Доповнення від автора

Також я висловила їй свою думку, що в даному випадку, коли дитина або не контролює свою поведінку, або не розуміє правила, або навіть якщо навмисно їх порушує, і таке регулярно відбувається багато років, то покарання дитини не вирішує проблему, їм потрібна допомога спеціаліста.

09-10-2023 20:34:46Доповнення від автора

Потім я подумала, що була занадто різкою. Адже сестричка теж пережила стрес в тій ситуації. Хоча ситуація відбувалася певною мірою через її безвідповідальність... тож я сказала, що насправді не знаю як реагувати, а така дещо агресивна реакція в мене виникла через те, що мені дуже страшно думати про цю ситуацію, коло 7-річна дитинка з порушеннями розвитку опиняється сама на вулиці без нагляду...

09-10-2023 20:39:02Доповнення від автора

Сестричка ніяк на це не відреагувала. Потім вона спробувала спілкуватися ніби все ок. Але коли я розпитала що між нами відбувається, то вона вскипіла, та сказала що це я виставила її недомамою і тд. Я пояснила, що мені ситуація накипіла, що вона скаржиться постійно на проблеми, але нічого не робить, і в результаті ось такі наслідки. Можливо я перебільшую, не знаю, але на мою думку це з її боку нехтування безпекою дитини і при цьому до дитини якісь претензії та покарання, це дуже боляче.

09-10-2023 20:47:32Доповнення від автора

Я б хотіла налагодити стосунки з сестрою. Але чи можливі хороші стосунки при тому, що я не можу миритися з отакими нюансами і вважаю що не можна мовчати. Вона явно образилась на мене. Я не хотіла образити, але хотіла достукатися і вважаю що варто було, хоча не факт що вона захоче прислухатися. І таке враження що вона тільки чекала вдалого моменту щоб образитися. І типу на цьому все. Я хочу дружити з сестрою але не мовчати коли я бачу що щось не те. Якщо вона не згодна з моєю точкою зору то можна висловити це, а не тупо образитися і все. Не знаю чи потрібно робити якісь кроки для примирення. Чи дійсно я вчинила дуже погано? Відчуваю що вона від мене хотіла підтримки але я не згодна в тій ситуації підтримати бо вважаю що вона повела себе не правильно.

09-10-2023 22:23:30Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 352331 для Марія Радченко

Дякую за відповідь.
Так, потребую підтримки, я в цій ситуації почуваюся викинутою за борт: я стала не зручною, підняла некомфортну тему, не підіграла, висловила незгоду – то сестричка вибрала образитися та не спілкуватися зі мною, це прикро, хоча можна і її зрозуміти, може для неї я токсична таким чином.
З іншого боку я думаю про соціальну відповідальність – що не можна мовчати коли щось не так в наших близьких, бо якщо закривати очі, то можуть нормалізуватися страшні речі. Якби я була на її місці, то певно що мені було б таке неприємно. Але якщо так далі буде і наступного разу дитина таки піде кудись, і втрапить в небезпеку? І тоді вже нічого не можна буде виправити

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Ирина Островерх
(Харків)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Марія Радченко психолог Дніпро · Answer 1 · 2023-10-09 21:15:43

Я не вважаю, що Ви вчинили погано, але Ви праві в тому, що

цитата:

це саме її відповідальність та відповідальність батька дитини – звернутися до психіатра за діагнозом

Якщо батьки дитини не захочуть самі звернутися з дитиною по допомогу, Ви не зможете на них вплинути, тому що здоров'я племінниці - поза зоною Вашої відповідальності. В такій ситуації я б радила, в першу чергу, попіклуватися про себе. Адже люди, які сильно непокояться за інших, зазвичай самі потребують психологічної підтримки.

Answer 2 · 2023-10-10 05:34:46

Добрый день!

цитата:

Як розібратися

К сожалению, "благими намерениями вымощена дорога в ад".
Вы спасали свою сестру, она не захотела быть в роли жертвы и превратилась в преследователя.
То есть вы отыграли с ней роли в классическом треугольнике Карпмана.
И поэтому она и "выкинула вас за борт".

Касательно самой ситуации.
Ребенок сестры периодически проходил медосмотры. То есть девочку наблюдали специалисты и невролог, в том числе. И если бы у врачей возникали вопросы, то они бы рекомендовали родителям обратиться к психиатру.
Не будучи специалистом, со стороны, вы не можете сказать, есть ли у ребенка психическое заболевание или это всего лишь издержки неправильного воспитания.
В школе за ребенка ответственность в полной мере несут не родители, а учителя.
То есть учительнице надо было реагировать на такое поведение девочки и опять таки, в частности, рекомендовать показать девочку психиатру, если ее что-либо не устраивало.

цитата:

я думаю про соціальну відповідальність

Если вас интересует этот вопрос, то вы можете обратиться в органы опеки, которые в праве решать, что просходит с ребенком в семье сестры.
И тогда они сами будут изымать ребенка и отправлять на принудительное лечение, если посчитают нужным это сделать.
Проблема будет решена на законодательном уровне, а не так как вы хотите и представляете это себе.

цитата:

Як розібратися

Вообще же эта ситуация напоминает битву за справедливость.
Не совсем, конечно, понятно, зачем вы вышли на тропу войны.
Но обычно такое происходит тогда, когда в жизни человека не хватает любви.
Поэтому закономерен вопрос, что происходит у вас с вашей жизнью?
От чего вы уходите и какие свои проблемы не хотите решать?
Потому что если бы вас все устраивало, то у вас бы не было ни сил, ни желания заниматься решением чужих проблем.

Як розібратися, чи варто першій миритись