Question

09-12-2022

Доброго вечора! Допоможіть розібратися хто правий, а хто ні в даній ситуації і як мені себе поводити? Справа в тому, що чоловік ображається на моїх батьків, навіть не те щоб ображається, а дивиться на них якось не з доброї точки зору. Він вважає, що вони не старалися для мене і зараз не стараються, і не тому що не можуть, а тому що не хочуть. Так мої батьки і справді не допомагають мені фінансово ніяк, вчитися я теж пішла, не туди куди хотіла, а туди куди вдалося вступити на бюджет, щоб не платити за контракт. І справа не в тому, що не було грошей чи можливості їх заробити, бо я знаю, що вони були. Але просто відкладалися, як я вже потім зрозуміла, на нову машину. Я ніколи нічого не просила в своїх батьків, від слова зовсім. Якось чоловік заговорив про те, що хоче купити мені машину, щоб мені було зручніше з роботою і дитиною, і запитав батьків моїх чи не зможуть вони додати певну суму якої не вистачає. На що вони відповіли, що ні, що в мене є чоловік який повинен мене забезпечувати. Це його тоді теж дуже обурило. Але він жодного разу нічого не говорим їм про це, що його це обурює, лише мені. І крім цього, іноді мама моя насміхається над чоловіком, підколює якимись фразами, якось наче жартома, але чоловіка це зачіпає, зачіпає можливо його самолюбство. І він теж мені це все визказує, що вони самі нічого не досягли в житті, мені не дали фінансовий старт, а його повчають, як треба правильно жити і ставлять це так, ніби він повинен всього сам досягати і мене при цьому повністю утримувати. Я не засуджую своїх батьків, і нічого від них не прошу, я сама можу заробити гроші. Але ось чоловік вважає, що батьки повинні допомагати дітям, якщо в них є така можливість. А я знаходжуся, як між двох вогнів.

Питання від: Катя; Вік: 30

подобається запитання?

Підберіть сімейного психолога онлайн або в містах України.

10-12-2022 10:09:47Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 330236 для Наталия Павловна Венглинская

Так, ставить мене відповідальною. Навіть порівнює мене з моєю мамою, тобто коли я висловлюю свою думку, або щось мені не подобається, він постійно каже, що ти себе ведеш як твоя мама. І дуже довго ображається потім, ігнор може тривати тиждень, не їсть те, що я готую, мовчить, тікає від розмови, навіть останнім часом помітила, що як тільки хочу нормально спокійно поговорити він відвертається і одягає капюшон на голову, або накривається ковдрою, холод, якась зневага в мою сторону. Мені від цього дуже боляче і некомфортно, важко ,ніби не вистачає чогось, його уваги, тепла не вистачає.А коли я мовчу і зі всім погоджуюся, то значить все добре і так має бути. Про батьків згадує мені кожен день, навіть без причини, сам заводить цю тему, і починає мені казати, які вони погані, яка в мене дурнувата і тупа сімейка і т.д. і що можуть тільки говорити, а нічого в своєму житті не роблять. Мені неприємно це чути, бо це мої батьки. Я їх люблю просто так, не за щось. А він як наче конкурує з ними за мою прихильність. Коли я запитала, чому ти так робиш, чому ти постійно мені говориш про те, які мої батьки погані? Що ти хочеш цим досягти чи почути від мене? Він сказав, що хоче почути, що я згодна з його думкою, що дійсно так і є як він каже. Тобто, щоб підтримала його в цьому плані. То виходить, що він таким чином тисне на мене, щоб досягти цього. В нас зараз така ситуація, що чоловік вже тиждень мене ігнорує, не розмовляє зі мною, відштовхує, бо я сказала, що він пообіцяв дещо мені і дитині і не зробив цього. Хоча я не мала не меті йому цим докоряти чи ображати, просто я засмутилася через те що так сталося, бо дійсно те що він хотів зробити було важливим для мене. І вчора він мені сказав, що скажеш спасибі ще своїй мамі, що мовляв зараз такий ходжу. Бо виявилося, що ми якраз перед цим були на дні народженні в моїх батьків і застолом зайшла розмова про щось, і мама каже, та ти ж це казав ще 5 років назад, що це буде зроблено, і не зробив, а тепер знову про це говориш. Це було в формі жарту, тоді якось за столом всі посміялися і не звернули увагу, навіть він не подав вигляду, що це його запечило. А подав ось зараз, коли так співпало, що на наступний день, я йому майже те ж саме сказала, тільки вже про інше. І він знову виходить поріаняв мене з моєю мамою

Виберіть психолога для консультування з приводу розладу комунікації між різними членами родини, відсутності підтримки, неспівпадіння поглядів на виховання дітей тощо

10-12-2022 12:03:43Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 330240 для Наталия Павловна Венглинская

Я з ним згодна,але тільки просила не казати мені щоразу про це. Він знає, що я розділяю його думку, але всеодно продовжує щоразу говорити про це. Я б не сказала, що це було зовсім публічно, бо за столом були тільки мама, тато і я з чоловіком. Я одразу звернула увагу на реакцію чоловіка, він ніяк не відреагував, продовжив спілкування на якісь інші теми, в гарному настрої, тому я себе повела так само, але якщо чесно мені в душі стало неприємно.

10-12-2022 18:02:43Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 330253 для Владимир Анатольевич Тарасенко

Це не я вважаю, що вони мені щось винні, а мій чоловік. Він каже, що вони могли б зробити для тебе і те, і те, але не роблять, бо не хочуть. І через це дуже дратується. Бо він їх порівнює з собою, і каже що він би на їхньому місці старався, а вони виходить не оправдовують його бажань. Мої батьки взагалі не вмішуються в наші відносини, я ніколи не обговорювала з ними ні свого чоловіка, ні наші відносини. Ми і бачимось всі разом дуже рідко, хіба що на свята, а по телефону спілкуюся я з ними на нейтральні теми. І мені особисто мама ніколи нічого не говорила про чоловіка, що він якийсь не такий чи що їй щось не подобається. За столом цей випадок трапився вперше, це не повторюється роками. Так, можливо мама і не повинна була цього говорити взагалі, але це правда, і вже багато разів було, коли за тим же самим столом чоловік перед всіма говорив що буде так і так, що зробить те і те, і навіть терміни називав, але нічого з того, що називав жодного разу не зробив. І я не виную його за це, що не зробив, я завжди з розумінням до цього ставилася, бо в нього багато роботи чи може ще якісь особисті причини були не виконати. Я відносилася так, що зробить, то добре, а не зробить, то нічого страшного. Ну мама мабуть це по іншому сприймала, тому і сказала це як теща зятю. Я її не виправдовую, так, можливо мені треба було заступитися за чоловіка, але я не хотіла псувати свято братові, бо я не знаю чим би закінчилася така розмова. На діалог мій чоловік і справді не здатен, для нього характерна мовчанка і ігнор людини, яка з ним не згодна, або не виправдовує його сподівань

11-12-2022 10:44:18Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 330271 для Владимир Анатольевич Тарасенко

Бо він хоче, щоб я погоджувалася з ним, кожен раз, коли він щось про них каже. Хоче, щоб була на його стороні. А я взагалі не хочу ставати ні на чию сторону, взагалі щоб не виникало таких розмов. Бо він мій чоловік, якого я люблю, а вони мої батьки, яких я теж люблю. Мені нестерпно, коли я повинна, як наче робити вибір між його думкою і батьками. Коли йому про це сказала, то він теж образився і сказав, що добре, я тоді взагалі не буду їх згадувати і говорити ми не будемо про них, і в гості до них сама будеш їздити без мене, а свята вдома ми теж не будемо робити, щоб до нас ніхто не приходив. До речі, мої батьки нічого не знають, що в нас такі розмови відбуваються про них.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Алексей Лемещук
(Одеса)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Схожі онлайн консультації

06-12-2022 Неуважение мужа

05-12-2022 Проблеми з дружиною

30-11-2022 Мотивація чи маніпуляція ???

27-11-2022 Как сосуществовать с мамой токсиком?

27-11-2022 Самотність в сімейних стосунках

25-11-2022 Заплуталась. Зникли почуття

17-11-2022 дивні речі в сім'ї

10-11-2022 Відносини

09-11-2022 Особисті кордони

06-11-2022 Свекруха контролює кожну дрібницю в нашому побуті з чоловіком

Наталия Павловна Венглинская (Київ) · Answer 1 · 2022-12-10 09:39:27

Катя, доброго часу доби!
Дуже неприємна ситуація и не така вже і проста, бо в неї змішані ролі та рольові зваємовідносини.

цитата:

Але він жодного разу нічого не говорим їм про це, що його це обурює, лише мені.

Тобто, він ставить Вас відповідальною за дії Ваших батьків?
Як Ви реагуєте на це? Що з Вами відбувається?

цитата:

я знаходжуся, як між двох вогнів.

Нажаль, це так. І тільки Ви са ма можете вийти з цієї позиції.
Взаємовідносини чоловіка з Вашими батьками - то його справа. У нього нічого в них не виходить і він вовлікає Вас в цю "гру", як маленька дитина кличе тата, коли не може розібратися з таким же маленьким чоловічном напроти. І тут веж виклик до Вас:
- чи можете Ви тримати свої кордони ( а чи вони у Вас є в цьому питання та чи зважте Ви них?)?
- чи здатні ніжно не брати на себе відповідальність чоловіка за його взаємовідносини з Вашими батьками?
- чи готові Ви до конфронтації між Вашим чоловіком та Вашими батьками?
- чи готові Ви в цій конфронтації прийняти сторон... і тут питання в питанні - чи.ю сторону Ви приймете?..
Я б ще задала Вам декілька питань, але вони вже для терапії, а не для загального погляду на Вас і Ваші почуття, та на ситуацію.
Я б радила Вам обрати фахівця та попрацювати з психологом. Вважаю має сенс розібратися в собі та в ситуації більш глибоко, щоб мати досвід та ресурси на майбутнє.

Наталия Павловна Венглинская (Київ) · Answer 2 · 2022-12-10 11:14:07

цитата:

навіть останнім часом помітила, що як тільки хочу нормально спокійно поговорити він відвертається і одягає капюшон на голову, або накривається ковдрою

Нажаль, це не дуже хороший симптом - він вже психологічно не витримує тиску, який у нього накопичився та накопичується надалі і інтуітивно намагається фізично дистанціюватися від джерела стресу татиску.
Це природньо, що Вам це боляче. І в цих ситуаціях є складові:
- Ви, з Вашем болем, розчаруванням, гнівом... любою емоційною реакцією на таку поведінку
- Ваш чоловік, зі своїм болем, безпорадністю та відчажєм
- ваші взаємовідносини.
З кожни треа розбиратися окремо. Якщо до чоловіка, повторюся по поведінці що Ви описуєте перед Вами дитина, маленький дуже ображений з великим болем та відчаєм всередині хлопчик. Якщо б це був не Ваш чоловік, а саме хлопчик - як би Ви реагували? Щоб робили\казали йому?
Якщо до Вас - то як на мене, Ви потребуєжте підтримки та дбайливого ставлення до себе. Бо якщо Ви зацікавлені у взаємовідносинах - Вам потрібні ресурси та опора на себе. А у Вас цього, нажаль, я не помітила. І це відсил до дитинства - те, що не було сформовано в Вас Вашими батьками. І це не через те що вони погані. Через що - треа розиратися. Щоб Ви мали розуміння та сили це в собі змінювати без образ на батьків.

цитата:

Що ти хочеш цим досягти чи почути від мене? Він сказав, що хоче почути, що я згодна з його думкою, що дійсно так і є як він каже. Тобто, щоб підтримала його в цьому плані.

А Ви з ним не згодні?

цитата:

мама каже, та ти ж це казав ще 5 років назад, що це буде зроблено, і не зробив, а тепер знову про це говориш. Це було в формі жарту, тоді якось за столом всі посміялися і не звернули увагу

Тобто Ваша мама публічно принизила та образила Вашого чоловіка? І як на це відреагували Ви? Що Ви на це сказали чи зробили?

Наталия Павловна Венглинская (Київ) · Answer 3 · 2022-12-10 16:44:50

цитата:

Я з ним згодна,але тільки просила не казати мені щоразу про це. Він знає, що я розділяю його думку, але всеодно продовжує щоразу говорити про це.

Але ж чомусь він не відчуває вашої підтримки, якщо постійно хоче це почути знову і знову. Як думаєте, чому Ваш чоловік не відчуває, що Ви на його боці, що Ви з ним команда, а не за Вашими батьками?

цитата:

Я б не сказала, що це було зовсім публічно, бо за столом були тільки мама, тато і я з чоловіком.

А це не публічно? І, як я розумію Ви не встали на сторону чоловіка, а промовчали. Тобто Ваші батьки відкрито його зневажають, а Ви їх в цьому не зупиняете.
Є така техніка 180 градусів. Це поставити себе на місце іншої людини. Уявіть себе на мсці свого чоловіка - його батьки Вас ні во що не ставлять, постійно глузують що Ви замарашка, нікчема, що дім не можете як треа тримати, готуєте отруту - їсти неможливо, нохайна та й старувата... І при кожній нагоді це Вам постійно наголошують. А Ваш чоловік мовчить, нічого їм не каже. Як би Ви себе почували та що б з Вами тоді відбувалося якщо це триває роками?

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) · Answer 4 · 2022-12-10 17:42:14

цитата:

І дуже довго ображається потім, ігнор може тривати тиждень, не їсть те, що я готую, мовчить, тікає від розмови, навіть останнім часом помітила, що як тільки хочу нормально спокійно поговорити він відвертається і одягає капюшон на голову, або накривається ковдрою, холод, якась зневага в мою сторону.

Катю, так вийшло, що поряд з Вами чоловік, який перебуває далеко від стану психологично дорослої особистості(!) Він уникає прямого і відвертого контакту, уникає зустрічі з реальністю і перериває діалог з Вами.

Насправді здорові стосунки, це не тоді, коли партнери погоджуються і дотримуються однієї думки будь-якою ціною. Ви дійсно вважаєте, що батьки Вам щось винні? Якщо винні, то до якого Вашого віку?

цитата:

А я знаходжуся, як між двох вогнів.

Задумайтесь, адже можна жити без вогню взагалі. Це коли люди спокійно приймають відмінності, різні погляди і переконання, нехай і своїх рідних. А претензії до інших, як правило, йдуть від невдоволення своїим власним життям. От цим би і варто було зайнятись.

"ЧОЛОВІК ОБРАЖАЄТЬСЯ НА МОЇХ БАТЬКІВ"
І що він - більше ні на що не здатний - на діалог, наприклад? На вираження свого бачення без остраху засудження та критики у свій бік? На плідну співпрацю попри існуючі розбіжності? На цивілізоване співіснування, без образ і докорів?

Ответ отредактирован автором 10-12-2022 17:44:03

Ирина Николаевна Островерх (Харків) · Answer 5 · 2022-12-10 21:15:50

Вітаю вас!

"Але ось чоловік вважає, що батьки повинні допомагати дітям, якщо в них є така можливість. А я знаходжуся, як між двох вогнів."

Як ви розумієте свої особисті кордони у відносинах з батьками?
Ви обираєте бути між двох вогнів, навіщо?
Що відбувається у ваших відносинах з чоловіком, якщо в них так часто присутні розмови про батьків?

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) · Answer 6 · 2022-12-11 10:07:56

цитата:

Він каже, що вони могли б зробити для тебе і те, і те, але не роблять, бо не хочуть. І через це дуже дратується. Бо він їх порівнює з собою, і каже що він би на їхньому місці старався, а вони виходить не оправдовують його бажань.

А хіба повинні виправдовувати? Де це таке написане? Може, спробуєте в нього запитати?

цитата:

Мої батьки взагалі не вмішуються в наші відносини, я ніколи не обговорювала з ними ні свого чоловіка, ні наші відносини.

Здається, Ваші батьки вельми ввічливі і розумні люди. А чоловік їм "віддячує" докорами, висловленими Вам, бо слабкий характером. Не наважується щиро і відверто висловлюватись безпосередньо з ними. Думаю, боїться через те, що отримає гідну відповідь. Навалювати Вам йому безпечніше, адже від Вас точно не "прилетить."

Наразі спробуйте запитати в нього, з якою метою він звинувачує Ваших батьків?
І в себе запитайте, які емоції відчуваєте через його нарікання? Чого він, власне, хоче від Вас?

Здається мені, щось глибше сховано, ніж може здаватись на поверхні...

Ответ отредактирован автором 11-12-2022 10:09:28

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) · Answer 7 · 2022-12-11 10:59:53

цитата:

Бо він хоче, щоб я погоджувалася з ним, кожен раз, коли він щось про них каже. Хоче, щоб була на його стороні. А я взагалі не хочу ставати ні на чию сторону, взагалі щоб не виникало таких розмов. Бо він мій чоловік, якого я люблю, а вони мої батьки, яких я теж люблю. Мені нестерпно, коли я повинна, як наче робити вибір між його думкою і батьками. Коли йому про це сказала, то він теж образився і сказав, що добре, я тоді взагалі не буду їх згадувати і говорити ми не будемо про них, і в гості до них сама будеш їздити без мене, а свята вдома ми теж не будемо робити, щоб до нас ніхто не приходив.

Це такий прояв тихої сімейної тиранії. Або ти погоджуєшся зі мною, або пошкодуєш дуже сильно. Чомусь мені здається, що Ви опинилися в неволі, де у Вас відбирають шляхом ультиматуму право вибору(!), при цьому свідомо парзитуючи на Ваших почуттях. Чоловік насильницьким методом навертає Вас у свою викривлену віру. Таке багато разів траплялось в історії загалом і тепер реалізується у вашому конкретному випадку. Він огидним способом продавлює Вашу особистість, вимагає відріктись від переконань і уявлень. Ймовірно, якщо відступите, то можете втратит себе...
Там ще багато підміни понять. Мати свою думку не означає зраджувати чолоівка(!)

Тому потрібно розбиратись із Вашою схильністю до залежних стосунків, де, окрім почуттів, чимало страху перед втратою взаємовідносин.

Чоловік ображається на моїх батьків