Question

25-10-2022

Мої батьки розлучилися і коли мені було 7 років я покинула маму і вирішила жити з татом (точніше з його батьками, оскільки сам тато майже завжди був за кордоном і мав іншу сім'ю). Молодша сестра сестра залишилася жити з мамою, але фактично її виховува бабуся (мамина мама). В ті часи спілкування з мамою відбувалося через листи, кілька раз вона приїжала до мене. Коли мені випивнилося 15 років я пішла вчитися. Мама й надалі майже не підтримувала зі мною спілкування. Могла привітати з Днем народження і то не завжди. На фоні того, що подрузі, з якою я жила, мама дзвонила тричі на день, а моя мені навіть раз в місяць не дзвонила - було боляче. Але я звикла, що її, як мами, у мене немає. Я не відчувала до неї материнських почуттів. Пізніше я потрапила в лікарню і мама почала дзвонити, дізнаватися як здоров'я. Я була холодною. Але з кількома такими дзінками я вирішила дати нам шанс відновити спілкування і відкрила для неї своє серце, я сама потягнулася до неї. Проте мама зникла (не буквально, перестала мені дзвонити). Після цього мені було ще більше боляче, ніж раніше. Адже до того я змирилася, що мама є десь далеко, але не в моєму житті. Але коли вона дзвонила, я подумала, що от зараз ми будемо спілкуватися як мама з дочкою, я потягнулася до неї, сама їй дзвонила. Але це було тимчасово....виходить, що мама була поруч тільки коли в мене були проблеми зі здоров'ям, можливо вона пееживала за моє життя. Але коли все наладилося, вона знову віддалилася. Але ж я уже потягнулася....і було боляче. До сьогоднішнього часу ми бачилися кілька раз, але по більшій мірі завдяки моїй сестрі (сестра жила в одному селі з мамою і коли я приїжджала до сестри - бачила і маму). Тоді я знов подумала, що можна наладити контакт. Але коли я намагалася притулитися до неї, вона реагувала холодно, наче некомфортно себе почувала, наче не знала як мені відповісти. Під впливом алкоголю мама завжди вибачалася переді мною, казала, що вона погана мама для мене. Інколи я могла їй подзвонити, але розмова теж була холодною, не такою, яка має бути з мамою. Вона не приїхала на моє весілля, сказавши, що не має фінансової змоги і не знає як поводитися біля тата і інших родичів, з якими я жила. І я вирішила, що більше не намагатимуся наладити близькі відносини з нею. Що вона буде для мене просто біологічною матір'ю.
Але може в цьому є моя вина? може вона тримає на мене образу, що я її покинула? або мама вважає себе винною переді мною за те, що майже не спілкувалася зі мною всі ці роки, як мама з дочкою? а може просто мама звикла жити без дітей і не хоче нічого налагоджувати, бо їй комфортно як є?
Не дивлячись на те, що я ніби звикла до того, що мами не було в моєму житті, я не відпустила цю образу і говорю на цю тему зі слізьми на очах.
Допоможіть відпусти мені цю образу. Образу до мами, якій не потрібна і не цікава власна дитина.

Питання від: Margo; Вік: 26

подобається запитання?

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Виберіть психолога для консультування з приводу відносин батьків та дітей

25-10-2022 16:01:34Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 327828 для Елена Владимировна Мороз

Крім материнських відносин, наразі наявні і інші болючі питання. З чоловіком в процесі розлучення через мою зраду. Я визнаю свою помилку і шкодую про вчинене. Але чоловік не пробачив і пішов. А я не можу його відпустити, хоч вже пройшло немало часу, не можу собі пробачити свій вчинок. Наразі це питання викликає в мене ще більше болі, ніж питання відносин з матір'ю.
Але питання по мамі було болюче завжди, воно не зараз загострилося.

25-10-2022 16:03:14Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 327825 для Ирина Николаевна Островерх

дякую за відповідь. я вже неодноразово думала про те, що потрібно скористатися послугами психолога. Але мене то ціни стримували, то вважала, що вже байдужа до цього. Хоч розумію, що в мені досі живе ця образа.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Юлия Якименко
(Онлайн)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Ирина Островерх
(Харків)

Схожі онлайн консультації

24-10-2022 Своїм криком лякаю свою дитину

16-10-2022 Проблемные отношения с отцом дали своё сейчас

16-10-2022 Проблемы в семье

15-10-2022 Фин поддержка взрослой дочери

05-10-2022 Помогите разобраться

04-10-2022 Конфлікт з батьками

04-10-2022 Спеціалісти PAS по батьківському відчуженню дитини в Німеччині

28-09-2022 Сварки батьків

21-09-2022 Що мені робити?

20-09-2022 Я не люблю свою диниту?

Оксана Анатольевна Бамбура (Київ) · Answer 1 · 2022-10-25 14:40:14

Добридень, Марго. Вам необхідна особита консультация психолога. Тому, що на форумі Вам мало чим допоможуть. Шукайте собі спеціаліста та гоу до роботи.
Хай щастить!

Валентина Михайловна Жемчужникова (Київ) · Answer 2 · 2022-10-25 14:44:19

Сочувствую, что у вас так сложилось с мамой, да и в целом с родителями.
Отпустить обиду, прожить всю боль, связанную с тем, что вы росли без мамы можно в длительной психотерапии. Увы, упражнений, как это сделать быстро, нет. И это не запрос для сайта. Только индивидуальная работа с психотерапевтом

Ирина Николаевна Островерх (Харків) · Answer 3 · 2022-10-25 14:49:18

Доброго дня!

"Допоможіть відпусти мені цю образу. Образу до мами, якій не потрібна і не цікава власна дитина."

Дуже співчуваю вашому болю. Не кожному завжди легко прийняти маму, яка турбується та виховувати і зовсім важко маму, яка відсторонена та емоційно-холодна. Розумію, що ви хотіли б знати причину, щоб полегшити свій біль. Але ви можете ніколи її не знайти.
В психології є багато дієвих інструментів, щоб працювати на прийняття мами. Вам необхідно підібрати собі психолога на сайті і працювати в особистій терапії.

Елена Владимировна Мороз (Київ) · Answer 4 · 2022-10-25 15:51:54

Добрий день! Історія вашого дитинства і теперішнього життя наповнена біллю і образою на маму, «якій не потрібна і не цікава власна дитина». Ви говорите на цю тему зі сльозами на очах. І ваші емоції, почуття і переживання у цій ситуації нормальні. Ви з біллю переживаєте байдужість і відсутність матері у вашому житті. І це нормально хотіти емоційного контакту з мамою і ображатися за те, що вона не може його дати.
Та все ж таки звертаючи увагу на те, що вам 26 років, ви вже заміжня і маєте свою сім‘ю, скажіть, які події зараз у вашому житті спонукали до того, щоб звернутися на сайт до психологів за допомогою відпустити образу на маму? Що зараз відбувається у вашому житті? Вам подобається те, як ви живете? Чого ви хочете від життя? Які маєте плани на майбутнє?
Дивіться, як відпустити образу на маму - це складне питання, яке потребує уваги конкретно до вашого життя і вашої особистості. Це питання, яке потребує індивідуального підходу. Бо немає однакових, схожих історій відносин дочки-матері. Але, як правило, питання відносин з мамою постає: або в скрутні часи, або, коли все добре в житті і психіка готова згадувати минулі образи, стреси, проблеми і перепроживати їх так, щоб вони не причиняли болю, а були сумною згадкою.
З повагою, Олена Мороз (психолог, гештальт-терапевт)

Валентина Михайловна Жемчужникова (Київ) · Answer 5 · 2022-10-25 16:04:31

И тема прожить разрыв отношений с мужем, простить себя это тоже в индивидуальную терапию. Эти темы, уверена, связаны между собой. И то, как отношения с матерью повлияли на то, как вы строили отношения с мужем, тема прощения мамы и прощения себя - это все тесно переплетено и нуждается в том, чтобы вы разобрали это. Но на сайте это сделать невозможно

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer 6 · 2022-10-26 00:41:48

Margo, схоже Вам важко відпустити не тільки образу до мами, але й почуття провини перед чоловіком.
Тобто взагалі складно щось відпускати та пробачати.
Є сенс звернутися для цього на психотерапію.

Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) · Answer 7 · 2022-11-05 08:55:09

цитата:

Але може в цьому є моя вина?

цитата:

не можу собі пробачити свій вчинок.

Ваше гипертрофированное чувство вины мешает Вам жить.
Вы не сможете отпустить отношения с мамой и мужем, пока не закроете этот гештальт.
С этим надо идти в индивидуальную психотерапию.

як пробачити рідній матері її байдужість