Question

07-09-2021

7 років я працювала за спеціальністю (до слова я гуманітарій). Нещодавно вирішили з чоловіком, що будемо емігрувати до Канади. Але навряд чи моя нинішня професія буде там високо оплачуватись і цінуватись. Тож ми з чоловіком вирішили, що поки ми в Україні я піду на курси, на освоєння нової, більш оплачуваної і популярної професії в ІТ-сфері, яка буде цінуватись за кордоном. І от, я вже закінчила двоє курсів, отримала знання, але ще досі не впевнена у собі. Мені здається що я, яка по життю гуманітарій, просто не здатна працювати в більш технічній спеціальності. І от коли я вже відсилаю свої резюме на вакансії, я водночас хвилююсь про те, що мені не телефонують або відмовляють, і водночас в мені панує дуже великий страх, що мені все таки зателефонують і я просто, як то кажуть, облажаюсь. Як бути? Як перебороти цей страх? Адже гадаю, що постійна установка в моєму мозку, про те що в мене нічого не вийде, навпаки заважає мені досягнути свою ціль..

Вопрос от: Nata; Возраст: 26

понравился вопрос?

нравится: 1 из 1

07-09-2021 16:19:47Дополнение от автора

Доброго дня, Інно Іванівно!
Скоріше так, аніж ні. Моя біда заключається в тому, що немає такої професії, яка б мені сильно подобалась. Є така, на яку я можу вивчитись і працювати, але щоб сильно прикипіти душею - ні.

07-09-2021 17:37:16Дополнение от автора

Доброго дня, Вікторія!
Так, це дійсно для мене перша, така дуже важлива зміна.
До критики насправді відношусь дуже гостро. Іноді після жорсткої критики в мене можуть опуститись руки або взагалі зникає бажання. Конструктивно сприймати критику я, нажаль, ще не навчилась.
У даній ситуації облажатись для мене, це коли щось запитують - а я цього не знаю. Хоча в принципі я розумію, що всього на світі знати неможливо, але я дуже боюсь зізнатись у тому, що я чогось не знаю. Для мене це рівнозначно "провалу".

07-09-2021 17:43:23Дополнение от автора

Інно Іванівно, напевно більше все таки негативу. Я завжди стараюсь мислити позитивно, але водночас і готую себе до негативу, щоб потім сприйняти ситуацію більш легко. Моя зміна професії пов'язана не тільки з майбутнім переїздом, а і в тому, щоб допомогти моїм батькам жити краще, ніж зараз. Хочеться аби в мене була можливість звозити маму в санаторій, допомогти їм з житлом. А для цього всього потрібні не маленькі кошти, які необхідно заробити. Нажаль, моя посада не надавала такі можливості.

07-09-2021 18:25:45Дополнение от автора

Дуже дякую за підтримку і поради. Для мене ці слова дійсно були дуже важливими та необхідними на даний момент. Буду працювати над собою. Щиро вдячна!

07-09-2021 21:35:40Дополнение от автора

Доброго вечора, Алла Григорівна!
Можливо моє дитинство з цим і пов'язано. Його важко було назвати щасливим, оскільки в тата завжди були проблеми з алкоголем, а мама старалась віддавати любов за двох. Я знаю як їй важко і як вона старалась витягти мене і старшого брата, вивчити. Тому я завжди старалась досягати всього самостійно. Боялась в мами брати гроші, коли вона давала, бо знала як тяжко вони їй даються. Можливо саме тому я не даю собі право на помилку і саме через це так сприймаю критику.
Якщо десь я помиляюсь - для мене це зайвий привід сказати собі, що я ні на що не здатна, що всі мої зусилля марні, якщо я чогось не знаю. І свої помилки я потім можу часто згадувати, від чого стає соромно. Хоча я знаю, що це нормально помилятись, але як каже моя подруга "Ти вічно себе за щось гризеш". Навіть незнаю як це змінити..

07-09-2021 21:46:38Дополнение от автора

Ольга, тут скоріше за все справа не в маминих очікуваннях, скільки у своїй внутрішній установці, що в мене немає права на помилку, оскільки я маю бути підтримкою і опорою для мами. А якщо я часто помиляюсь це означає що я не можу бути цією опорою.. Якось так.

08-09-2021 12:59:04Дополнение от автора

Так, моя мама завжди була в ролі жертви, ще з дитинства. Скільки б я не просила її розлучитись з батьком і переїхати, вона завжди приводила в аргумент слова, що вона прожила з ним 30 років і не може його кинути. Я намагалась їй допомогти, але вона сама мене відштовхує. Мені залишається лиш завжди бути напоготові і в потрібну мить надати їй підтримку. Це і є моя мета - стати людиною, яка ЗМОЖЕ допомогти своїй мамі у скрутну хвилину.

08-09-2021 13:00:31Дополнение от автора

Ольга, дякую Вам. Буду вчитись сприймати ці помилки нормально)

08-09-2021 16:47:37Дополнение от автора

Мені завжди здавалось, що жити своїм життям - це прояв егоїзму. Іноді я відчуваю свою провину за те, що я щаслива наразі у своїх стосунках, в той час як моя мама там страждає (хоча це і її вибір). І ця моя жертовність іноді мене вбиває, адже я готова допомогти будь кому, але тільки не собі. Навіть зараз, сидячи без роботи, я не можу дозволити собі купувати щось за кошти чоловіка, оскільки я сама на себе не заробляю на даний момент. Мені соромно, що я доросла жінка, яка на даний період свого життя не можу себе забезпечити. Можливо тому я і боюсь помилятись, оскільки для мене це зайвий привіт себе у чомусь докорити?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Поради відвідувачів

Висловилося: 4

victorialovictorialo	victorialovictorialo 07-09-2021 Те, як ми реагуємо на критику і те, чого ми очікуємо під час змін у житті залежить від того , чого більше було в нашому дитинстві- підтримки і віри , що у нас все вийде, або критики. І з цим " багажем" ми йдемо у доросле життя. З Ваших відповідей видно, що Ви добре розумієте як ТРЕБА почуватись, але почуття не йдуть за думками, нібито вони конфліктують. Якщо є можливість, зверніться до психолога. Психолог допоже у вирішенні цього конфлікту.
mykhailommykhailom	mykhailommykhailom 07-09-2021 Доброго вечора! Можу поділитися з вами як я позбувся цього і що саме для цього робив. Як з вами зв'язатися, щоб не описувати цей довгий процес в даній переписці?
andraelandrael	andraelandrael 08-09-2021 Вам нужно сместить внимание, концентрироваться не на смене профессии, а на факте переезде. Таким образом сместить это на второй план, если немного это обесценете, будет проще это воспринимать.
автор nata03	автор nata03 08-09-2021 "Вам нужно сместить внимание, концентрироваться не на смене профессии, а на факте переезде. Таким образом сместить это на второй план, если немного это обесценете, будет проще это воспринимать." Можливо Ви маєте рацію. Спробую ще так. Дякую) "Як з вами зв'язатися, щоб не описувати цей довгий процес в даній переписці?" Моя пошта - [email protected]

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Нiна Уенем
(Онлайн)

Ирина Островерх
(Харків)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Инна Ивановна Панкратова (Снигиревка) · Answer 1 · 2021-09-07 15:45:32

Доброго дня, Nata! Ви хочете працювати за новою спеціальністю? Сфера ІТ величезна. Вам особисто подобається те, що Ви обрали?

Виктория Костюкова (Киев) · Answer 2 · 2021-09-07 17:25:57

Доброго дня, Nata! Це перший Ваш досвід у зміні чогось важливого? Як Ви реагуєте на критику? Можете більш детально пояснити, що означає для Вас " облажатися"?

Инна Ивановна Панкратова (Снигиревка) · Answer 3 · 2021-09-07 17:33:31

Чого у Вашому житті більше: позитиву чи негативу? Чого очікуєте частіше? А якщо це не пов'язано з роботою?

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 4 · 2021-09-07 17:57:23

Добрый день!

цитата:

7 років я працювала за спеціальністю (до слова я гуманітарій). Нещодавно вирішили з чоловіком, що будемо емігрувати до Канади. Але навряд чи моя нинішня професія буде там високо оплачуватись і цінуватись.

А почему Вы решили, что у Вас не получится? Вы пока еще не пробовали. Уверенность приходит с опытом от маленьких шагов. У Вас уже был успешный опыт работы, на который Вы можете опираться. Если Вы работали как гуманитарий, то это не значит, что у Вас не нет способностей и к другим направлениям. Это вполне нормально, что Вы ищите работу, которая будет более востребована на рынке. труда

Виктория Костюкова (Киев) · Answer 5 · 2021-09-07 18:22:23

Те, як ми реагуємо на критику і те, чого ми очікуємо під час змін у житті залежить від того , чого більше було в нашому дитинстві- підтримки і віри , що у нас все вийде, або критики. І з цим \" багажем\" ми йдемо у доросле життя. З Ваших відповідей видно, що Ви добре розумієте як ТРЕБА почуватись, але почуття не йдуть за думками, нібито вони конфліктують. Якщо є можливість, зверніться до психолога. Психолог допоже у вирішенні цього конфлікту.

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 6 · 2021-09-07 20:39:30

Доброго вечора Ната! Одразу привертає до себе увагу одна Ваша фраза "я дуже боюсь зізнатись у тому, що я чогось не знаю. Для мене це рівнозначно "провалу". Сам по собі страх відіграє досить позитивну роль. Адже застерігає нас від необдуманих вчинків, але... стає важким тягарем, якщо стає перебільшеним.... Думаю Ваш страх набагато глибший за зміну професії і якимось чином пов'язаний з Вашим дитинством...Як до Вас ставилися батьки? Чому невдача чи помилка для Вас рівнозначна провалу?

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 7 · 2021-09-07 21:39:31

Возможно, что вы до сих пор боитесь не оправдать мамины ожидания и это не даёт Вам возможности поверить в себя

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 8 · 2021-09-07 21:50:52

Вам нужно быть опорой прежде всего для себя, а не для другого взрослого человека. Ошибки могут быть , потому что это часть жизни и важно научиться их принимать и решать

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 9 · 2021-09-08 09:25:04

Доброго ранку Ната! Так, Ви абсолютно праві щодо установок. І справа саме в них, так як і були мої перші припущення. Щоб їх змінити, потрібна повна трансформація Ваших дитячих поведінкових моделей, які сформувалися під впливом батьківських... Окрім того, я б звернула увагу на те, що "коріння" може бути ще глибше. Адже у Вашої мами прослідковується така собі "жертовність" по відношенню до батька. Тобто, в наявності схема "жертва-тиран", яка поки що у Вас виявляється у формі надмірної відповідальності і страху помилитися або схибити...

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 10 · 2021-09-08 13:21:42

Любити та поважати своїх батьків, підтримувати у важкі хвилини, то обов'язок кожної дитини. Але... Мені не хочеться Вас засмучувати, та як на мене, Ваша мета абсолютно хибна "Це і є моя мета - стати людиною, яка ЗМОЖЕ допомогти своїй мамі у скрутну хвилину." Допомогти можна лише тому, хто сам хоче змінити щось у своєму житті - це перше. А друге, Ви самі, неусвідомлюючи цього, повторюєте свою маму у плані "жертовності". І тепер між Вами та Вашою мамою складаєьться все та ж схема "жертва- тиран". Де "жертава" - це Ви, а Ваша "безпомічна" мама - "тиран" по відношенню до Вас. Коли люди живуть у шлюбі, вони "дзеркалять" один одного. Тобто, знущатися можна лише над тим, хто насправді цього внутрішньо бажає. І тепер постає, на мою думку, питання перед Вами, якого життя Ви прагнете для себе? Ви хочете повторювати поведінковий сценарій своїх батьків чи все ж маєте право на власне життя і свій власний вибір? Свій вибір, до речі, Ваша мама вже зробила... І вона має на це право... Чи не намагаєтеся Ви керувати чужим життям, при чому у той момент, коли не можете "дати раду" власному?

Ответ отредактирован автором 08-09-2021 13:23:56

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 11 · 2021-09-08 14:15:40

Пусть мама живет свою жизнь и делает свои ошибки, а Вы живите свою жизнь . Дети не могут говорить, что делать родителям , это их выбор

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 12 · 2021-09-08 20:58:02

Ви пишете "Можливо тому я і боюсь помилятись, оскільки для мене це зайвий привіт себе у чомусь докорити?" І думаю, що Ваші здогадки є також правдою, у тому числі... "Навіть зараз, сидячи без роботи, я не можу дозволити собі купувати щось за кошти чоловіка, оскільки я сама на себе не заробляю на даний момент. Мені соромно, що я доросла жінка, яка на даний період свого життя не можу себе забезпечити". Як на мене, у Вас в дитинстві під впливом життя батьків, сформувалося абсолютно викривлене бачення не тільки себе як жінки, а і стосунків чоловіка та дружини загалом... До тих пір, поки повністю не трансформуються разом із психологом батьківські поведінкові моделі поведінки, нічого окрім страхів, паніки, невдоволення та внутрішньої невпевненості, на превеликий жаль, навряд чи можна очікувати... І тим паче, не допоможуть найкращі поради. Бо можна спробувати проконтролювати себе у якійсь одній передбачуваній ситуації... Але там де ситуація неочікувана ( а таких ситуацій набагато більше у житті) ми реагуємо рефлекторно. Тобто, відповідно установкам та поведінковим моделям закладеним в дитинстві...

Страх перед зміною професії

Поради відвідувачів