Question

28-04-2020

будет долго, но мне правда некому выя заметила, что в моя мама, это будто два разных человека. в одно время - она великолепная, очень хорошая, мудрая женщина, веселая. а остальные 50% времени она превращаеться в женщину-тирана. мне очень сложно. я плачу практически через день, а когда особо больно, могу наносить себе физические увечия. она унижает меня, постоянные фразы «рот свой закрой», когда я ей спокойно и по факту объясняю то она не права. она унижает, и хочет показать что я без неё ничего не стою. я учусь на найвысшие оценки, учавствую в олимпиадах и тд, но все равно я бездарность, и тупая кучка говенца. я заметила, что хочу с кем-то встречаться, хочу себе парня, и все просто потому, что хочу чтобы меня хоть кто-то и хоть немного любил. сейчас мы живём в одном доме, и еле терпим друг друга. её все раздражает во мне, каждый жест, действие. а я плачу каждый день от её приятных словечек.

Вопрос от: Катя; Возраст: 14

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

28-04-2020 23:32:29Дополнение от автора

здравствуйте! невероятно благодарна вам за ответы! как хорошо что есть такие люди, которые могут помочь. у моей мамы, по её рассказам, было не очень хорошее детство, по моему мнению, она рассказывала что её часто наказывали физически, и по её реакции я думаю для неё это нормально. при всём этом она уважает своих родителей, даже очень, и говорит, что в отличии от меня, даже слова им вдоль сказать не могла, так уж уважала. с моим родным папой я не живу, живу с отчимом, и вроде дружно уживаемся) закономерности в её поведении, почему она так начинает себя вести, я даже заметить не могу, и обьяснить этого тоже... у нас конфликты регулярно, я не помню с какого именно возраста, но помню, что где то в лет 8 она меня впервые ударила. а в 12-13 лет был полный кошмар, очень сильно ругались, прям до ужаса… я ей говорила, что мне больно, что обидно, но мне кажется, что это все проходит просто мимо ушей. моя мама не тот человек, который может поговорить, выслушать, показать свои эмоции и слабость. когда все хорошо, и когда она добрая, мы просто общаемся как подруги, она может рассказать мне свои какие то проблемы, поделиться чем то, повеселиться вместе. я не считаю себя такой как она говорит, но мне кажется, что с частотой таких убеждений я могу с этим просто смериться... в меня верят все вокруг, друзья, учетиля, но только не самый важный человек, от которого я этого жду. в связи с этим, чтобы не слушать и не верить этому всему потоку материнских убеждений, я не фильтрую информацию, а просто игрнорирую её. возможно это неправильно, но так вышло. и теперь, даже когда все хорошо, и она мне просто даёт совет, по поводу какой-то проблемы, я не могу его принять и послушать, так как не верю её словам. мне невероятно приятно это читатать, и я очень благодарна вам, Татьяна и Оксана!! как же это хорошо, когда есть люди, готовые помочь!

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Нiна Уенем
(Онлайн)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Похожие онлайн консультации

14-03-2012 Кажется, что мама с отцом ревнует меня к моему парню

Татьяна Дмитриевна Рощина (Киев) · Answer 1 · 2020-04-28 05:38:58

Катя, доброе утро! Мне очень жаль, что Вы так себя чувствуете! Мы не можем жить без любви и тепла, как цветок погибает без воды, так и человек, если нет принятия и поддержки. Вы говорите, что 50% времени мама хорошая. Какое обьяснение, кроме того, что мама ненавидит, Вы можете дать ее поведению? Какая у мамы жизнь, какое было детство? Получала ли она сама тепло и любовь?

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 2 · 2020-04-28 12:27:50

Доброго дня, Катя.
Дуже Вам співчуваю, що мама так до Вас ставиться (це дійсно боляче). Скажіть, будь ласка, зазвичай, при яких обставинах Ваша мама "входить" у свій 50 %-ий "стан тирана"? Цей стан 50\50 проявлявся у мами завжди (з Вашого дитинства), чи з'явився з якогось періоду часу? Які стосунки мами із Вашим батьком? Чи відбувалися у Вашій сім'ї якісь стресові події?

Чи бувають такі ситуації, що у своїх інших, позитивних 50 %-ах мама говорить Вам приємні слова і як вона Вас любить? Чи казала Ви своїй мамі, як Вам образливо і нестерпно боляче чути образи з її боку і як би Вам хотілося проявів любові з її боку?

цитата:

но все равно я бездарность, и тупая кучка говенца.

Мені дуже боляче це читати. Ви справді приймаєте ці слова матері і думаєте так про себе? Ви надзвичайна, сильна, розумна і всестороння дівчина, будь ласка, цінуйте і любіть себе.
Ви маєте право не лише сумувати, але і гніватися на маму, адже вона Вас дуже ображає. Таке відчуття, що Ви перенаправляєте цей гнів на маму на себе у вингляді аутоагресії (звідси і фізичні пошкодження). Не приховуйте і не накопичуйте цей гнів, бо він зруйнує Вас зсередини. Щоб конструтивно його вивільнити, інтенсивно побийте подушку, пригадуючи всі ті образи, які говорила Вам мама, поки не відчуєте втому (головне - не зашкодьте собі). Також напишіть листа своїй мамі, де опишіть всі почуття, образи та те, що Ви б їх хотіли сказати. Перечитайте листа в голос. Після цього, спаліть або порвіть його і викиньте. Пізніше, можливо коли Ви захочете і будете готові, Ви зможете написати лист мамі вручити їй його.

цитата:

я заметила, что хочу с кем-то встречаться, хочу себе парня, и все просто потому, что хочу чтобы меня хоть кто-то и хоть немного любил.

Цілком зрозуміло, що Ви хочете прийняття і любові, адже Вам кардинально їх не вистачає (це природбна потреба кожної людини). Проте, перш за все, щоб Вас полюбили - полюбіть і прийміть саму себе бо тоді, Ваші стосунки перетворяться на "бездонну дірку", яку Ви намагаєтеся заповнити любов'ю хлопця, проте Вам всерівно не вистачатиме (і це, рано чи пізно, виснажить вас обох).

У Вас є друзі, родичі, які б могли Вас підтримати і у яких Ви б могли просити про прийняття і прояви любові? Ви ходили до шкільного психолога? Вам обов'язково потрібні "позитивні погладжування" від оточення і необхідно знайти додаткові ресурси для їхнього отримання, де б Ви його могли отримати.

Можу запропонувати Вам деякі ефективні техніки для розвитку самоцінності :
а) уявіть себе у віці 5-6 років. А тепер спробуйте пофантазувати, що Ви говорите цій дівчинці всі ті негативні фрази про неї, які Ви зараз говорите сама собі. Які у Вас почуття? А Ви і досі продовжуєте кожного дня булерити цю маленьку дівчинку в собі, а вона на це не заслуговує. Тому візьміть своє дитяче фото і говоріть кожного дня цій маленькій дівчинці, якою прекрасною, чудовою вона є, як Ви її любите;
б) напишіть 20 ознак, характеристик, рис, які Вам подобаються у собі. Перечитуйте цей список двічі на день (вранці та перед сном) та в моменти, коли Ви починаєте себе обезцінювати;
в) напишіть 10 подяк своєму тілу (наприклад, тіло дозволяє мені рухатися, відчувати, або ж я сьогодні отримала задоволення від того, що потягалася у ліжку).
г) кожного дня ставайте перед дзеркалом і говоріть собі афірмації: "Я люблю тебе", "Ти цінна", "Ти чудова".

Ви цінна тому, будь ласка, потурбуйтеся про себе.

Ответ отредактирован автором 28-04-2020 12:29:37

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 3 · 2020-04-29 16:17:51

цитата:

у моей мамы, по её рассказам, было не очень хорошее детство, по моему мнению, она рассказывала что её часто наказывали физически, и по её реакции я думаю для неё это нормально. при всём этом она уважает своих родителей, даже очень, и говорит, что в отличии от меня, даже слова им вдоль сказать не могла, так уж уважала.

Дуже співчуваю Вашій мамі, що у неї було таке важке дитинство. Ще більше співчуваю Вам, адже Ваша матір переносить свій досвід деструктивного вховання на Вас. Вона не "поважала" батьків, вона їх боялася, а це дві великі різниці. Повага - це взаємодовіра, партитетність, щирість, прийняття. Ви молодчинка, що звернулися на психологічний форум, таким чином, Ви побачите, на скільки стратегія виховання і поведінка Вашої матері є неправильною і травматичною, тому не будете її повторювати у своєму житті.

цитата:

в меня верят все вокруг, друзья, учетиля, но только не самый важный человек, от которого я этого жду.

Це дуже сумно і боляче читати. Так, дійсно, найважче тоді, коли найдорожча людина не дає тобі того, чого ти потребуєш - підтримки і визнання (особливо, коли ти вже відкрито просиш про любов). На жаль, ми не можемо змусити іншу людину нас любити, а лише фільтрувати оточення, змінити своє ставлення або поведінку.

цитата:

у нас конфликты регулярно, я не помню с какого именно возраста, но помню, что где то в лет 8 она меня впервые ударила. а в 12-13 лет был полный кошмар, очень сильно ругались, прям до ужаса…

Раніше Ви писали, що Ви живете з вітчимом, а з батьком не спілкуєтеся. Скажіть, будь ласка, коли Ваші батьки розлучилися і коли з'явився вітчим (припускаю, що саме в той період часу, коли Ваша матір почала з Вами інтенсивно конфліктувати)? Чи бували у Вас такі випадки, що матір Вас звинувачувала у тому, що не досягла чогось або що через Вас вона зійшлася не з тим чоловіком?
Чи знає про таке погане ставлення до Вас матері Ваш батько? Як реагує вітчим, коли Вас ображає мама?

цитата:

в связи с этим, чтобы не слушать и не верить этому всему потоку материнских убеждений, я не фильтрую информацию, а просто игрнорирую её. возможно это неправильно, но так вышло. и теперь, даже когда все хорошо, и она мне просто даёт совет, по поводу какой-то проблемы, я не могу его принять и послушать, так как не верю её словам.

У Вас цілком правильна стратегія ігноруання негативу від Вашої матері (проте не забувайте додатково вивільнювати гнів і підвищувати самоцінність, як я описала вище). На жаль, ми не можемо змінити поведінку інших людей без їхнього бажання, а лише свою. Помітно, що Ваша мама психологічно травмована ще з дитинства (їй потрібна професійна допомога психолога-психотерапевта), однак для неї це не виправдання, щоб Вас ображати. Ваш максимум - це говорити їй, як Вам образливо, коли вона Вас знецінює і б'є (проте, на скільки я зрозуміла, це не допомагає). Також у Ваших силах намагатися мінімізувати контакт із нею (хоча у ситуації карантину це важче зробити; замкніться у своїй комнаті і займайтеся саморозвитком, улюбленими справами і т. д.), звернутися до шкільного психолога за психологічною підтримкою та розвивати самоцінність, дбаючи про свій емоційний стан.

Коли Ваша мама починає бити Вас, то обов'язково кажіть, що це насилля і Вам боляче. Ви розумієте, що її батьки били її і Ви їй співчуаєте, однак це не привід, щоб вона могла Вас бити. Вона краща за її батьків. Якщо Ви бачите, що мама проявляє насилля до Вас і не змінює свою поведінку - зверніться у соціальну службу. Катя, Вам зараз 14 років і вже через 3-4 роки Ви закінчите школу. Однозначно рекомендую Вам навчатися в іншому місті, щоб не перебувати у психологічно деструктивній атмосфері (завжди є університетські гуртожитки).

Також я радію, що у Вашому житті є люди (друзі, вчителі), які Вас цінують і приймають. Це дуже класний ресурс! Любіть і поважайте себе, Ви цінна.

мне кажется, что мама ненавидит меня