Логіка обсесивного суб'єкта
» Початок практики » Логіка обсесивного суб єктаНевроз - це притаманний суб'єкту спосіб існування, він є його своєрідною особливою логікою, з якою він розгортає акти в диктатурі своєї реалізації. Тоді як симптом істеричного суб'єкта є завжди націленим на Іншого, а отже є в певному сенсі інтерсуб'єктивним, симптом обсесивного суб'єкта є орієнтованим на нього ж самого, в його універсумі люди виконують лише певні функції , так виглядає вимір його асоціальності. Доктриною внутрішнього фантазму є нав'язливе повторення, Wiederholungszwang, що не зводиться лише до миття рук та подібних ритуалів, воно може набувати форми вибору схожих партнерів , розігрування подібних ситуацій.
Суб'єкт заціпенілий в своїй неможливості вибору. Ціною такого вибору може стати нездоланне почуття провини за втрачений об'єкт. Жоден вибір не зможе його задовольнити, відтак проблемою буде вже те,що вибір здійснений. Заворожений розміреним та структурованим небуттям суб'єкт прагне нічого не бажати, звести себе та Іншого до одного, а відтак заперечити існування бажання. Коли істерик живе бажанням, яке неможливо задовольнити до кінця, суб'єкт неврозу нав'язливості бажає неможливого. Батько, як означник, для нього є ідеальним, не кастрованим, без нестачі. Подібного до того, як Чоловік-Щур символічно виплачував борг покійного тата , такий суб'єкт постійно змушений в різних відігруваннях обслуговувати нестачу батьківської фігури. Таку нестачу може покривати фантазм про катастрофу :"якби не економічна криза, мій батько був би..", або й: "всі проблеми суб'єкта є наслідком того, що "в дитинстві йому чогось не вистачало".
В той час як істерик відчуває сором, суб'єкт настирливості відчуває провину, провину за сам факт свого існування. Вже самим своїм народженням він наче щось порушив, і прагне робити щось на противагу абсурдності свого життя. Однак якщо й він знаходить в чомусь сенс , то лише в неможливих речах, віддаючи своє життя заради ефемерної цілі. Питання такого суб'єкта можна в певному сенсі звести до "бути чи не бути"?
Обсесивний суб'єкт прокрастинує, неймовірно складно для нього щось завершити і довести до кінця, травматично щось нове починати. Парадоксально, але в такому мертвому заціпенінні він розтягує час і намагається своє життя продовжити. В такій своєрідній фантазійній смерті вдається паралізувати Іншого, щоб він залишив нарешті у спокої, суб'єкт набуває цілісності , позбувається конфліктів і наче не має несвідомого. Океани провини покликані затопити прояви агресії , що несе в собі загрозу зруйнувати мертву структуру, в яку суб'єкт вписує себе, ідеальне етичне та естетичне існування, де є лише він сам.
Бути з кимось це відчути себе занадто живим, неможливість , яку не сила витримати. Можна розглядати і сам психоаналіз як обсесивну практику, аналітика як частину симптому - в одному місці , в той же час і з тими ж рамками ми говоримо на ті ж теми. Фантазм це суб'єкт вже мертвий, а Іншого не існує.
Сайт пропонує безкоштовні поради психологів (чат).
Часом суб'єкт настирливо колекціонує, в пошуку статичного та стабільного образу себе він стає залежним від своєї колекції.
Мова обсесивного суб'єкта формальна. Там де істерик залишає натяк, обсесивний суб'єкт ставить крапку.
Опубликовано 2020-06-09 в 10:52
Опубліковано на сайті 09-09-2009
» Початок практики » Логіка обсесивного суб єкта
