Що говорити дітям про секс?

Лише тоді, коли дитина сама в цьому зацікавлена і відповідно до її віку. Намагайтеся не створювати ауру таємниці навколо теми сексу, але й розповідати про подробиці пози теж не варто. Те, як ви будете розповідати і про що, залежить виключно від готовності самого батька. Якщо ви не готові поділитися такою цікавою інформацією, вам заважає, наприклад, сором і совість, врахуйте, що у дитини совісті як такої немає до 4 років. І вона просто досліджує. Нестача інформації призводить до таких «дитячих сексуальних фантазій», які не відповідають дійсності і в подальшому впливають на формування психіки, а в дорослому житті — на отримання відповідного задоволення. Надмірна інформація, яка виходить за рамки дослідницького інтересу дитини, може стати травматичною, з якою малюк може й не впоратися.

Скоріше слід не заводити з дитиною розмову, а підтримувати її, відповідати на запитання малюка. Найчастіше діти непрямо самі починають цікавитися сексуальною стороною життя — наприклад, запитують, звідки я взявся, чому я відрізняюся від брата чи сестрички, що робили собачки на вулиці тощо.

Головне в розмові — не зайти надто далеко. Дитині до трьох років на запитання «звідки я взявся» буде достатньо знати, що «з маминого животика». Коли з’являться інші запитання, їх варто обговорювати з дитиною чесно та відкрито.

Пригадався дуже старий анекдот на цю тему. Прийшов син із дитячого садочка до мами: «Мамо, а що таке аборт?»
Мама трохи розгубилася, потім подумала, що син, мабуть, уже підріс і йому пора знати все. Зібралася з духом і розповіла, як все відбувається між чоловіком і жінкою, включно з абортом. А потім запитала: «А чому ти запитав, синочку?»
Син, задумавшись, відповів: «Та ми сьогодні в дитячому садочку пісню вчили — б’ються хвилі О БОРТ корабля...»

Отже, важливо, щоб інформація для дитини була «в пору», тобто враховувала зону її найближчого розвитку.

Слід не стільки заводити розмову, скільки підтримувати дитину у її інтересі. Коли дитина починає ставити запитання, тоді і важливо на них відповідати. Причому, робити це спокійно й природно, надавати інформацію з урахуванням віку дитини та формулювання запитання. Не варто перевантажувати дитину інформацією, намагатися розповісти їй більше, ніж вона готова сприйняти.

Когда он сам будет проявлять интерес. Для маленького можно купить красочную книжечку детскую, есть такие. А с подростком уже по-дружески пообщаться.

Тоді, коли в дитини з'явиться до цієї сфери інтерес, а батько чи дорослий (різні ситуації: бабуся, дідусь) мають надати відповідь у правильній та доступній формі, а до відповіді додати енциклопедію (для хлопчиків/дівчаток), щоб дитина на отриману відповідь отримала підтвердження ще й науковим шляхом (тобто, якщо дорослий не зовсім коректно пояснив або не доступно, адже не в усіх є досвід у цій сфері, щоб дитина скоригувала отриману відповідь на запитання за допомогою книги).

Вік у цьому випадку — умовне поняття. Важливо орієнтуватися на інтерес дитини та відповідати на її запитання мовою, зрозумілою для неї.

Однак бажано, щоб у віці 6-7 років дитина була обізнана про те, звідки беруться діти та що таке секс. У коректній, нелякаючій (!) формі дитині, як хлопчику, так і дівчинці, важливо повідомляти про можливу небезпеку сексуального насильства.

Часто такі розмови ускладнюються соромом і упередженнями, які належать батькам. Тому важливо, щоб про секс дитині розповідав той, кому це легше зробити.

Оскільки всі діти дуже різні, деяких така відверта розмова з батьками може відлякати. На цей випадок існує відповідна віку дитяча література. По-перше, дитина може звернутися до такої книги, коли забажає сама, а по-друге, дітям завжди цікавіше з картинками :) Ви можете запропонувати дитині подивитися таку книгу разом, так з’явиться шанс без зайвих запитань побачити, що викликає у дитини більший інтерес, що залишається незрозумілим і так далі.

Я думаю, що про взаємовідносини статей слід говорити завжди. А саме про секс, коли дитина запитає. Або як мінімум з початком пубертату. Тобто з початком фізіологічних змін. Навіть якщо вони не почалися саме у вашої дитини, але проявляються у її однолітків.

Я думаю, правильніше було б запитати, кому краще розмовляти з малюком. Мамі з донькою, татові з сином. І знову ж таки все залежить від віку дитини, якщо це дошкільник до 4 років, то різниці як такої й немає, після цього має більше значення стать батька та його особисте ставлення до сексу.

Важливо говорити про секс у принципі. Особливої різниці немає, проте найчастіше рекомендується, щоб з донькою говорила мама, а з сином — тато.

Не варто робити тему сексу таємницею чи забороненою. Чим менше емоційно ця тема буде перевантажена для дитини, тим краще.

Чесним буде сказати, що не бачу різниці у поданні матеріалу. Так само не думаю, що варто розмежовувати «доньці — мама», «синові — тато». Мені здається важливим, щоб дитина отримувала свою частину інформації від кожного з батьків. Адже жінка може розповісти про секс із позиції жінки, а чоловік — чоловіка. І обидві ці частини є важливими. Крім того, вважаю, що якщо дитина отримує в родині нормальні базові навички спілкування про інтимне з обома статями, це допоможе їй легше й простіше спілкуватися зі своїм партнером.

Мне кажется, мама с девочкой будет говорить, а папа с мальчиком. И, ясное дело, что это совсем разные вещи.

Бесіда з хлопчиком відбувається з актуалізацією його уваги на позитивні чоловічі якості, а з дівчинкою — на жіночні (оскільки в сучасному світі не у всіх є можливість татові говорити з хлопчиком, а дівчинці — з мамою вести бесіду. Є сім'ї, де немає мами чи тата, або діти ростуть з бабусею та дідусем).

Побажання, щоб з хлопчиком про секс говорив тато, а з дівчинкою — мама, хороше, але зовсім необов’язкове.

Знову ж таки, у викладі інформації про статеві відмінності набагато менше, ніж індивідуальних.

Єдине, що можна і важливо зробити, — підкреслити в такій розмові належність дитини до однієї з статей, розповісти про те, які фізіологічні та психологічні зміни чекають її (або його) у зв’язку з тим, що він саме хлопчик (дівчинка).

З дівчинкою, звичайно, можна говорити більш відверто. І навіть потрібно. Оскільки у дівчаток більше проблем з дослідженням своєї сексуальності, ніж у хлопчиків, враховуючи особливості статевих ознак: у дівчаток все більш приховано.

Також, щоб це не бентежило батьків і дітей, слід посилатися спочатку на біологію та анатомію, а вже потім на емоційне забарвлення процесу.

Але обоє мають знати, в першу чергу, про те, як захистити себе, як бути впевненим, що з тобою все в порядку, і що ти готовий чи ні до таких стосунків.

До фільмів, мабуть, варто придивитися, але лише для дошкільнят. Якщо школярам від 7 років і далі цікаво, і ви не боїтеся за їхній ранній розвиток, то певного роду фільми та передачі зможуть виховати правильний підхід до сексу та стосунків як таких. Є передачі, які спеціально призначені для відповідного виховання дітей. Повірте, шкоди від такого виховання набагато менше, ніж наслідки від помилок, які принесе дитині незнання. Дівчата, які народжують у 11 років, страждають від повного незнання як своєї, так і чоловічої фізіології.

В активному обмеженні доступу дитини до телевізійних програм і фільмів немає сенсу. Адже, по-перше, на вулиці вона має можливість почути все те, чого не додивилася. А особливо, якщо інтерес у цій області великий, а можливостей мало. По-друге, адже все ж таки є тимчасове обмеження показів надто відвертих передач, тому скоріше варто не докладати до цього особливих зусиль — нехай дитина дивиться те, що для неї актуальне. Тим більше, що певною мірою завдяки фільмам і передачам формується образ і усвідомлення своєї сексуальності. Важливо лише допомагати дитині в тому, щоб вона могла відрізнити норму від патології, а також свої справжні бажання та потреби від нав’язаних телевізійними програмами та фільмами.

А як це зробити на практиці? Особливо, якщо мова йде про ТБ. Адже неможливо передбачити зміст програми чи фільму навіть із найневиннішою назвою.

Крім того, будь-які обмеження лише викликають інтерес до них підібратися. Головне — відкрито пояснювати, що секс — поняття багатогранне, не все, що в ньому є, є нормою. І в ньому важливо керуватися своїми почуттями й бажаннями, а не йти на поводі в нав’язаних.

По телевизору — да. На экраны часто всё транслируют в форме шоу для привлечения публики. Лучше специально подбирать фильмы и передачи по телевизору.

Ні, оскільки програми, які йдуть протягом дня по ТБ, відповідають більш-менш нашому сучасному світу. На сьогодні на вулицях можна побачити те, чого не покажуть по ТБ, і це лякає.

Чесно кажучи, не знаю жодної передачі про секс... Тому важко судити, чи варто обмежувати до них доступ. Тут усе залежить від того, як подано інформацію в передачі.

Фільми з відвертими еротичними сценами для перегляду дітьми небажані, тому за потреби — обмежувати доступ.

Якщо без участі батьків зовсім, то так. Багато чого може травмувати, створити неправильне сприйняття і розуміння суті процесу.

Але якщо ви впевнені, що дитина зможе зрозуміти правильно і відфільтрувати необхідне, то для перегляду таких передач і фільмів, швидше за все, на самоті, це може бути корисним.

Важно, щоб дитина могла обговорити і переспросити про те, у чому вона сумнівається чи що їй не зрозуміло. І отримати доступну відповідь.

Якщо дитина не запитує, то скоріше за все нічого. У наші часи досить складно прийняти той факт, що бісексуальність людини — це вроджене, а не набуте надбання. Але вибір об’єкта в дитини залежить від сімейної ситуації, а точніше — від активності/пасивності її батьків. Можна бути на 100% упевненим, що діти будуть експериментувати з вибором об’єктів, як чоловічих, так і жіночих, і це необхідно пройти для подальшого нормального розвитку. Тут ми не говоримо про важкі розлади.

Не варто акцентувати увагу дитини на цьому феномені. Іноді достатньо обмежитися простими фразами типу «Просто цей чоловік любить іншого чоловіка, так само як наш тато любить маму» або навпаки, однак не вдаючись у подробиці. Знову ж таки, чим менше напруження й заборон у цій темі, тим менше в дитини буде бажання шукати додаткові джерела інформації (друзі, різні книги/журнали), адже невідомо, якого ґатунку буде ця інформація.

Те й сказати, що вона теж існує. Тут важливіший контекст: чи запитує про неї дитина і що саме запитує.

Ой, даже и не знаю, что ответить. Я бы своему сыну сказала, что однополая любовь присутствовала во все века и во всех странах. И нужно понимать такие пары и выбор. Это их жизнь — значит, по-другому они не могут. Но, конечно, хочу, чтобы сын мой любил девочек.

Це зміни на генному рівні, що є такі люди у нашому світі, які такі самі, як усі, але проявляють свою любов до свого роду.

Буває й таке у природі. Коли дитина виросте, вона сама зможе сформувати свою думку про цих людей. Краще не «навантажувати» її своєю точкою зору, якою б вона не була.

Що, якщо це дійсно любов, то це добре. Бо любов — це взагалі добре.

Франсуаза Дольто «На боці дитини», «На боці підлітка»

Дуже цікаво викладено матеріал у досить давній книзі «Звідки беруться діти?». Здається, цю книгу мені давала читати ще моя мама. Практично вся в оцифрованому вигляді вона є у моєму живому журналі — http://mutik-l.livejournal.com/45091.html

Крім цього, сьогодні достатньо багато літератури видається сучасними письменниками, більшість із них гідні уваги.

Зараз маса гарної літератури, причому як в інтернеті, так і в магазинах. Можна легко обрати щось на будь-який смак і вік.

Для детей в книжных магазинах полно книг.

Родителям — Т. Говорун, О. Кикинеджи «Секс и сексуальность: психологический ракурс».

Рекомендую купувати дітям енциклопедії за віком (наприклад: «Юна леді», «Для джентльменів», «Етикет і правила поведінки леді»). Сьогодні існує дуже багато літератури, розподіленої за віком і статтю для дітей, і це чудово!

Кожному своє.
Раджу батькам хоча б горнути те, що збираються купувати своїй дитині, та нести відповідальність за вибір такої літератури лише на себе.

Не наведу бібліографію, але сьогодні існує безліч дитячої ілюстрованої літератури про статеве дозрівання, яка допоможе розібратися у всьому.

Щоб ви не використовували, нехай у дитини буде можливість ще раз поговорити про це з вами.