Сурогатне материнство

У населення з'явилися гроші. Думаю, є й якісь бізнес-програми на цей рахунок. Правда, я про це нічого не знаю, але думаю, що коли життєвий рівень помітно знизиться для більшості, ця проблема відпаде. Буде більше бажаючих стати сурогатними матерями, ніж замовників на дорогих дітей.

Звичайно, той факт, що покинуті діти вже мають травми, — вагомий аргумент. Генетика і спадковість теж. Але немає гарантій, що сурогатні діти не породять нові та ще гірші проблеми. Адже сам факт, що хочеться дитини найкращої, ніби з супермаркету, вже насторожує. А при всиновленні прийомний батько потенційно готовий до більшої віддачі як батько. Якщо це не ідіот і не негідник, то він же все розуміє, які труднощі можуть бути.

Думаю, що в сурогатного материнства є перевага перед всиновленням. Це ніби рідна дитина, хоч і виношена іншою жінкою. А всиновлений малюк — це лотерея: невідомо, які були його батьки, яка спадковість...

Різні причини. По-перше, страх перед усиновленням, наприклад, погана спадковість. Консультував пару, чоловік (за словами лікарів) страждав безпліддям, пов’язаним із низькою якістю та кількістю, а також морфологією сперматозоїдів у еякуляті. Як один із можливих варіантів вирішення проблеми запропонував клієнтам усиновлення. Взяли дівчинку 3-х років. Яке ж було щастя, коли через рік мої клієнти завагітніли!!! Містика? Скоріше справедливість природи. УВАГА!!! Уникнути та нормально пережити ці та інші психологічні проблеми може допомогти кваліфікований психолог. Ніколи не намагайтеся самостійно вирішувати психологічні проблеми, а особливо у випадках, пов’язаних із сімейними та репродуктивними проблемами.

Я вважаю, що сурогатне материнство — це шанс для людей, які не можуть зачати та народити дитину природним шляхом. Наприклад, у випадках так званого вторинного безпліддя, коли збережена ендокринна функція, виробляються яйцеклітини або сперматозоїди, але існують органічні зміни, що перешкоджають заплідненню чи виношуванню. Сутність методу полягає в тому, що дитина, народжена таким чином, є генетичним нащадком своїх батьків. На мій погляд, саме можливість виростити «свого» малюка є визначальною при виборі цього методу.

Сейчас суррогатное материнство для семей является ещё одной возможностью иметь собственного ребенка. Ведь часто бывает так, что просто здоровье не позволяет выносить и родить ребенка самостоятельно. Поэтому именно желание иметь биологически собственного ребенка побуждает выбирать суррогатное материнство.

Каждая семейная пара выбирает свой способ стать родителями. И выбор между различными способами (усыновление, ЭКО, ребенок, выношенный суррогатной матерью) основан одновременно как на психологическом отношении к тому или иному способу стать родителем, так и на возможностях потенциальных родителей (финансовых, физиологических, психологических).

Гораздо эффективнее и менее травматично проходит принятие родительской позиции, если семья осознаёт свои возможности и ограничения в желании завести ребенка.

Иногда для семьи оказывается просто невозможным принять чужого ребенка, «усыновить» или же родители прекрасно понимают сложности, которые могут возникнуть в процессе адаптации ребенка в семье. Когда пара понимает, с какими сложностями она готова столкнуться, а с какими нет, принимается решение, каким именно способом в семье появится ребенок.

Что такое суррогатное материнство? В организм женщины (суррогатной матери) переносится эмбрион, появившийся в результате оплодотворения яйцеклеток биологической матери (донора) сперматозоидами биологического отца (донора). То есть этот ребенок генетически является родным для пары. Для того чтобы воспользоваться данным вариантом, необходимо иметь определённые медицинские показания. Безусловно, есть различные вариации суррогатного материнства, в том числе и когда используется ресурс одного из партнёров.

Какие бы внешние причины ни побуждали семейную пару выбрать суррогатное материнство, в основе этого решения — психологические причины:
- внутренние конфликты, возникающие между разными желаниями;
- различные страхи: страх перед будущим, страх перед родами (страх физической боли, боязнь за себя, страх смерти при родах); страх потери физической привлекательности, потери имеющегося;
- глубокие психологические травмы детства, которые оказывают сильное влияние на психику человека: разводы, неблагоприятные условия жизни, смерть родственников и близких, тяжёлые воспоминания о детстве (жестокое обращение, изнасилование, рождение в результате нежелательной беременности);
- следование семейному сценарию.
Я обратила внимание, что вопросы, на которые предложили ответить психологам, почти не затрагивают самую важную тему — ребенок.
Изначально отношение к ребенку, его жизни — потребительское.

Так можуть контролювати гени батьків.

Звичайно ж, генетика. Дитина буде схожа на маму та тата. Іноді батьки контролюють ЗМІ, стежать за тим, який спосіб життя веде сурогатна мати. Але найчастіше батьки перекладають цю функцію на клініку.
За законом, послугами сурогатних матерів можуть скористатися лише подружні пари, які офіційно перебувають у шлюбі, та в яких є медичні показання безпліддя.

Не знайомий.

На жаль, не знайома з цією теорією.

Тема дуже велика. Якщо коротко, за першими трьома перинатальними матрицями, думаю, якщо й є проблеми, то несуттєві. Питання виникають щодо четвертої перинатальної матриці: «Матриця свободи».
Вона починається з моменту народження, і формування її закінчується або протягом перших 7 днів після народження, або в перший місяць, або створюється та переглядається протягом усього життя людини. Тобто людина протягом життя переглядає своє ставлення до свободи та власних можливостей, враховуючи обставини свого народження. Різні дослідники по-різному оцінюють тривалість формування 4-ї матриці. Якщо дитина з певних причин розлучена з матір’ю після народження, то у дорослому віці свободу та незалежність вона може сприймати як тягар і мріяти про повернення до матриці невинності.

Не знаю, чи можна оцінити, наскільки цей метод виношування вплине на проживання перинатальних матриць. Про це можна лише здогадуватися. Могу припустити, що це буде сильно залежати від ставлення самої сурогатної матері до виношуваного плоду. Як, втім, і при вагітності, зачатої природним шляхом.

Конечно, эта теория очень правдоподобна, но также неоспоримо и то, что многое, заложенное ранее, поддаётся корректировке. Поэтому практически всё можно исправить родительской любовью, принятием и воспитанием.

Анализировать суррогатное материнство с точки зрения перинатальных матриц не имеет смысла.

У человека перинатальные события фиксируются в виде 4 основных матриц, соответствующих процессу беременности, родов и послеродового периода.

Матрица наивности соответствует периоду беременности до момента начала родов. Начинается её формирование сразу после зачатия и даже до него. Эта матрица формирует жизненный потенциал человека, его потенциальные возможности, способность к адаптации.
У желанных детей при здоровой беременности базовый психический потенциал выше.

Матрица жертвы. Формируется с момента начала родовой деятельности до момента раскрытия шейки матки, соответствует 1 периоду родов. Ребёнок испытывает давление схваток, некоторую гипоксию, а «выход» из матки закрыт. Если нагрузка на ребёнка слишком высока и есть опасность гипоксии, то он может несколько затормозить свои роды, чтобы успеть скомпенсироваться.
Родостимуляция нарушает естественный процесс взаимодействия матери и плода и формирует патологическую матрицу жертвы. Страх матери, боязнь родов провоцирует выброс матерью стресс-гормонов, происходит спазм сосудов плаценты, гипоксия плода, и тогда матрица жертвы также формируется патологическая.

Матрица борьбы. Формируется с конца периода раскрытия до момента рождения ребёнка. Она характеризует активность человека.

Матрица свободы. Начинается с момента рождения и формирование её заканчивается либо в период первых 7 дней после рождения, либо в первый месяц, либо создаётся и пересматривается всю жизнь человека. То есть человек всю жизнь пересматривает своё отношение к свободе и собственным возможностям, учитывая обстоятельства своего появления на свет.
Если ребёнок разлучён с матерью после рождения, то во взрослом возрасте свободу и независимость он может расценивать как обузу и мечтать о возвращении в матрицу невинности.

Предполагается, что долговременная память плода распространяется на события, происходящие во время беременности, родов, послеродовом периоде. Особенно сильно перинатальные события влияют на поведение человека в критических ситуациях.
Основные пути передачи информации.
Маточно-плацентарный кровоток. Через плаценту передаются гормоны, уровень которых управляется эмоциями: гормоны стресса, эндорфины.
Волновой — электромагнитное излучение органов, тканей, отдельных клеток в узких диапазонах. Есть гипотеза, что яйцеклетка может принять не любой сперматозоид, а только тот, который совпадает с ней по характеристикам электромагнитного излучения. Зигота (оплодотворённая яйцеклетка) тоже извещает материнский организм о своём появлении на волновом уровне, а не на гормональном. Также больной орган матери излучает «неправильные» волны плоду, и соответствующий орган у будущего ребёнка может сформироваться тоже патологичным.
Водный — через водную среду организма. Мать плоду может передавать информацию через жидкостные среды организма.
Суррогатная мать, вынашивающая ребёнка в течение 9 месяцев, информационно влияет на него. Вынашиваемый ребёнок также влияет на суррогатную мать.

Внутрішньоутробний розвиток має великий вплив на розвиток дитини.

На мою думку, дитина проходить такі ж родові шляхи. У випадку сурогатного материнства найчастіше пологи відбуваються за допомогою кесаревого розтину. Так виходить тому, що батьки хочуть максимально знебезпечити появу дитини на світ.

Пояснення відбувається раз, якщо це стає відомим. Це ніби екзамен. П'ять хвилин сорому. При чітко визначеній меті не має суттєвого значення.

Якщо пара усвідомила бажання мати дитину в сім'ї, то думка оточуючих не повинна їх хвилювати. Тут потрібно чітко визначитися, що важливіше: поява дитини чи думка оточуючих. Пліткаркам завжди хочеться щось обговорити, але це не ті люди, які в старості подадуть вам склянку води.

Психологічні проблеми будуть супроводжувати таку сім’ю все життя. Насамперед це пов’язано з «неповноцінністю» одного, а то й двох партнерів. І те, що цей факт стане відомим. А потім — етична сторона питання. Те, що десь живе жінка, яка виносила дитину за гроші та віддала її цим «жахливим» людям. Це погано виглядає в очах пересічного громадянина, якщо, наприклад, порівнювати з усиновленням, де прийомні батьки виглядають (а може, і є) героями. Для інших необхідно заздалегідь продумати всі пояснення щодо складних питань, як, де і від кого.

Думаю, що батьки дитини, народженої сурогатною матір’ю, можуть відчувати складнощі через відчуття себе «не такими, як усі», відмінними. З сорому чи страху вони можуть приховувати історію появи дитини на світ. Що, загалом, ні добре, ні погано. Важливо, щоб це не ставало перешкодою для встановлення довірливих стосунків з дитиною, не заважало радості батьківства.

Насколько это большая проблема для родителей, определяется в основном тем, как сами родители к этому относятся. Конечно, если по этому поводу родители испытывают стыд и чувство неполноценности по отношению к другим родителям, то для них это будет психологическая проблема. А если родители чувствуют, что им нечего стыдиться и рады, что с помощью такого метода у них есть собственный ребенок, то и проблемы для них никакой не будет.

Некоторые темы являются интимными для того, чтобы обсуждать их окружающим. Например, сексуальная жизнь, бесплодие, а также сюда относится и то, каким способом родители завели ребенка.

И если родители приняли решение завести ребенка с помощью суррогатной матери, то, скорее, их беспокоит больше отсутствие детей. И после рождения ребенка фокус внимания, скорее, смещён на ребенка, на уход за ним, на заботы, связанные с малышом.

Определённая психологическая подготовка перед тем, как принять окончательное решение относительно суррогатного материнства, безусловно, не будет лишней. Но говорить глобально о психологических проблемах в связи с рождением ребенка суррогатной матерью не является корректным хотя бы потому, что этому решению были определённые основания. И, скорее, именно эти основания могут провоцировать возникновение психологических проблем.

Думаю, что потенциальные родители не осознают, а может быть, даже не задумываются о том, насколько могут быть серьёзными последствия.

У таких випадках змінюють місце проживання, щоб ніхто не знав, як саме з’явилася дитина. Часто батьки живуть у постійній напрузі, що хтось може розповісти дитині таємницю.

На жаль, у країнах колишнього СНД батьки дійсно можуть відчувати певний дискомфорт через несподівану появу у них дитини. Але оскільки така практика стає все більш поширеною, я думаю, що ця проблема скоро зникне. В Європі та США сурогатне материнство — досить поширене явище, і про це ніхто не соромиться говорити.
На практиці батьки, які до цього дійшли, найчастіше пережили стільки всього! І спроби ЕКЗ, і різне лікування, і відчай, і навіть почуття горя. Тому, коли у них з’являється малюк, думка оточуючих — це останнє, про що вони думають.

Відповідь схожа на попередню. І в обох випадках важливіші стосунки між дитиною та батьками взагалі, так само як і зі знайомими.
З іншого боку, можна довго міркувати на цю тему. І в кінці всіх пояснень випливе, наскільки хто кого сильно любить. І це найголовніше як для дітей, так і для батьків.

Це залежить від того, як до цього факту, насамперед, ставитимуться батьки, а також коли і як вони розкажуть про це дитині. Важливо, щоб така інформація не була отримана нею від третіх осіб у підлітковому віці.

Якщо цей факт стане надбанням громадськості, то прізвисько «пробірковий» у школі не обійде таку дитину. + Її особисті думки про справжню маму, і часто бажання її знайти. Це згодом стане психологічною проблемою. Однак ймовірність виникнення проблем у дитини та у батьків менша, коли обидва потенційних батьки є генетичними батьками дитини.

Це залежить від того, наскільки коханою та прийнятою буде почувати себе дитина у своїй сім’ї. Осмислення того, що вона зачата і народжена з Божого Благословення, дозволить людині прийняти особливості шляху свого появи в цьому світі.

Если родители не будут делать из этого тайны и смогут прямо и открыто об этом говорить с ребенком, то и для ребенка это не будет сложным. Родителям очень важно понимать самим и объяснять ребенку, что все люди разные и не похожи друг на друга, поэтому и появление на свет тоже может быть у всех разным.

Тема того, как ребенок появился на свет, а особенно в случае суррогатного материнства, привлекает множество внимания и рискует стать «жареной» без особых на то оснований.

И для начала хотелось бы привести результаты исследований, которые были проведены City University в Лондоне, в котором показано, что генетические родители, детям которых вынашивали суррогатные матери, имеют тенденцию быть более ласковыми к своим младенцам, чем те родители, дети которых были рождены естественным путём. Это одна сторона исследования, которое было проведено во время ежегодного заседания Европейского общества репродукции человека и эмбриологии в Вене и Австрии. Оно противоречит старым страхам врачей и общества, что матери, которые не вынашивали своих детей, плохо заботятся о них. Для семей, которые решили иметь своих детей, прибегая к помощи суррогатных матерей, такой опрос был проведён впервые. В отличие от прежних убеждений, женщины, которые выбирают для вынашивания своих детей суррогатных матерей, показывают больше любви к своим детям, чем те, которые сами вынашивали и рожали своих детей.

Дети, родившиеся от суррогатных мам, ничем не отличаются по поведению от тех детей, которые были зачаты естественным путём. Исследователи опросили 240 семей, из которых 120 семей воспользовались услугами суррогатной матери, а 120 семей имели детей, зачатых естественным путём. С момента рождения ребенка большинство респондентов (70%) некоторое время поддерживали общение с суррогатными матерями, звоня один или три раза в месяц. При исследовании было установлено, что услуга суррогатного материнства не приносит серьёзных психологических последствий для тех семей, которые решили ею воспользоваться (источник информации об исследовании — www.mother-surrogate.net).

Кроме того, когда родителям стоит рассказывать особенности рождения и вынашивания детей в целом? Именно тогда можно рассказать о различных вариантах появления детей в семьях, обозначив, как именно появился этот ребенок. Главное — не спешить и не торопить себя и своего ребенка, опираясь на потенциальную возможность появления психологических проблем.

Если родители сами относятся к суррогатному материнству положительно, не испытывая при этом сложных переживаний, то эта тема и не будет в семье являться «травмирующей» или «острой».

Ребёнку будет трудно, много боли будет в его жизни, ведь его так много раз предавали, не считаясь с его чувствами и жизненными потребностями. Взрослые люди использовали его, обошлись с ним как с вещью, чтобы удовлетворить только свои потребности.

Для человека это будет вторичная травматизация, но он должен будет через это пройти.

Очень важно знать, что события, происходящие на самых ранних стадиях нашей жизни, влияют на нас особым образом.
Ребёнок в матке матери ещё не имеет механизмов защиты, и все влияния на него оказываются прямыми. Поэтому эмоции матери оставляют столь глубокий отпечаток в его психике, их след так сильно влияет на него в дальнейшей жизни.
Роль матери велика в формировании личности ребёнка до рождения; она — основной источник, формирующий личность. Её орудие — это её мысли и чувства, именно при их помощи она может создать человека, наделённого большими преимуществами, чем это считалось возможным ранее.

Какие мысли и чувства по отношению к ребёнку переживает суррогатная мать, об этом мы можем с вами пофантазировать, но стоит ли.

Ещё один из самых важных факторов, определяющих нормальное течение беременности, — отношение мужчины к жене и будущему ребёнку, его чувства к ним. Какие чувства от мужчины получала суррогатная мать? Ответ дайте сами.

Плод видит, слышит, ощущает вкус, приобретает опыт и даже обучается в матке до рождения. И что самое важное — он чувствует, хотя чувства его не столь сложны, как у взрослого человека; то, что ребёнок чувствует и воспринимает, начинает формировать его отношение к себе и его ожидания. То, как ребёнок впоследствии воспринимает себя самого, во многом зависит от отношения, которое он чувствует к себе, находясь в утробе матери. Хроническое беспокойство, противоречивое отношение к материнству могут оставить глубокий след на личности ребёнка ещё до рождения.
Основные характеристики личности редко изменяются.

Найчастіше діти самі відчувають присутність певної таємниці, і доводиться їм говорити. Найчастіше негативно сприймають навіть усиновлення. Змиряються з віком.

Важко сказати. Я б порадила спочатку не робити з цього якоїсь страшної таємниці. Якщо дитина буде відчувати, що для батьків спосіб її появи на світ здається чимось соромним і ця тема викликає в них дискомфорт, то вона теж буде відчувати психологічні труднощі.

Тут думаю, справа обстоїть ще гірше. Якщо людина через гроші віддає свою кровинку... це потенційні клієнти психологів і психіатрів. І не лише через сам факт торгівлі, а через те, що ці матері, швидше за все, й до того перебувають у жахливому життєвому становищі. На жаль, це соціальна проблема.

Підозрюю, що у сурогатних матерів цілий букет проблем, зокрема й психологічних. Важко уявити, як можна виносити дитину, віддати її та спокійно спати. Навіть якщо жінка йде на це не заради грошей, а нібито щоб надати «посильну допомогу» бездітній парі...

Без сумніву, сурогатні програми є серйозним випробуванням і для жінок, які виступають у ролі сурогатних матерів. Для чоловіка сурогатної матері (якщо він є, а це буває часто) усвідомлення того, що дружина виношує чужу дитину для чужої сім’ї, також є важкою психологічною травмою. Що б вам не говорили, важко повірити, що у сурогатної матері взагалі не виникає почуттів до нього. Коли настає час віддавати його потенційним (генетичним) батькам, для багатьох це виявляється складною психологічною проблемою. Дехто спочатку навіть не вважає сурогатне материнство складною психологічною ситуацією, яка потребує допомоги фахівця-психолога. Однак без відповідної психологічної підготовки не обійдеться жоден із учасників такої програми. Кожен із її учасників переживатиме свою «психологічну драму» і має готуватися до майбутніх проблем заздалегідь.

Як на мене, це найбільш вразливе місце у всій історії. Можливо, навіть прикордонне. У тому сенсі, що жінці, яка вирішилася на роль сурогатної матері, потрібно дуже жорстко розділити себе; відокремити від себе своє тіло, щоб використовувати його як інструмент для заробітку грошей. При цьому психологічні закономірності, почуття скасувати неможливо. Я вважаю, що психологічний супровід — необхідна умова для збереження душевної стабільності та рівноваги жінок, які обрали для себе таку роботу.

У суррогатных матерей действительно могут быть различные психологические проблемы, так как материнский инстинкт очень силен — ведь женщина вынашивает ребенка всё равно как своего, независимо от того, чей он биологически. Поэтому предсказать поведение самой суррогатной матери невозможно; здесь многое зависит от её психологической устойчивости и от того, как сама она относится к суррогатному материнству и какие мотивы ею движут. Поэтому, думаю, что во избежание возникновения проблем у родителей психологическое сопровождение у суррогатной матери должно быть обязательным.

Тема психологического состояния суррогатных матерей также окутана мифами и предубеждениями.

Перед тем как стать суррогатной матерью, женщина проходит ряд обследований, в том числе и с психологом. Лишь пятая часть кандидаток удовлетворяет всем требованиям, которые предъявляются к суррогатной матери.

Таким образом, не каждая женщина может стать суррогатной матерью, а также хочется акцентировать внимание посетителей портала (и внимание некоторых коллег) на том, что женщины переживают беременность и роды по-разному, и не каждая женщина после родов испытывает к младенцу поток безумной любви, нежности и «чувство собственности».

Кроме того, опять же приведу результаты обследований суррогатных матерей: 76% суррогатных матерей чувствуют себя хорошо после того, как их при родах отделяют от новорожденных, у 21% преобладают смешанные чувства, и только 3% чувствуют себя плохо. Приведённые данные позволяют утверждать, что вынашивание детей бездетным парам критически не влияет на психологическое состояние суррогатных матерей (источник результатов исследования тот же, что и выше).

Актуальным является и вопрос, что считать психологической проблемой в данном контексте? Ухудшенное (депрессивное/аффективное и т.д.) психологическое состояние суррогатной матери, расстройства психики или же мнения окружающих относительно того, что если женщина готова отдать своего ребенка после девяти месяцев беременности, значит, она обязательно должна иметь психологические проблемы.

Данный вопрос, как, впрочем, и вся тема о суррогатном материнстве, очень деликатная, и иногда эта тема безосновательно «муссируется», обрастает мифами и домыслами, благодаря художественным фильмам, различным ток-шоу, а также недостаточной информативности.

Кроме того, первый ребенок от суррогатной матери родился не так давно, и это означает, что не прошло достаточно времени для того, чтобы общество с лёгкостью и без предубеждений принимало суррогатное материнство. Как и всё новое, суррогатное материнство вызывает много опасений, слухов и неоправданных размышлений.

«Суррогатное материнство» предполагает разрушение глубокой эмоциональной и духовной близости, устанавливающейся между матерью и младенцем уже во время беременности. «Суррогатное материнство» травмирует как вынашивающую женщину, так и ребёнка, который впоследствии может испытывать кризис самосознания; психологическую травму получают и дети суррогатной матери.

Не стикалася з матерями.

На даний момент працюю в клініці репродуктивної медицини, займаюся підбором сурогатних матерів і донорів яйцеклітин. Спілкуючись із цими жінками щодня, легко скласти психологічний портрет цієї вибірки. Їхня мотивація — це гроші. Завжди. У моїй практиці не було жодного випадку, коли жінка хотіла просто «допомогти». Усі вони опинилися у тих чи інших фінансових труднощах. Звичайно ж, їм дуже складно вирішитися на цей вчинок. А це говорить про те, що в конкретній життєвій ситуації вони більше думають про спосіб виживання, збереження власної сім’ї, ніж про «материнські почуття». Усі дев’ять місяців вони живуть із нудотою та очікуванням гонорару.
Найсумніше в цій ситуації те, що насправді не існує жодного «психологічного відбору». Єдине вимога — фізичне здоров’я (обов’язково всі довідки від лікарів) і довідка від психіатра (її легко можна «намалювати»). І ще, ці дівчата практично завжди не дуже добре освічені. Тому вони ледь розуміють, що з ними буде відбуватися, на що слід бути обережними, на що звертати увагу, що питати, як не бути обманутими тощо.
А щодо того, важко чи їм віддавати дитину після пологів — скажу так. Для них це скоріше полегшення, ніж втрата. Багато з них кажуть про те, що відчувають велике щастя, коли бачать палаючі очі батьків, які так довго й сильно чекали малюка.