Це вид депресії?
»
Поради психолога онлайн (безкоштовно)
»
Це вид депресії?
| Анна Олександрівна Петрушевська психолог Одеса 11-03-2024 13:21:02 |
3
Марія Радченко Павел Леонидович Басанский Добрий день, втрата батька - це дійсно дуже болісно. Тим паче, що на момент втрати ви були фактично дитиною Тому варто почати проговорювати цю втрату, зрозуміти її вплив на вас. Щодо депресивних епізодів протягом життя - вони можуть бути викликані абсолютно різними факторами і необов'язково через втрати. Підкажіть, як ви зараз? Чого б зараз вам хотілось? Чи хотіли б ви поспілкуватись щодо цієї ситуації на консультації - в теплому закритому просторі, де можна буде детально обговорити все, що з вами відбувалось і як ці епізоди впливають на вас сьогодні? 
|
| Марія Радченко психолог Дніпро 11-03-2024 13:22:38 |
1
Доброго дня, Діано! Вам треба звернутися до психіатра і до психотерапевта за допомогою. Психіатр допоможе виявити, чи є у Вас депресія, а психотерапія знадобиться в будь-якому випадку, щоб опрацювати Ваші травми минулого. Депресивний стан може бути викликаний неопрацьованим горем (смерть батька), навіть за відсутності великого депресивного розладу в клінічному розумінні. Тому треба обов'язково до фахівців, щоб з усім цим розібратися.
|
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 11-03-2024 13:27:51 |
2
Павел Леонидович Басанский Доброго дня, Diana! цитата:
У 2003 р.після смерті тата,стала відчувати ,що зі мною ,щось не так. цитата:
ЦЕ ВИД ДЕПРЕСІЇ? Хочу спитати, хто був тоді поруч з Вами, коли батька не стало? Від кого отримували емоційну підтримку? На чиє добре ставлення могли спертися? Розкажіть, що зараз відбувається в Вашому актуальному житті? Чим Ви займаєтесь? З ким спілкуєтесь? Як проводите вільний час?
|
| Яна Дмитриевна Кузик психолог 11-03-2024 13:40:08 |
1
Доброго дня. Щиро співчуваю Вашій утраті( І я зовсім не уявляю, як Ви тоді, це горе переживали, як переживаєте зараз, але хочу зазначити, що щоб тоді з Вами не було - це було нормально. І те, що з Вами було "не так" - обставини життя, які доводилось приймати. При цьому, досить короткий Ваш опис, дійсно може бути пов*язаний із депресивними епізодами. Чи викликані вони саме депресією чи іншими розладами стану - складно сказати, як і сказати, що з цим робити. Адже депресивні епізоди, апатію, втрату бажання спілкуватись, працювати, байдужість до людей і роботи, що часто приводить до їх втрати, в тій чи іншій мірі викликає не тільки пряма депресія як така. Ефективним буде звернення до спеціаліста, яка стане Вам підтримкою і путівником в таких станах.
|
| 11-03-2024 14:06:48Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362561 для Володимир Анатолійович Доброго дня,дякую за відповідь.Я не пам'ятаю ,щоб була хоча б якась емоційна підтримка,так як після смерті тата,мама почала вживати алкоголь і пропадати на місяць і більше. Тому один стрес змінився іншим. Напевно підтримка була у шкільних буднях і в родині,але не в мамі. |
| Ірина Миколенко психолог Полтава 11-03-2024 14:10:45 |
1
Доброго дня! Обязательно надо проработать все чувства по больной ситуации - потеря отца. Он видимо - для вас был очень значимым человеком в жизни. И ваша поддержка. А с его уходом ... и потерялся смысл всего... Как потеряли смысл... Нужно искать - новый смысл в жизни. Наполнить свою жизнь смыслом! Ради чего я живу? Где я - для себя могу найти поддержку - для себя самой, и в себе самой? Но этот запрос на психотерапию длительную.
|
| 11-03-2024 14:31:56Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362561 для Володимир Анатолійович Нічого не змінилося.Знову періодична депресія. З роботи пішла ,тому що не моє. Діло і тому,що я знаю чим хочу займатися все своє життя,отримувати задоволення і звісно дохід,але я не можу зробити перший крок,ніби ,щось відтягує назад(напевно минуле). |
| 11-03-2024 14:31:56Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362561 для Володимир Анатолійович Нічого не змінилося.Знову періодична депресія. З роботи пішла ,тому що не моє. Діло і тому,що я знаю чим хочу займатися все своє життя,отримувати задоволення і звісно дохід,але я не можу зробити перший крок,ніби ,щось відтягує назад(напевно минуле). |
| 11-03-2024 14:43:48Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362560 для Марія Радченко Доброго дня,дякую за відповідь. |
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 11-03-2024 15:24:13 |
1
цитата:
Я не пам'ятаю ,щоб була хоча б якась емоційна підтримка,так як після смерті тата,мама почала вживати алкоголь і пропадати на місяць і більше. Якщо матері поруч не було, то як Ви виживали тоді, будучи дитиною? Як себе поводили інші близькі люди - бабусі та дідусі, можливо, тітки й дядьки? Ось я про це, про "родину" цитата:
Напевно підтримка була у шкільних буднях і в родині цитата:
Діло і тому,що я знаю чим хочу займатися все своє життя,отримувати задоволення і звісно дохід,але я не можу зробити перший крок,ніби ,щось відтягує назад(напевно минуле) І бажано розкрити (як вийде), як, на Вашу думку, МИНУЛЕ стримує Ваш перший крок до самореалізації?
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 11-03-2024 16:20:07 |
2
Павел Леонидович Басанский Доброго дня Diana! Коли ми дорослішаємо, нам здається, що найгірше, що трапилося в дитинстві, вже в минулому, тому просто намагаємося налаштувати своє життя. Але... Дитина абсолютно безпомічна, вона потребує підтримку та допомоги батьків, адже, ще не вміє в цьому світі жити. Тому батьки - це як базис, основа для неї, яка складається з двох половинок. І якщо, бодай одна з цих половинок раптово зникає, дитина ніби зависає над прірвою, не в змозі витягнути себе назовні. Дитяча психіка дуже ранима, тому природа зробила все, щоб допомогти дитині в травмуючи моменти вижити... А для цього ставить певні блоки на психо-емоційному рівні, перекриваючи доступ надмірним почуттям... Що вже говорити, коли дві половинки тієї самої опори раптово немов би тікають з під ніг... На превеликий жаль, так трапилося і з Вами: тато пішов у інші світи, а мама, не змігши впоратися з втратою, "пішла" в алкоголь, кинувши Вас... Той стан, в якому Ви періодично перебуваєте, втрачаючи себе і контакти з зовнішнім світом, ще називається депресивним станом... Депресія - це втрата сенсу життя, відсутність сил рухатися вперед, це такий собі енергетичний ступор, в який потрапляє людина, яка пережила травмуючі події і так зі стану стресу до кінця і не вийшла..."Приблизно протягом 15 р.,були ситуації,коли взагалі нічого не хотілося,повна ізоляція від людей,не бажання жити,через деякий час проходило,а потім цей стан повертався. І коли цей стан повертався,тоді втрачалася і робота ,і особисті стосунки , спілкування з близькими людьми,зникала навіть посмішка з обличчя". Ви зовні виросли, стали дорослою, але... На рівні підсвідомих непрожитих почуттів так до цих пір і залишилися в стані дівчинки, яка раптово втратила всю ту опору, яку вважала нерухомою для себе... Тобто, залишилися в стані емоційного шоку, який з часом перетворився на зупинку в русі... Ви пишете, що "знаю чим хочу займатися все своє життя,отримувати задоволення і звісно дохід,але я не можу зробити перший крок,ніби ,щось відтягує назад(напевно минуле)". Так буває тоді, коли на рівні підсвідомості залишаються непрожиті стреси. А непрожиті стреси утворюють блоки, не даючи життєвим силам, ресурсам рухатися в правильному напрямку, бо всю енергію відтягують на себе, як це буває з космічними "чорними дірами", які все поглинають. Саме тому Вам і здається, що Вас весь час щось тягне в минуле - фокус внутрішньої уваги зосереджений на тому болі, який дитяча психіка, намагаючись зменшити його, заблокувала депресією... Жити з таким - це як тягнути за собою велетенську чавунну гирю, яку і тягнути важко, і кинути неможливо, бо своє... У таких випадках необхідна робота з підсвідомістю по вивільненню тих страшних стресів, які Ви пережили. До тих пір, поки травматичні події будуть не пропрацьовані та не трансформовані у щось більш гармонічне, на превеликий жаль, депресивні стани можуть лише посилюватися, повністю знищуючи Ваше життя... То хіба Ви ще не настраждалися?
|
| 11-03-2024 18:18:04Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362576 для Алла Григорівна Алла Григорівна,дякую за відповідь.Добавлю також,що тато помер у віці 38р.тому що ,вживав наркотики. Хотів померти у віці 33 р.,були неодноразові спроби суїциду,підняття "ножа"(на мене),щоденні бійки,криків,ломки.(все не зможу описати). Спасали,як могли,але сталося ,так,як сталося. Тому ,мамі ,було не з медом,її псих іка ,на той момент захищала себе ,як могла. Головне,що зараз з нею все добре,і я дякую Богу,що вона жива. Чесно скажу образи до тата і мами не має взагалі(є любов ). Хоча був період ,коли я не розуміла ,як так можна не взяти себе в руки,а о так. Напевно причина не в тому,що є якась образа на батьків,а в тому,що ви якраз написали,про не прожиті стреси,які блокують всі аспекти життя. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 11-03-2024 20:17:48 |
2
Павел Леонидович Басанский Окрім непрожитих стресів є ще певні речі, які не дають рухатися вперед... Знаєте, наша підсвідомість "живе" за своїми законами. Ми можемо тисячу разів пробачити когось зараз, коли вже стали дорослими, але існує минуле... І якщо там був біль, образи, страх, невпевненість... Воно, на превеликий жаль, там, в минулому, і "застрягає" аж допоки ми не набираємося сил зазирнути в глибину себе, щоб "поговорити" з тою маленькою дитиною, яка так довго чекала, коли ж на неї нарешті звернуть увагу і наберуться сил подивитися на все, що їй прийшлося пережити, очима дорослої людини ...
|
| 11-03-2024 21:48:42Доповнення від автора |
|
Зрозуміло,що ситуація запущена. І найстрашніше те,що я думала,що це є нормою -вести такий спосіб життя. Починаєш винити себе ,замість того,щоб іти до спеціаліста. |
| 11-03-2024 22:13:22Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 362574 для Володимир Анатолійович Яkщo maтеpі nopуч не булo, тo яk Ви виживaли тoді, будучи дитинoю? Яk cебе noвoдили інші близьkі люди - бaбуcі тa дідуcі, moжливo, тітkи й дядьkи? Оcь я npo це, npo "poдину"І бабусі,і тітки ,і дядьки,і дідусі відносилися до нас ,як до рідних дітей. Допомагали всім чим могли. |
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 12-03-2024 03:02:51 |
👍 краща відповідь! 2
Ірина Миколенко Diana, Ваш стан може мати кілька складових: 1) вроджені схильності до депресії (на гормональному рівні), 2) психологічне наслідування поведінки та стану батька, 3) результат тривалого психологічного травмування в дитинстві. З діагностуванням та лікуванням першого гарно справляються лікарі-психіатри, а друге та третє зцілюється на психотерапії з психологом. Тож, не зволікайте та звертайтесь по допомогу до фахівців.
|
| 12-03-2024 10:14:37Доповнення від автора |
| Доброго ранку,дякую за відповідь. |
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
 |
|
Наші психологи
