Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
question author 3 минуты тому: «ремарка,я все життя була позитивною людиною, у всьому була оптимісткою,але чомусь втратила зовсім смак до життя за ці роки»
question author 2 часа тому: «мне почти со всеми скучно, а если и интересно, не на долго, а потом неделя одиночества-отката, вообще ненавижу свой фактор социального животного,было бы мне не одиноко, та срал я н»
question author 4 часа тому: «Минув тиждень після мого рішення. Ще два дні ми переписувалися в дуже різкій формі, намагаючись довести кожен свою правоту. Коли зрозуміли, що далі вже нема куди, він сам написав «»
Вопрос от: OksanaM Возраст: 44

Боюсь ехать в Харьков, а мама требует.

Здравствуйте. Спасибо, если кто-то откликнется.
Я живу 19 лет в дальнем зарубежье, сейчас от Европы 14 часов самолётом. Выросла с отцом-алкоголиком, с кошмарным детством и подростковым возрастом, в ежедневных запоях, скандалах, мыслях о суициде. Умоляла множество раз маму развестись, на что она отказывала. В 24 года уехала из Украины навсегда. Моих родителей, кажется, совершенно не беспокоило мое психическое состояние, пока я жила с ними. У меня было множество обязанностей. Я работала на полной занятости с 17 лет, параллельно учась на заочном, в выходные - город с больными экземой руками. Реально жизнь с ними была адом.
После начала войны родители не решились выехать из Харькова, хотя я предлагала. Все время посылала им деньги. Отец умер внезапно в прошлом году, у мамы на фоне сахарного диабета диагностировали начало деменции. Она получает уход от родственников, который и мой муж полностью оплачиваем.
Сейчас она требует моего приезда в Украину, когда рассудок мутится. Когда рассудок ясный, просит, манипулирует 'как же я не увижу тебя ', 'звонки каждый день - это не то' и т.д.
Я не хочу ехать в Харьков, мне страшно. У меня нет братьев или сестер. Мой муж категорически против моей поездки в Харьков, он тоже не молод и не здоров. И да, я не хочу ехать туда к матери, которая заставила меня десятки лет жить в аду, ценой моей жизни.
Не знаю, как отказать маме. Посоветуйте, пожалуйста.
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Добрий день Оксана! Можливо моя відповідь ще зможе вам допомогти.
Розмова з мамою про небажання приїхати до неї в Харків — це складний етап, і цілком нормально, що ви відчуваєте страх.
Головне — будьте чесною, говоріть про свої почуття та емоції, а не про її рішення, уникайте звинувачень. Почніть з позитиву: скажіть, що ви цінуєте її турботу і розумієте її бажання бути разом Далі використовуйте «Я-повідомлення»: «Але я відчуваю тривогу і морально не готова зараз до переїзду».
Скажіть, що ваша відмова — це не байдужість до неї, а питання психологічної безпеки, стрес від змін або нестабільність, страх перед сиренами.
Вам не потрібно виправдовуватися чи домагатися її розуміння. Ви маєте повне право захищати своє життя та комфорт, і відмова – це нормальний крок.
Говоріть спокійно. Можете записати свою промову та прочитати її вголос декілька разів. Наприклад.
«Мамо, я не зможу приїхати. Я прийняла для себе таке рішення. Мій стан зараз не дозволяє мені здійснити цю поїздку» або
«Мені шкода, але моя поїздка зараз неможлива. Я вирішила відкласти поїздку і залишитися вдома.» або
«На даний момент я не можу приїхати. Як тільки ситуація зміниться, я тебе повідомлю».
Про деменцію. Пам’ятайте, що відмова від поїздки до мами з деменцією — це не егоїзм, а необхідний захід для збереження вашого особистого психічного здоров'я і ресурсів. Вам не треба винити себе за відмову, бо ви організували альтернативні варіанти турботи про маму, забезпечили її догляд. Телефонувати мамі можно щодня або через день, краще в один і той самий час, тривалість дзвінка 3–5 хвилин. Деменція — це важка хвороба, і ви не винні в тому, що вона є і буде прогресувати.
Пам’ятайте, що зміни в поведінці мами - це симптоми, а не її особистий вибір. Це знизить рівень вашого роздратування або провини. Якщо почуття провини або страх (чи щось інше) заважає вам жити, зверніться за консультацією до психолога.
...
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.
Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?