Питання для обговорення
- Яке значення в житті людини має зовнішність?
- Чи правдива приказка «зустрічають по одежці, а проводжають по розуму»? Адже скільки співбесід було провалено або пар не склалося саме через недоліки зовнішності. Чому тоді люди бояться озвучувати справжню причину «ти занадто товстий, прищавий, від тебе погано пахне» і так далі, а воліють приховати її за універсально ввічливою «ваш досвід недостатній для нас, ти занадто хороша людина для мене»?
- Про які психологічні проблеми може свідчити крайність у ставленні до своєї зовнішності — надмірна турбота чи повна байдужість?
- Чому люди, які створили пару, часто перестають стежити за своєю зовнішністю? Отже, вона потрібна лише для того, щоб завоювати партнера?
- Чи потрібно говорити близькій людині, що її зовнішність перейшла межі прийнятності? Якщо так, то як це зробити?
- Як делікатно допомагати дитині подолати проблеми зовнішності, не фіксуючи її увагу на них і не провокуючи комплексів?
Питання 1
Яке значення в житті людини має зовнішність?
Те, як людина ставиться до своєї зовнішності, впливає на її самооцінку, самоприйняття, самопочуття тощо. Наслідки невдоволення своєю зовнішністю можуть виявлятися як у незначних коливаннях настрою, так і в серйозних патологіях (депресія, порушення харчової поведінки, залежності тощо).
Тому, безумовно, зовнішність має велике значення в житті людини. Навіть якщо хочеться вірити, що «важливе лише те, що всередині», багатьом складно протистояти поширеній у суспільстві ідеї про перевагу красивих над некрасивими, складно відмахнутися від нав’язування нереалістичних шаблонів, стандартів і переконань у тому, що успіх безпосередньо залежить від зовнішнього вигляду. У результаті багато людей висувають до своєї зовнішності все більше й більше вимог, і невдоволення своїм зовнішнім виглядом зростає, що впливає на якість життя в цілому.
Тому скажу так. Усе, що пов’язано із зовнішністю, важливе. А що головніше — зовнішнє чи внутрішнє, кожен вирішує для себе сам, і в контексті певної ситуації.
Питання 2
Чи правдива приказка «зустрічають по одежці, а проводжають по розуму»? Адже скільки співбесід було провалено або пар не склалося саме через недоліки зовнішності. Чому тоді люди бояться озвучувати справжню причину «ти занадто товстий, прищавий, від тебе погано пахне» і так далі, а воліють приховати її за універсально ввічливою «ваш досвід недостатній для нас, ти занадто хороша людина для мене»?
Норми суспільної моралі забороняють давати негативний зворотний зв’язок щодо зовнішності людини.
Хоча існує психологічна концепція під назвою Гало-ефект або «ефект ореола», який тісно пов’язаний із зовнішньою привабливістю. Під час першого враження оточуючі припускають, що дуже привабливі люди мають безліч позитивних особистісних рис, таких як альтруїзм, стабільність і інтелект, порівняно з менш привабливими людьми. Це когнітивне спотворення частково може пояснити дискримінацію за зовнішнім виглядом під час прийому на роботу чи в сфері знайомств.
Ну а сама дискримінація має назву «лукізм» — упереджене або переважне ставлення до людей залежно від їхньої зовнішності. А відкрита (прихована) суб’єктивна критика зовнішності називається бодішеймінг.
Судження про цінність, талант чи якості людини, засноване на її зовнішності, може зіграти з нею злу жарт. Я думаю, що це розуміння приходить із досвідом і знаннями, і тоді фокус із зовнішнього переноситься на внутрішнє. Але все одно залишаються особисті вподобання щодо, наприклад, вибору партнера для шлюбу — тут усе індивідуально.
Питання 3
Про які психологічні проблеми може свідчити крайність у ставленні до своєї зовнішності — надмірна турбота чи повна байдужість?
Другий полюс крайності — дисморфофобія, це розлад, за якого людина надмірно тривожиться щодо своєї зовнішності, відчуває невдоволення, незважаючи на численні зміни.
Об’єктом занепокоєння може бути що завгодно: вага, зріст, розмір різних частин тіла, шкіра тощо. Виявляється в «зацикленості» на зовнішності, нав’язливих думках, нав’язливій поведінці, наприклад, уникненні погляду на себе в дзеркало або, навпаки, постійних перевірках, або надмірно частих медичних процедурах з «виправлення» недоліків, дієтах.
Те, що знаходиться між цими крайнощами і свідчить про здорове ставлення до своєї зовнішності, пов’язано, насамперед, із тим, що багато людей добре себе почувають, коли гарно виглядають, і підтримання цього рівня не має побічних ефектів у вигляді значної втрати часу та ресурсів (хоча є сфери, де це пов’язано безпосередньо, наприклад, робота в індустрії моди, краси). Крім того, деяке невдоволення своєю зовнішністю властиве всім нам, це нормально, але ось якщо використовувані способи приносять лише тимчасове полегшення, а потім знаходиться «новий» недолік, і так до безкінечності, то тут уже варто задуматися.
Зворотна ситуація, коли людина не звертає уваги на те, як вона виглядає. З одного боку, це може означати, що людина себе приймає, їй подобається, її відчуття самоцінності не будується на зовнішності, або, можливо, в неї інші пріоритети в житті. З іншого боку, це може бути безвідповідальністю щодо свого здоров’я насамперед, адже проблеми зі здоров’ям відбиваються на зовнішньому вигляді.
Питання 4
Чому люди, які створили пару, часто перестають стежити за своєю зовнішністю? Отже, вона потрібна лише для того, щоб завоювати партнера?
Крім того, діти, дім, робота — серед усіх турбот стежити за своєю зовнішністю, як раніше, складно, і в списку справ це вже точно не на першому місці. Але розслаблятися ризиковано. Якось проводилося дослідження, яке виявило, що зовнішній вигляд має найбільше значення протягом перших семи років стосунків, а з часом стає менш важливим.
Питання 5
Чи потрібно говорити близькій людині, що її зовнішність перейшла межі прийнятності? Якщо так, то як це зробити?
Говорити потрібно не лише про те, що не подобається, а й про те, що хотілося б бачити. Наприклад: «Чи не могла б ти ввечері зібрати волосся, я просто в захваті, коли ти так робиш».
Питання 6
Як делікатно допомагати дитині подолати проблеми зовнішності, не фіксуючи її увагу на них і не провокуючи комплексів?
І батьки можуть зіграти вирішальну роль у подоланні подібних проблем. І починати потрібно з себе. Невдоволення матерів своєю зовнішністю з великою ймовірністю сформує у дітей невдоволення вже своєю зовнішністю. Контролюйте висловлювання щодо своєї зовнішності, демонструйте свою впевненість. Стежте за тим, як ви говорите про інших людей, робіть акцент не на зовнішності людини, а на її поведінці, якостях.
Якщо дитина маленька, перевірте іграшки на реалістичність (фігурки з надмірно накачаними м’язами, ляльки з неправдоподібними пропорціями тіла). Краще формуйте хорошу колекцію книг, розвиваючих ігор. Обіймайте, цілуйте, хваліть, використовуйте ігри, де багато рухів тіла тощо.
У міру дорослішання діти починають порівнювати себе з іншими дітьми. Щоб допомогти їм сформувати здоровий образ тіла, батьки можуть навчити дбати про своє тіло, акцентуючи увагу не на красі, а на підтриманні здорового способу життя. Безумовно, потрібно говорити приємні слова і про те, як виглядає дитина, водночас показуючи свою гордість її вміннями, знаннями, якостями.
Особливо складний період настає в підлітковому віці. Якщо до цього моменту батьки не змогли сформувати в дитини адекватне сприйняття всього, що пов’язано із зовнішнім виглядом, буде складніше. Навіть якщо батьки все робили правильно, вони все одно зіткнуться з цією проблемою. Говоріть із підлітком про його почуття, не применшуйте його переживання, м’яко переведіть увагу на його сильні сторони, якості характеру, навички. Дозволяйте експериментувати із зовнішністю, знаходьте можливість купувати модний одяг, аксесуари, парфумерію — звичайно, без фанатизму, але це може дати швидкий результат у гострий період.