Громадянські та етичні норми роботи психолога, а як на практиці?
У цій дискусії: 7 відповідей фахівців.
Питання для обговорення
- Відповідно до норм кримінального кодексу психолог, як і будь-який громадянин, зобов’язаний повідомити до правоохоронних органів про готування чи вчинений злочин. Якщо до психолога, наприклад, звертається неповнолітній і повідомляє про сексуальні стосунки між ним та дорослим, навіть якщо ці стосунки були за згодою, вони підпадають під категорію «розбещення», психолог зобов’язаний про них повідомити. Але що і куди повідомляти, адже клієнти психолога в більшості випадків анонімні, психологи не перевіряють паспорт, реєстрацію тощо?
- Чи може анонімність клієнта вдарити по самому психологу? Наприклад, Альберт Пендіхеров може легко розмістити на будь-якому інтернет-порталі інформацію та навіть подати до суду на психолога Іванова І.І., нібито заподіявши пану Пендіхерову непоправної шкоди. Як психологу Іванову довести, що пан Пендіхеров у нього ніколи не був?
- Як психологу захиститися від неадекватних або «нечистоплотних» клієнтів?
- Як клієнту захиститися від «нечистоплотного» психолога? Як довести, що клієнту було завдано шкоди?
- Введення обов’язкового ліцензування психологічної діяльності захистить клієнтів і психологів чи стане ще однією бюрократичною процедурою, яка лише викачуватиме гроші?
Питання 1
Відповідно до норм кримінального кодексу психолог, як і будь-який громадянин, зобов’язаний повідомити до правоохоронних органів про готування чи вчинений злочин. Якщо до психолога, наприклад, звертається неповнолітній і повідомляє про сексуальні стосунки між ним та дорослим, навіть якщо ці стосунки були за згодою, вони підпадають під категорію «розбещення», психолог зобов’язаний про них повідомити. Але що і куди повідомляти, адже клієнти психолога в більшості випадків анонімні, психологи не перевіряють паспорт, реєстрацію тощо?
Це записано в посадовій інструкції працівників кризових центрів та консультантів телефонів довіри.
Психолог зобов’язаний обережно зібрати всі дані про готування до злочину, де, коли, скільки планується жертв тощо, та передати цю інформацію до правоохоронних органів. Психолог не зобов’язаний передавати особисті дані клієнта.
Психологи, психотерапевти, які працюють поза кризовим центром і не є працівниками телефону довіри, зобов’язані на початку роботи з клієнтом ознайомити клієнта з правилами проведення консультації. Клієнт має бути повідомлений про особисту відповідальність за розкриття інформації, яка може становити інтерес для правоохоронних органів, та про відповідальність сторін під час консультації або терапевтичної сесії.
Однак, потрібно усвідомлювати, що клієнт може фантазувати, тому клієнту може бути рекомендовано звернутися до правоохоронних органів або до адвоката, залучивши батька чи особу, яка його замінює.
Шкільні психологи (і вчителі) мають право ініціювати звернення до правоохоронних органів, якщо будуть мати достатні підстави щодо тілесних ушкоджень та сексуальної експлуатації дитини.
На кожну позицію фахівця, чи то консультант кризового центру, чи шкільний психолог, існує посадова інструкція, яку необхідно знати та діяти відповідно.
В Росії та Україні психотерапевти не поспішають повідомляти про це до органів. У цьому є свій плюс – те, що відбувається в кабінеті на 100% конфіденційно, і пацієнт може максимально довіряти фахівцю. А от що стосується дій щодо дітей, то в практиці наших співвітчизників позиція набагато жорсткіша: після отримання інформації про порушення прав дітей з батьками проводять серйозну бесіду та попереджають, що повідомлять до органів опіки та піклування, якщо це повториться. А якщо ситуація критична, наприклад, насильство над дитиною, то повідомляють одразу! Адже хто, як не фахівець, може захистити того, хто дуже потребує цього!
Немає жодної кримінальної відповідальності за НЕ повідомлення про підготовлений або вчинений злочин.
Єдиний нюанс – стаття 136. Не надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані за можливості надати таку допомогу або не повідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі...
Психолог насамперед має надавати професійну допомогу, а повідомлення про злочини – це залежить від ситуації та має бути узгоджено з підопічним.
Головний принцип – НЕ НАШКОДИТИ!
Заповідь «не нашкодь» звичайно чудова, але я не Бог, щоб вирішувати, а отже, й нести відповідальність за іншу людину.
Що стосується підлітків, то складніше: залежно від ситуації, потрібно залучати або батьків, або соціальну службу.
Порой сложно обходиться с тем, что клиент вносит в работу. Например, заявляет о желании расправы с обидчиком или фантазирует вслух о проявлении насилия. Такие вещи, как и анонимность клиента, прежде всего требуют прояснения и обсуждения в пространстве между психологом и клиентом. Таково мое мнение.
Питання 2
Чи може анонімність клієнта вдарити по самому психологу? Наприклад, Альберт Пендіхеров може легко розмістити на будь-якому інтернет-порталі інформацію та навіть подати до суду на психолога Іванова І.І., нібито заподіявши пану Пендіхерову непоправної шкоди. Як психологу Іванову довести, що пан Пендіхеров у нього ніколи не був?
Юриспруденція — сфера доказова, клієнт зобов’язаний надати до суду свідчення про завдану непоправну шкоду, тобто довести стосунки між клієнтом і психологом.
У цьому випадку психолог Іванов не повинен доводити очевидний факт, що він не верблюд.
Питання професійного захисту криється переважно в дотриманні методик, але якщо психологові може завдати шкоди клієнт – то чи психолог він насправді (не за дипломом).
За чим психологові Іванову щось доводити? Якщо його звинувачують – нехай це доведуть обвинувачі. Поки що Конституцією України закріплено презумпцію невинуватості.
А ось організувати інтернет-травлю досить легко. Достатньо на всіх психологічних та не тільки форумах написати, що психолог Іванов – повне лайно і взагалі не психолог. Навіть на цьому порталі таке періодично трапляється.
Хтось пише конкретні прізвища, хтось досить обтічно: «ходив до психолога N, а він мені сказав...» – далі вже йдуть історії, обмежені лише фантазією автора.
Це досить неприємно для психолога. Особливо, якщо він в очі не бачив пана Пендіхерова.
На мій погляд, такі заяви слід ігнорувати, аби не підливати масла у вогонь хворої уяви.
Питання 3
Як психологу захиститися від неадекватних або «нечистоплотних» клієнтів?
Але якщо говорити про соціопатичні особистості, які можуть порушити закон, такі тенденції необхідно виявити в рамках діагностичного періоду.
Способів захисту багато, і найгірший із них – довірити захист своїх прав адвокатам, юристам чи просто «обізнаним». Отримати консультацію – так! але лише самому обирати алгоритм захисту.
Питання 4
Як клієнту захиститися від «нечистоплотного» психолога? Як довести, що клієнту було завдано шкоди?
Шкода ж має виражатися та бути доведеною.
Кожен випадок індивідуальний — немає «єдиного рецепту», адже щоразу «різні симптоми».
Швидше за все, варто звернутися на форум психологів і просити допомогти вирішити проблему, оприлюднивши її.
Можна написати заяву до прокуратури чи міліції, але від них шкоди може бути набагато більше.
Якщо ви зірвали оголошення десь на стовпі й ідете до людини, яка його розмістила, то дурно потім скаржитися, що вас обманули.
На щастя, зараз є багато таких порталів, як цей, де можна отримати інформацію не лише про освіту та кваліфікацію психолога, а й ознайомитися зі стилем його роботи, щоб зрозуміти, кого обрати для особистої роботи.
Питання 5
Введення обов’язкового ліцензування психологічної діяльності захистить клієнтів і психологів чи стане ще однією бюрократичною процедурою, яка лише викачуватиме гроші?
Інша справа — якість освіти та видача дипломів особам, яким на кваліфікацію «спеціаліст» потрібно ставити штамп «обережно»! Ось де корінь усіх бід! Ну і професори в нас такі, що в президенти виходять... Ось де психологи мають проявити свою громадянську позицію!