Що зі мною не так?

Question

Мені 22, скоро 23. Я надто соромлюся себе, без друзів, без роботи. Вступаю на другу вище освіту. Дуже боюсь думати що там будуть нові одногрупники. Не вмію знайомитись але дуже хочу собі хоча б 1 людину щоб спілкуватися, гуляти і просто щоб хоч хтось мого віку у мене був щоб поговорити. Але я не можу навіть уявити цього. Я сиджу вдома і мені ок, нудно так, деколи депресивно, але небезпек і тривог немає тому ок. Але вічно так продовжуватися не може, тому власне я і вступаю знову, тепер в іншому місті. Дуже хвилююся, в голові дуже багато «а що як..» батьки кажуть бути собою і старатися підтримувати розмову, а я не можу, я занадто багато думаю про те як виглядаю з боку щоб бути собою. Чи хотіла б я дружити з такою людиною як я? Так, якщо тільки коли я не соромлюсь, я собі подобаюсь. 
У мене колись була подруга. Зараз вона переїхала і ми не спілкуємось, але досі підписані одне на одного. Вона вже вийшла заміж і подорожує, схудла. Я чесно скажу я заздрю. Бо у мене ніколи не було хлопця навіть. Здається у всіх мого віку вже все було, а у мене ні. Я досі люблю серіал який любила у підлітковому віці, зараз виходить спінофф і я  досі дивлюсь і фанатію. Багато речей є від яких я фанатію. Чи це ознака дитячості? Якщо треба рухатися далі, то я не можу, бо надто люблю деякі речі, типу музики, книг, вигаданих всесвітів, футболу. Але я не помішана на них, я здатна підтримувати і інші теми. 
 Я ніби відстаю. Що зі мною не так? Як мені стати нормальною?

Ирина Константиновна Зубиашвили · Answer

Ви нормальна людина. Але у Вас сформувалася соціофобія — це постійний страх бути серед людей і переживати соціальні ситуації, в яких на людину звертають увагу і можуть критикувати.
Час від часу відчувати хвилювання перед зустріччю з людьми нормально: наприклад, під час побачення чи виступу з презентацією. Але соціофоб — це людина, яка відчуває тривогу та невпевненість у собі за будь-якої взаємодії з людьми. Людям із соціофобією здається, що їх все вивчатимуть і негативно оцінюватимуть.
Причини соціофобії різні. Наприклад, спадковість — якщо в сім'ї хтось мав тривожний розлад, ризик виникнення підвищується. 
Особливості психіки.
Навколишнє середовище - повторення тривожної поведінки людей.
Боротися з соціофобією можна і потрібно: щоб допомогти людям у цьому стані використовують медикаментозне лікування та психотерапію. Як лікарську підтримку застосовують антидепресанти, їх призначає психіатр.
А найдієвіша терапія в цьому стані — когнітивно-поведінкова. Психолог допомагає виявити негативні моделі мислення та поведінки та змінити їх.

Тетяна Штапова · Answer

[quote]Якщо треба рухатися далі, то я не можу, бо надто люблю деякі речі, типу музики, книг, вигаданих всесвітів, футболу. Але я не помішана на них, я здатна підтримувати і інші теми.
Я ніби відстаю. Що зі мною не так? Як мені стати нормальною?[/quote]
Доброго ранку. Кожен рухається у своєму темпі. Хто сказав, що Вам треба відмовитись від тих речей, які любите, щоб стати дорослою? У Вас цей процес може бути більш поступовим. Та й багатьом людям, які давно створили сім'ї, подобається слухати музику, читати книги чи дивитись футбол.

Вам страшно вийти із зони комфорту. Але якщо хочете знайомитись з новими людьми, мати подругу, хлопця, є сенс звернутися до психолога, щоб розібратися, чому так боїтеся спілкування з новими людьми. Тим паче психолог для Вас теж буде новою людиною, і Ви отримаєте досвід, що знайомство з кимось новим не руйнує Вас, а надає можливість відчути себе по-новому. Якщо зможете розпочати спілкування з психологом, потім буде легше контактувати з одногрупниками.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Вітаю! 
[quote]Що зі мною не так?[/quote]
Проблема на поверхні. Більше того, Ви її знаєте і називаєте. Ось вона - [quote]Я надто соромлюся себе[/quote]

Яке рішення! Співпраця з психологом, яка допоможе розібратись, звідки і завдяки кому у Вас сформувалась така особливість.
Коли людина соромиться саму себе, то це означає, що вона відмовляє собі у вільному проявленні. Колись її не підтримували в цьому, соромили, забороняли реагувати, думати і діяти як вона того хотіла. Тобто вона не виправдовувала чиїхось очікувань, зазвичай батьків або тих, хто їхню роль виконував. І, вже ставши дорослою, сама себе стримує, не ризикує вийти із сформованого шаблону у великий світ. Водночас тримається за звичне і безпечне...
Раджу обрати психолога і почати собі реально допомогати, щоби розквітнути і відчути увесь смак дорослого життя.

Інна Олегівна Горошко · Answer

Вітаю!
Прочитавши Ваше звернення мені хочеться Вас підтримати.
Мою увагу привернуни деякі речі про які Ви пишете. Хочу і Вашу увагу звернути на них.

По-перше, Ви пишете, що Вам "ОК" сидіти самій дома, але ж якби так було то Ви б не питали тут у психологів "Що зі мною не так?". 
"Небезпек і тривог немає тому ок." - але ж небезпека та тривоги не є єдиними індикаторами, що все "ОК". Ви ж розумієте, що: "Але вічно так продовжуватися не може..." та й Ви цього не хочете (як я зрозуміла).

По-друге, в мене викликало обурення Ваша фраза: "...батьки кажуть бути собою і старатися підтримувати розмову, а я не можу, ...". В ній суперечність від Ваших батьків. Вам важко одночасно підтримувати розмову і при цьому залишатися собою.

По-третє, "Якщо треба рухатися далі, то я не можу, бо надто люблю деякі речі, типу музики, книг, вигаданих всесвітів, футболу." Рухатись далі потрібно у своєму темпі, зі швидкістю, яка Вам зручна при цьому не обов'язково відмовлятись від своїх інтересів та вподобань. Ці речі формують Вас як особистість, щось з них відображає Ваші цінності. Все це є частиною Вас. Для чого відмовлятися від частинки себе?

По-четверте, а що у Вашому розумінні "нормальна"? Це яка?

В мене є ще багато питань, які б я могла Вам поставити, щоб краще Вас зрозуміти та розділити Ваші переживання. У Вашому випадку дуже раджу та щиро бажаю Вам знайти свого психотерапевта.

Якщо відчуєте таку потребу, звертайтесь!

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Если второе высшее только ради того, чтобы найти друзей, то скорее всего, это не поможет. Важно разобраться с причинами проблемы. Просто сам по себе новый коллектив может даже усугубить проблему. если вы будете в другом непривычном вам городе ,если столкнетесь с каким-то не оч.хорошим отношением.
Психотерапия стала бы как раз тем вариантом, где вы бы начали решать данную проблему и учиться по другому себя чувствовать среди людей.

Какой у вас опыт был в школе, во дворе, на первом образовании?
Какой вы себя чувствуете среди людей?
Что больше всего напрягает, когда вы вне дома?

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Що зі мною не так?

Відповіді психологів