Мама контролює моє життя

Это тема сепарации, в первую очередь психологической. Но еще и отдельного проживания в том числе.
По какой причине мама живет у вас?
Есть ли у нее свое жилье?
Какой возраст ребенка?
Как вы реагируете на ее контроль и упреки?

Мои статьи на тему сепарации, чтобы стало понятнее, что это
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-1-51zhemchug.html
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-2-03zhemchug.html

Сейчас есть необходимость у вас лично, чтобы мама жила с вами?
Если мама не будет с вами общаться, то что случится?
Какие у вас отношения с братом и сестрой?

Отношения это всегда двое. И оба человека заинтересованы в том, чтобы отношения были и были хорошими.
Если один шантажирует другого тем, что перестанет с ним общаться, чтобы командовать, хамить и плохо относиться, то какая ценность этих отношений? Плюс данное поведение показывает, что самой маме все равно будет она общаться с вами или нет. Разве ей не хочется общаться с вами?

На одной чаше весов у вас спокойная жизнь, как вы хотите, на второй чаше весов мама со своим контролем, криками и требованиями. И вместе с этим, на этой же чаше весов ваше плохое самочувствие и риск потерять мужа.
Что вам важнее?
Когда родитель контролер и манипулятор, то тут вы выбираете либо вы всю жизнь живете так, как скажет мама либо выбираете себя.

Я вам выше написала про то, что отношения это два человека. И если вашей маме не ценны отношения с ней, то зачем бежать за ней? Пусть живет с ваши братом или сестрой, если они такие хорошие и послушные

В целом, это запрос на психотерапию, чтобы отделиться от мамы, научиться выставлять границы и пробовать строить отношения по другому. Возможно, ваша мама начнет менять свое отношение к вам со временем, возможно нет. Но вам точно будет комфортнее жить.

Доброго дня!
Насправді, дуже сумно. Бо Ваша розповідь - це історія про співзалежні стосунки. Де Ви знаходитеся в ролі класичної "жертви", а мама - класичний аб'юзер. Що робити?
За таких стосунків, певне, Ви ніколи не зможете наважитися мамі сказати те, що думаєте і чого хочете. Бо єдине, що Вами рухає - це страх самотності та страх втратити бодай крихту любові від, насамперед, мами і додатково, від брата з сестрою.
Ви пишете зараз вже в дорослому віці і маючи свого сина, але... Навіть не здогадуєтеся, що до цих пір внутрішньо перебуваєте в статусі маленької дитини, яка дуже боїться втратити мамину любов та турботу, яких, швидше за все, дуже не вистачало в дитинстві...
Власне, щоб навести лад в своєму житті і не втратити ще й цього чоловіка, зовсім не обов'язково виганяти свою маму, як це не дивно... Просто потрібно навчитися бути самодостатньою ( не плутати з самостійністю - це різні речі), навчитися себе поважати і нарешті вийти з позиції маленької дитини та "жертви", яка дозволяє так до себе ставитися.
З багаторічного досвіду сімейного психолога можу впевнено сказати, що без повної трансформації дитячих травм, установок та поведінкових моделей змінити стосунки з мамою неможливо.
Адже, шантажувати можна лише того, хто боїться і дозволяє собою відверто керувати та маніпулювати собою.
Як до Вас мама ставилася в дитинстві?

Вітаю.
Ваша ситуація- це класичний приклад не пройденої сепарації. Й саме неприємне в цьому те,що чим більше Вам стає років, тим важче Вам буде це зробити. Скільки б Вам порад не давали, скільки б інформації з цієї теми Ви не отримали , це нічого не дасть, доки Ви психологічно не подорослішаєте до свого біологічного віку. Самостійно це зробити майже не можливо. Для цього потрібна доросла, психологічно зріла людина поруч, яка пройде разом з вами цей шлях. Бо, для процесу сепарації, необхідною умовою є " зняття з п'єдесталу " материнської фігури. Це можливо зробити за допомогою обезцінювання самої фігури та важливості взаємовідносин з нею. Треба буде робити вибір в свій бік, в бік своєї родини та свого майбутнього. Це будуть конфлікти, образи, маніпулювання, ігнорування та ін.. Дитина ( я маю на увазі психологічний стан) цього всього не витримає. Тому, спочатку дорослішати ( з психологом), потім сепаруватися.

"Тимчасово зараз не працюю, тому періодично мати влаштовує скандал, стосовно того, що я повинна іти працювати, а не сидіти в чоловіка на шиї, навіть доходило до того, що вона вибирає мені сама роботу. "
Ваша мама влаштовує скандал та шукає Вам роботу, бо добре розуміє, що якщо Ви залишаєтесь вдома, то виконуєте свої обов'язки матері та дружини, а їй , тоді , нічого робити в вашій сім'ї. Та Ваш чоловік можливо й не проти, щоб Ви "сиділи в нього на шиї", але йому наврядчи сподобається тримати на ній ще й тещу.
Як на мене, Ваше перебування вдома- це можливість тактовно позбутися мами, делікатно (* а може й не дуже ) показуючи їй, що Ви вже й самі із всим впораєтесь та їй потрібно почати думати про своє майбутнє окремо від Вашої сімї.