Такса (Тодд Солондз). Коментар психолога.

» Психологічний аналіз кіно й літератури » відносини » Такса

Порівняльний аналіз психологічної ролі такси в чотирьох епізодах німецького кінофільму Тодда Соллондза «Такса» («Wiener Dog») (2016), через оптику теорії об’єктних стосунків.

Чотири коротких історії, чотири замальовки з життя, які обєднує одна дивна собака з довгим тілом. Фільм «Такса» - хороше полотно, на якому добре виткана канва об’єктних стосунків.

Історія перша : Ремі і Сосиска-пес.

             На фасаді історії ми опиняємось в добрій родині, де все виглядає чисто і правильно. Тато і мама піклуються про маленького сина, який переживає ремісію після хвороби. Такса, котру забрали з собачого притулку, має стати другом для малого Ремі. І ось ми вже спостерігаємо як хлопчик відчуває проективну ідентифікацію, бо собака служить перехідним об’єктом для нього.

Маму Ремі переживає як таку, що може пошкодити, каструвати і навіть вбити. Йому страшно і цей страх він озвучує за пса : «я мушу бути під час стерилізації разом з ним, бо він захоче тримати мене за руку і йому буде страшно». Це його страх, бо він час від часу проходить курс інтенсивної терапії, це його мама постійно фруструє і лякає страшними історіями про смерть. Ремі намагається компенсувати свої страхи через таксу. Він дозволяє їй радіти життю, робити те, що їй (йому) хочеться, їсти те, що заборонено, гратись без обмежень. І собака відреаговує за хлопчика : вона обкакує весь цей ідеальний будинок, вона псує атмосферу, в якій є тільки місце для правильного харчування і йоги по вихідних. За це таксу очікує смерть. Мама не витримує пошкоджень. Вона мстить. Ремі мусить захиститись від такого караючого об’єкту. Він приймає рішення більше ніколи не заводити такс (більше ніколи не вступати в близькі стосунки). Хлопчик робить страшний висновок : Смерть – це щось хороше!

Історія друга: Дудді

         Наша такса отримує шанс на друге життя, бо її спасає одинока медсестра, яка нарікла її новим іменем Дудді. І тепер довга собака прямує разом з новою хазяйкою та її другом до іншого штату. Такса стала тим третім обєктом, котрий їх об’єднав і дав шанс бути вдвох. Але на цьому місія такси не закінчується. Бо наша новоспечена пара передає собаку в іншу родину, де ніколи не буде дитини. Собака залишається в цій родині як психолог, як замісник дитини і як контейнер для всіх прожитих і непрожитих емоцій.

Історія третя : А що якщо?...

           Режисер робить паузу в фільмі , для того щоб підготувати нас до серйозних випробувань нашої такси. Тепер вона живе разом з старим професором кіно школи, який ніяк не може зреалізувати себе як сценарист. Девід Шмерц любить застосовувати один прийом для написання сценарію. якого він навчає вже багато років майбутніх сценаристів : А що якщо?...

І ось одного разу, після чергової невдачі, Девід вирішує сам застосувати цей прийом до себе. А що якщо на таксу одягнути пояс з вибухівкою і тоді вона буде не просто доброю собакою, що все стерпить, а собакою Таліоном, яка може помститись за всі невдачі. А що якщо тепер буде програний сценарій Око за око?..

Історія четверта: Загибель Раку

            Банальна історія старості, де все дратує і прямує до кінця. Наша такса опиняється в домі одинокої жінки, яка переживає свою старість як покарання. ЇЇ злість на немічність і хвороби така сильна, що навіть таксу вона називає Раком. Але все має початок і кінець і Рак помирає під колесами автомобілів. Смуток і страждання – це невід’ємна фаза об’єктних стосунків, коли приходить екзестенційне усвідомлення своєї одинокості. Смерть такси може дати можливість цій жінці опрацювати власне горе неминучої смерті. Вона зрештою може усвідомити, що всі втрати вона сама допустила, і це її агресія зруйнувала стосунок з навколишнім світом, мамою і самою собою. Як тільки ця жінка почне горювати, вона зможе бути м’якшою до оточуючих і до себе.

Наприкінці фільму ми бачимо, що про таксу таки подбали – з неї зробили опудало і тепер воно прикрашає виставку сучасного мистецтва!