Міфи про інтровертів та походження цих міфів

Цілком — для цього достатньо просто замінити їм мізки. Тільки мені не зовсім зрозуміло, навіщо це потрібно. Протягом життя кожна людина проходить фази екстраверсії та інтроверсії. Екстраверсія характеризується більшою спрямованістю енергії у зовнішній світ, тоді як інтроверсія — спрямованістю цієї ж енергії всередину. Крайня форма інтроверсії — аутизм, а екстраверсії — істерія. Так, типовий екстраверт внаслідок шоку може надовго впасти в стан "ніхто не бачу і нічого не чую", а якщо в екстремальну ситуацію потрапить інтроверт, він цілком може почати кричати на всіх і бити посуд. Між ними — безмежна кількість відтінків.

Це їм дорого коштуватиме!
Вони можуть напружуватися якийсь час, але надовго їх зазвичай не вистачає, та й коштує це їм чималих душевних зусиль. Ззовні це може виглядати неадекватно.

Інтроверсія, як і екстраверсія, — це дві сторони однієї медалі, точніше, залученість людини більшою мірою або у свій внутрішній світ, або в соціум та спілкування з оточуючими. Інтроверсію не можна розглядати окремо від темпераменту та особливостей нервової системи, і по суті вона є вродженою якістю, яка може змінюватися в певному діапазоні, але кардинально — ні.

Часто через те, що буває таке нерозуміння: бути екстравертом — це не щастя, а бути інтровертом — не трагедія. Обидва типи хороші й погані однаковою мірою — головне знати свої сильні та слабкі сторони, щоб активніше використовувати одні та знаходити способи компенсувати інші. Психологічний тип — це не вирок, а така ж особливість, як належність до тієї чи іншої статі. Потрібно вчитися жити з тим, що є, а не намагатися з себе робити те, чим не є. Особливо це стосується інтровертів, які дуже часто хочуть стати екстравертами і тим самим зраджують свою природу.

Я б уточнила — не перебудуватися, а стати більш відкритими світові й новому досвіду у стосунках з іншими людьми.

Інтроверти й екстраверти по-різному взаємодіють із навколишнім світом, і вектор спрямованості енергії в них різний.

У екстравертів мотивуюча сила належить, насамперед, об’єктові, увага й інтерес переважно спрямовані назовні, на об’єкти зовнішнього світу, до інших людей, предметів.

Екстраверта відрізняє підвищена активність і увага до того, що відбувається навколо нього. Для екстраверта зовнішній світ вище за внутрішні суб’єктивні переживання; він живо відгукується на зовнішні події й ніби ними живе.

Для інтроверта індивідуальний внутрішній світ вище за те, що відбувається навколо, він занурений у внутрішній світ своїх думок, почуттів і досвіду.

Мотивацію інтроверт черпає зсередини, його увага переважно спрямована всередину, на самого себе, і він сам стає центром власних інтересів.

Швидше за все вони не стануть екстравертами. Але цілком можливо, що вони будуть більш збалансовані у якостях інтроверсії та екстраверсії.

Вони чудово вміють це робити. Просто при цьому їм меншою мірою потрібна активна участь інших людей у їхніх розвагах. Читання книг — теж чудова форма відпочинку та розваги, так само як і катання на роликах у навушниках.

У них інше розуміння веселощів та відпочинку, яке так само вкладається в соціальні рамки. Вони цілком непогані в спілкуванні в невеликих компаніях, з людьми, до яких у них склалося ставлення, а найкраще — тет-а-тет. У особистому спілкуванні з однією людиною інтроверти встигають фіксувати всі процеси, що відбуваються, та глибше вникають у них. Якщо людей забагато, інтроверт зазвичай шукатиме собі маленьку компанію або окрему людину.

Інтроверти теж люди, і їм не чуже нічого людського.

Інтровертам найбільше подобається відпочивати вдома чи на природі, але не в галасливих громадських місцях. Вони не любителі гострих відчуттів.

У великій галасливій компанії, де багато незнайомих людей, ви, можливо, й вирахуєте пару інтроверти, але в компанії старих друзів інтроверт може виявитися душею компанії, емоційним лідером і ідейним натхненником.

Уміння веселитися та відпочивати не має жодного прямого зв'язку з якостями інтроверсії та екстраверсії.

Екстраверти теж ненавидять людей.

Швидше їм не подобаються великі натовпи людей, перед якими ще потрібно якусь промову виголошувати.

Правильніше буде сказати, що інтроверти через темперамент та особливості нервової системи мають меншу потребу у тривалих контактах з людьми. Їх зона комфорту обмежується спілкуванням із 1 до 5 людьми.

Швидше за все, навпаки, інтроверти дуже цінують тих друзів, які в них є. А в них їх рівно стільки, скільки вони можуть порахувати на пальцях однієї руки.

Інтроверти просто вибагливі у виборі партнера, обережні й педантичні.
Збільшення психологічного дискомфорту змушує їх ховатися в собі, відсторонюватися від того, що відбувається навколо.
Це — утеча, відчуженість від тих, хто їх не розуміє.

Інтроверти орієнтуються більше на внутрішній світ та внутрішні переживання, ніж на оточуючих людей. Вкрай малоймовірно говорити тут про ненависть чи узагальнювати, що всі інтроверти ненавидять людей.

Інтроверти так само сором'язливі, як і екстраверти, тільки докладають менше зусиль, щоб це приховувати.

Інтроверт більш уважний до себе та свого внутрішнього світу, ніж до інших людей, і цю якість не слід плутати із сором'язливістю.
Сором'язливим може бути як екстраверт, так і інтроверт.

Сором'язливість — це якість, яка виникає внаслідок виховання, а інтроверсія пов'язана з особливостями нервової системи. Тобто сором'язлива людина може хотіти спілкуватися, але не наважується через невпевненість у собі, сором'язливість, а у інтроверта може просто не бути потреби в спілкуванні.

Інтроверти не спілкуються лише заради спілкування. Якщо хочете поговорити з інтровертом, просто заговорите з ним. Не бійтеся здатися нечемними.

Інтроверт стриманий і споглядальний.
Для екстраверта рушійною силою є зовнішні фактори, звідси й екзальтованість, і балакучість, і демонстративність. Ми бачимо, як екстраверти виливають свої думки й почуття, а інтроверти зовні проявляють себе лише частково, вони розкриваються, коли відчувають довіру до оточуючих або в виняткових обставинах.

Інтроверти можуть навіть дуже бурхливо проявляти свої емоції й активно брати участь у галасливих компаніях, але при цьому вони більше орієнтовані на свій внутрішній світ, ніж на своє оточення. Як варіант, така людина може здаватися неадекватною на тлі оточуючих подій. Я думаю, сором’язливість та усі інші якості, які приписують інтровертам, — це властивість не лише інтроверсії, а загалом сукупності певних особистісних якостей людини.

Інтроверт, як правило, повідомляє лише результат своїх міркувань. У результаті складається враження, ніби він просто сидів і нічого не розумів. У той момент, коли він насправді проводив глибоку внутрішню роботу.

Інтроверти вхідну інформацію переробляють, співвідносячи зі своїм внутрішнім світом, цінностями, відносинами тощо. На це потрібно більше часу та енергії. Тому інтроверсія часто проявляється у відносно повільній, тихій мові, і це зовсім не означає, що людина "тормозить".

Інтроверсія ніяк не пов'язана зі швидкістю мислення. Багато великих мислителів і філософів були саме інтровертами.

Правда така, що багато інтроверти — неймовірно талановиті й творчі люди. І таких серед них, звичайно, не менше, ніж серед екстравертів. Через те, що вони більш схильні до самоаналізу й глибокого мислення, у них часто виникають оригінальні й унікальні творчі ідеї.

Проте за правильних умов інтроверти можуть почуватися чудово. Дайте їм завдання й час, щоб у спокійній обстановці вони могли обдумати його виконання — і отримаєте чудовий результат.

Інтроверти більш послідовні й методичні, більш суворі в дотриманні правил і інструкцій. Їм частіше властиве аналітичне, дробове сприйняття світу, екстравертам — цілісне, синтетичне.

Інтроверти можуть мислити набагато швидше, ніж екстраверти. А от їхні реакції можуть бути повільнішими, ніж у екстравертів.

Ні. Їм так само потрібне суспільство близьких людей та відверте спілкування. Просто часто коло близьких людей, з якими інтроверт буде відверто спілкуватися, досить мале. Як правило, це не більше 5 осіб. А інтенсивність контактів низька.

Схильність до усамітнення дійсно властива інтроверту. У них багатий внутрішній світ, і там вони знаходять частину свого інтересу. Але не завжди. Бажання спілкуватися з іншими людьми властиве кожній здоровій людині. Однак інтенсивність контактування із зовнішнім світом, з іншими людьми, у інтроверта менша, ніж у екстраверта.

Правильніше було б сказати, що інтроверти люблять усамітнення, але без спілкування вони так само можуть страждати — усе залежить від дози того й іншого.

Інтроверти чудово почуваються на самоті з собою. Вони багато думають. Вони прагнуть автентичного й щирого спілкування з одним людиною.

Інтроверти відрізняються певною відстороненістю від того, що відбувається навколо, незалежністю.
Така особливість — інтроверт черпає енергію зсередини. Він споглядальний, стриманий, його інтерес зосереджений на собі самому, на своєму внутрішньому світі…, на тому, який відгук події зовнішнього світу знаходять у його душі.
Екстраверт же заряджається енергією від людей і дій, тому спрямований до зовнішнього світу, до спілкування.

Це бажання може бути окремим випадком інтроверсії й знову ж таки у сукупності з іншими особистісними якостями. Загалом, серед зовні активних людей теж часто трапляються інтроверти — люди, які більше орієнтовані на внутрішній світ, внутрішні переживання.