Я не можу розлюбити одну людину і це потрохи руйнує моє життя.

Але,скоро я зрозуміла, що мої почуття нікуди не зникають,а коли я його не бачу мені погано,я думала,що якщо не буду його бачити,це змінить ситуацію.Так,протягом того часу я не часто,але думала про нього.Але,все стало гірше,коли почався навчальний рік.
Я зрозуміла,що це не просто якась миттєва закоханість,а кінець,бо я почала його знаходити дуже привабливим,я готова була прийняти всі його недоліки,я готова була знаходити компроміси(я і він,дуже любимо сперечатись).І найголовніше,я людина якій дуже важко відкритись і довірити якусь інформацію,звісно якщо я це все не розповідаю незнайомій людині з іншого міста .
Спочатку,коли він мене питав як справи,що я робила на вихідних,я хотіла прибити його,бо яке йому нафіг діло,слідкуй за своїм життям ідіот.
Але потім,мені все більше і більше хотілося з ним чимось ділитись і дійшло до того,що я могла йому розповісти абсолютно все,(мені батькам і подрузі важко щось розповісти),бо чомусь була впевнена,що засуджувати він мене не буде,а лише допоможе і підтримає.
Але,все змінилось тоді,коли я на його заставці побачила фото його дівчини,тоді я готова була провались під землю,мені було ТАК ПОГАНО,спочатку я намагалась якось позбутись від цього болю,а потім кожного ранку покидалась і пів години сиділа і думала про це,бо мені було боляче ДУЖЕ.Людина якій я довірилась не вибрала мене і я була просто для нього знайомою от і все.Я не можу звинувачувати його,те,що він закохався в іншу,те,що він готовий заради неї на все,він рахує дні до зустрічі з нею,він робить їй саморобні подарунки,постійно за неї хвилюється і пише (нашій групі про це він теж не забуває розповісти).
Одного разу ми з ним розмовляли і все дійшло до того,що він запитав,а що мене взагалі радує в житті,я толком нічого не відповіла і запила його, а він сказав,що в нього взагалі-то дівчина є,(назвемо його Назар )я дуже рада за тебе,але блін знайти когось іншого для своїх розмов про неї .
Таких моментів трохи було і це було так боляче,я ніколи не думала,що така втрата буде так важко проживатись.
І якщо на моє життям це тільки негативно впливало,то Назар у відносинах з нею розцвів,а мені обідно що не зі мною.Мені образливо,бо ми дійсно в певній мірі підходили один одному,хоча зараз я його обсираю.Мені образливо,бо він вибрав її а не мене.Став кращим з нею,а не зі мною. І найобразливіше,те що я сама вибрала страждати,я сама вибрала закохуватись в нього,я сама вибрала фантазувати про нього.Я для нього була просто знайомою,а він для мене цілим всесвітом.І Я САМА В ЦЬОМУ ВИННА.
Так,я сама в цьому винна,по факту у нього своє життя,він щасливий,а я страждаю. А я не хочу так,я хочу жити а не існувати,ну не зводиться життя тільки на коханні,є купа інших сфер,є купа інших людей які потребують підтримки і допомоги.Я можу бути щасливою без нього.
І тому я намагаюсь якось справитись з цим.Я передивилась купу відео і вони такі дивні,якщо чесно,от наприклад: « любов це таке прекрасне почуття,навіть якщо воно не взаємне,користуйтесь ним творіть щось,навіть якщо вас не любить людина,та нічого страшного,а ви продовжуйте її любити,хай це робить вас краще». Жіночко півгодинні роздуми про це щоранку,(але,я вже зараз від цього позбулась),відсутність мотивації і бажанні жити,мене кращою не зробили.Я вам не поет або художник,я звичайна людина.
Кожен день,який я страждала не допоміг мені стати кращою,в розвитку і продуктивності відстала на пару місяців капітально.
Я багато раз намагалась позбутись цих почуттів,я писала багато листів,в яких відпускала його і бажала йому і його дівчині щастя.Так,на певний час мені це допомогало,але потім було боляче знову.Зараз я вже кілька місяців з ним не спілкуюсь і мені легше,я така рада.Але,не дивлячись на мої старання,навіть якась згадка про нього,фото,яке я побачу випадково може мене вибити із колії і мені ТАК БОЛЯЧЕ І ПОГАНО.Сьогодні мені навіть приснився з ним сон (доречі у всіх снах,які у мене були з ним,у всіх він був байдужим до мене хахх). Мені приснився сон,там де він зі свою дівчиною і мене просто прорвало,я така зла на себе,через те що,якщо я іноді його бачу,мені стає погано і страждають інші люди,так не повинно бути.
Я стараюсь позбутись цих почуттів і болю,бо я хочу жити,а не існувати.Я навіть вже прийняла той факт,що він був моїм першим коханням(це було дуже дуже і дуже важко,бо я завжди мріяла,про одне і єдине кохання на все життя),ну не склалось ладно.
Але,це так боляче визнавати,що я досих пір його люблю,досих пір.Мені так боляче,що в нас так нічого і не вийшло.
Це неадекватно,бо вже рік пройшов,я не хочу так страждати все життя,я не меланхолійна героїня з романів 19 ст.,я не вважаю це благородним.Звичайно я буду бачити його протягом життя,але я не хочу відчувати біль кожен раз,при зустрічі з ним.Це не моя історія.Я гідна чогось кращого,точно не страждань і люди зі мною не мають страждати.(хоча я б не сказала,що вони сильно страждають).
Тому,я хочу позбутись цього болю і цих почуттів,я хочу їх забути і не згадувати ніколи.Краще не кохати ніж відчувати цю комедію з елементами драми.
Я хочу жити,а не існувати,але поки я з цим не справилась… і мене соромно за це