Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Тетяна Штапова
Тетяна Штапова 2 хвилини тому: «Доброго вечора! Доросла людина часто ставиться до себе так, як батьки до неї ставились в дитинстві. Це відбувається, тому що дитина в перші роки життя приймає на віру все, що кажут»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 1 година тому: «Вітаю. Зараз у вашого сина період становлення волі, тому тут потрібна особлива увага. Чим сильніше тиснути, тим сильнішим може бути опір. Тому важливо не зводити виховання лише до »
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 2 години тому: «Багатьом людям буває важко впоратися із неприємними спогадами. Часто вони виявляються більш травмівними, ніж самі події, які вони пережили. Але ми не зможемо рухатися далі, не розл»
Питання від: Nickname_2d1c3 Вік: 28

Переживання за минуле

Добрий день! Дуже турбуюся через минуле, невдачі які були, негативні ситуації, особливо турбувати те чого я не зміг досягти/зробити. Часто повертаюся думками, це викликає тривогу. Не хочеться вже нічого робити в теперішньому, бо знов думаю що щось не так зроблю, кудись вляпаюсь... і т.п. Хоча розумію, що невдачі це тільки частина життя, а не вона цілком. Як прийняти і відпустити минуле яким би вона не було?
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Марта Калина — психолог
Марта Калина психолог
м Івано-Франківськ ·
Добрий день! Відпустити минуле і почати жити - це глибоко особистий процес. Для кожної людини він виглядає інакше, бо ми маємо різний досвід та виховання; різні типи прив'язаності та життєві обставини; наявність ресурсу. Універсальної таблетки не існує, але є кілька підходів, які допомагають адаптувати цей процес під вас.
Минуле відпускає тоді, коли ви перестаєте з ним боротися і визнаєте, що це частина вашої історії, яка більше не буде керувати вашим сьогоденням. Психолог допоможе розібратися в собі та підібрати конкретні психологічні техніки саме для вашого випадку.
Доброго дня.
Так, Ви праві, неможливо чогось досягти в житті, якщо постійно живеш минулим. Це як якорь, який не дає кораблю рухатися далі. Адже, так ми влаштовані, що життєві сили ідуть туди, в який бік рухаються наші думки. Тобто, чим сильніше ми. застрягаємо на тому, що вже не можемо змінити, тим менше у нас сил на те, щоб бути успішним ВВ теперішньому.
А тепер по порядку.
Щоб відпустити минуле, потрібно спершу прийняти себе та своє життя таким, як воно є: з усіма недоліками, промахами, помилками та невдачами. І, здавалося б, просто припини згадувати, прокручуватт в голові, переживати, але. .
Виявляється - це не так просто. Бо все залежить від того, як ми звикли до себе ставитися з дитинства, як це не дивно. От Ви пишете "Дуже турбуюся через минуле, невдачі які були, негативні ситуації, особливо турбувати те чого я не зміг досягти/зробити".
Підкажіть, будь ласка, як реагували батьки у Вашому дитинсиві, коли Ви помилялися, коли не вдавалося досягти намічених планів? На скільки відвертими та довірливими були стосунки з ними? Ви могли поділитися з батьками своїми переживаннями, невдачами, проблемами?
Чи були в минулому значимі люди, які критикували Вас постійно, робили зауваження? На скільки батьки критично ставляться самі до себе?

Edited by author 16.08.2026 13:33

Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 391511 для Алла Григорівна Веленко



Добрий день!
За помилки в основному сварили, і дуже сильно. Не пам'ятаю щоб ділився своїми пережеваннями/проблеми, мені здавалося що батькам не до мене, я їм сильно не довіряв. Мати ще часто зрівнювала досягнення інших дітей з моїми, певно це також вплинуло.
Вітаю!
цитата:
Хоча розумію, що невдачі це тільки частина життя, а не вона цілком.

Цілком з Вами згоден: невдачі - це лише частина життя, яка знаходиться позаду, в минулому.

цитата:
Як прийняти і відпустити минуле яким би вона не було?

Пройти шлях прийняття. І це не про силу волі, що може дати ефект в моменті. Це про певний процес, що має свою послідовність і свої закономірності. Краще пройти цей шлях у супроводі психолога.

Треба знайти укорінений глибоко мотив, ЧОМУ повертаєтесь думками до негативних ситуацій та невдач в минулому
цитата:
Часто повертаюся думками, це викликає тривогу.
?
Причина або навіть причини точно є. Напевно, йдеться про укорінену звичку сварити себе за помилки, до формування якої доклав руки хтось з рідних та близьких. Було таке?

Власне, цю звичку, вірогідно, використовує такий собі Внутрішній критик. Він не лише критикує, а ще й соромить, мовляв, мав би робити все одразу правильно, без помилок. Помічаєте в собі його голос і вплив?

Наступне. Раніше допущені помилки та ситуації невдачі мали б бути розібрані детально. А після розбору - зроблені висновки. Тобто винесені корисні уроки. Ви таким займались колись?

цитата:
Не хочеться вже нічого робити в теперішньому, бо знов думаю що щось не так зроблю, кудись вляпаюсь... і т.п.

Окремий напрямок - робота зі страхом вляпатись в майбутньому. Цей страх почасти блокує активність в теперішньому часі.

Отже, як бачите, кавалерійським наскоком проблему не вирішити. Тому рекомендую - оберіть психолога тут на сайті і зверніться особисто. Очно чи онлайн - не має принцопової різниці. Вам обов'язково допоможуть(!)
Дякую за відверті відповіді
Насправді, Ви підтвердили мої припущення. Те, що Ви ніяк не можете змиритися зі своїми невдачами та пробачити собі помилки, напряму пов'язане з тим, як до Вас ставилися батьки в дитинстві. Адже, в дорослому віці ми реагуємо на події саме так, як звикли реагувати з дитинства. І це відбувається автоматично.
Маленька дитина дуже потребує безумовної любові дорослих. І якщо ж якихось причин любов не доотримує ( знецінення, критика, байдужість, відсутність уваги), починає думати, що це вона (дитина) винна в цьому, що це вона якась неправильна, не така, нічого не вміє робити, нічого не виходить... І також ставлення до себе фіксується і стає внутрішньою установкою, ідентифікацією себе та свого життя, з'являється комплекс неуспішної людини, яка неспроможна ні на що.
Тобто, для того, щоб Ви нарешті припинили жити минулими помилками, а по факту, припинили з'їдати себе та своє життя, необхідні глибинні трансформації от тих самих установок, які були навіяні Вам батьками. Якщо мама постійно критикувала та порівнювала з іншими, могло закріпитися ставлення до себе як до неуспішної людини, яка ні на що не здатна. А якщо здавалося, що батькові було не до Вас, це вплинуло на самооцінку. Бо як можна любити себе, якщо батькові були нецікаві? Саме тому Ви ніяк не можете прийняти та відпустити своє минуле. Не Ви керуєте зараз своїм життям, в те, як до Вас ставилися Вагі батьки. Тому це ще й, на мою думку, можуть бути глибинні дуже серйозні дитячі психо-емоційні травми, які стають на заваді ідентифікації себе, як успішної людини, яка сприймає свої помилки та невдачі як необхідний та надзвичайно корисний досвід.
Насправді, якщо Ви почнете серйозно працювати над собою, те, що зараз здається важкими проблемами, може стати для Вас дуже гарним новим стартом в житті. Адже, найважчі зміни внутрішні. Але їх плоди безцінні!

Edited by author 16.08.2026 15:08

Багатьом людям буває важко впоратися із неприємними спогадами. Часто вони виявляються більш травмівними, ніж самі події, які вони пережили. Але ми не зможемо рухатися далі, не розлучившись із минулим.
Якщо я правильно Вас зрозуміла, Ви переживаєте, що прогаяли можливості, які пропонувала доля, і витратили роки даремно. Позбутися подібних самозвинувачень вдасться, змінивши ставлення до своєї ролі у минулих невдачах.
Зрозумійте, що Ваша поведінка була наслідком унікального поєднання обставин, Ваших уявлень про світ і рис характеру, які Ви на той момент мали. Тоді Ви нічого не могли змінити. Все сталося так, як мало статися.
Почніть думати про минуле саме в такому ключі і рано чи пізно відчуєте полегшення
Будь-яка ситуація, навіть погана, має бути для Вас уроком. Минуле дане нам для того, щоб навчити нас не повторювати помилок минулого.
Ніхто з нас не є ангелом чи пророком. Як би вчинив хтось інший на Вашому місці? Чи змогла б, наприклад, більшість Ваших знайомих впоратися з проблемою, яку Ви не змогли вирішити? Погляньте на себе в минулому з такого погляду: чи мала ця людина шанс уникнути того, з чим їй довелося зіткнутися? Можливо, й ні.
Розглядаючи себе як когось іншого, Ви рано чи пізно зможете перевести болісні думки про минуле в розряд теоретичних міркувань про можливості певної абстрактної особистості.
Зрештою, що ж такого Ви скоїли, аби щодня себе за це картати? Винищили беззбройних цивільних фосфорними бомбами? Спричинили загибель «Титаніка»?
Порівняно зі справді трагічними подіями — катастрофами та епідеміями — наслідки Ваших вчинків є цілком незначними. Чи варто мучити себе через такі дрібні помилки? Навіть серйозні злочини, передбачені кримінальним кодексом, мають строк давності — то чому б Вам не визнати за собою таке саме право?

Edited by author 16.08.2026 18:28

Доброго вечора! Доросла людина часто ставиться до себе так, як батьки до неї ставились в дитинстві. Це відбувається, тому що дитина в перші роки життя приймає на віру все, що кажуть про неї батьки. Вона не знає, що може бути інше ставлення, більш здорове, тому що не має такого досвіду. Це той період, коли формується психіка людини.

Вас дуже сильно сварили за помилки, порівнювали з іншими дітьми не на Вашу користь. І тепер Ви самі продовжуєте цим займатися. Фокусуєтесь на своїх невдачах в минулому, на тому, що Вам не вдалось зробити. Замість того, щоб шукати способи, як це зробити зараз чи як до цього прийти в майбутньому.

Саме тому Вам може бути корисною робота з психологом. Не для того, щоб просто перестати критикувати себе, а щоб зрозуміти, чому цей спосіб ставлення до себе настільки міцно закріпився і що його підтримує зараз. Разом із психологом можна поступово відділити те, що Ви колись чули про себе від батьків, від власного ставлення до себе. Побачити, де Ви досі оцінюєте себе їхніми мірками, і навчитися формувати більш реалістичне та підтримуюче ставлення до своїх помилок і невдач.

Важливо не просто переконувати себе, що Ви молодець, якщо всередині Ви в це не вірите. Потрібно поступово змінювати сам спосіб, у який Ви оцінюєте себе: помічати не лише те, що не вдалося, а й власні зусилля, прогрес, сильні сторони та те, що Ви можете зробити зараз. Це не означає повністю відмовитися від вимог до себе. Важливо, щоб вимогливість перестала бути приниженням і покаранням, та стала способом, який допомагає розвиватися.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?