Не можу прийняти ситуацію

Доброго дня. Співчуваю, що вам доводиться проходити такий досвід. Зараз, для прийняття ситуації ще зарано. Ви тільки почали проживати втрату стосунків, і це буде тривати якийсь час. Ви можете відчувати і гнів, і заперечення, і розпач, смуток. Це нормальні етапи проживання. Щоб стабілізовувати свій стан дуже важливо розуміти які саме емоції піднімаються в моменті. З цим може допомогти таблиця емоцій (скачати можна в інтернеті). Передивляйтесь її і відслідковуйте які саме емоції піднялись, як вони відчуваються в тілі. Це допоможе не уникати їх, а прожити. Обов`язково піклуйтесь про себе - сон, прогулянки, харчування - зараз дуже важливо! Якщо є у кого отримати підтримку - робіть це. якщо нема - виписуйте свої думки, емоції і переживання в щоденник. І за потреби приходьте на консультацію до психолога. Турбуйтесь про себе, будь ласка.

Вітаю, LiTa!

Не можу прийняти ситуацію

Хочу Вас підтримати і запевнити, що теперішній стан цілком закономірний(!)
Одразу прийняти кардинальні зміни реальності навряд чи можливо навіть в теорії, адже були сподівання, почуття, мрії і плани, які не можна зупинити миттєво, натиснувши на стопкран. Тому варто сприймати заперечення у прийнятті ситуації як природний перший крок у проживанні горя через втрату стосунків.

У Вашому теперішньому стані змішались важкі почуття, пов'язані з колишнім парнером, і радість від омріяної вагітності. За таких умов на тлі гормональної перебудови нервова система реагує потужним стресом.

Як із цим впоратись?
Найголовніше - дати собі час на проживання усіх почуттів(!) При цьому варто розділяти біль від розриву з чоловіком і радість від майбутнього материнства.
Окремо - зняти з себе відповідальність за «неможливість відпустити». Вашої вини в тому нема(!)

Давайте з Вами разом подивимось на очевидні речі:

Мені потрібна в стосунках підтримка, увага, ніжність, а мій партнер говорить , що я енергетичний вампір, який краде його енергію.

Хіба увага, ніжність та підтримка в стосунках не норма для взаємин?
А звинувачення у вампірізмі та вимога чоловіка орієнтуватись на його настрій не є психологічним тиском?

Мушу зазначити, що бажання емоційної близькості в парі є здоровим явищем!!!
На жаль, Ваш колишній не був здатний проявитись відповідним чином. І це його особиста проблема.

Що було з його боку -

Тільки ігнор , знущання, багато сліз, самотність. Людина закінчила зі мною стосунки і не хоче цю сімʼю.

То чи є за чим занадто сумувати?
Тим більше Ваші думки призвели до висновку -

такої сімʼї і я не хочу для дитини

У зв'язку з цим, можливо, всередині Вас з'явилось почуття гніву до чоловіка, який ТАК себе повів? Якщо гнів є, то потрібно дати йому вихід назовні. Наприклад, написавши листа про все, що Ви думаєте. Той лист не треба відправляти, спаліть його або порвіть. Це допоможе виплеснути сильні емоції, що заблоковані самотністю або страхом перед майбутнім.

І наостанок. Чоловік пішов, але Ви не повинні залишатись самотньою.
Хто ще є у Вашому оточенні? Мама, подруги, родичі, лікар, психолог?
Важливо згадати людей, до яких можна звернутись по допомогу - від «просто вислухати і поділитись» до «привезти продукти чи допомогти у побуті».