Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Яна Дмитрівна Кузик
Яна Дмитрівна Кузик 10 годин тому: «Здравствуйте. Ваше описание своего состояния довольно ясное в плане ощущений, но даже так его не полностью достаточно что бы ответить "что с Вами". Вы упоминаете выгорание, и это»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 10 годин тому: «Здравствуйте, angelina! цитата: «Я не чувствую себя и как мне дальше жить. Что мне поможет?» Когда не чувствуете себя (от себя добавлю - себя ПРЕЖНЮЮ), возникает тревога, сумятиц»
Анна Борисовна Королёва
Анна Борисовна Королёва 12 годин тому: «Здравствуйте! Хочу вас поддержать. Вы четко о себе знаете, что ваше, а что нет. Это важно. цитата: «тем более служить не хочу я не люблю эту тематику и не моё ето,» У вас уже ест»
Питання від: Nickname_7c080 Вік: 35

Переживания по поводу, что до сих пор нет детей

Подскажите, пожалуйста, как мне настроит свои мысли,что бы перестать переживать о том,что у меня в мои 35 лет до сих пор нет детей, у меня муж часто ездит по командировкам и его практически все время нет дома и мы с ним вроде и не против завести ребенка,но при это мне придется самой заниматься ребенком,самой в больницу,самой гулять с ним,вдруг я не справлюсь,у меня не кому помочь мне
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доброго вечора!
Я правильно Вас зрозуміла: з одного боку Ви переживаєте, що до цих пір у Вас немає дітей, а з іншого - дуже боїтеся їх народження: "мы с ним вроде и не против завести ребенка,но при это мне придется самой заниматься ребенком,самой в больницу,самой гулять с ним,вдруг я не справлюсь,у меня не кому помочь мне".
Якщо все так як я зрозуміла, швидше за все, Ви переживаєте певний внутрішній конфлікт: бажання мати дітей заперечується переживаннями щодо турботи про них.
Ви пишете "Подскажите, пожалуйста, как мне настроит свои мысли,что бы перестать переживать о том,что у меня в мои 35 лет до сих пор нет детей..."
Як на мене, питання не лише в поки ненароджених дітях, а, загалом, у підвищеному рівні тривожності.
І щоб перестати переживати щодо відсутності дітей, потрібно спершу розібратися з тривожністю вцілому.
Підкажіть, будь ласка, як сильно Ви переживаєте в інших ситуаціях? Чи тривожитеся з інших питань?
На скільки спокійною Ви були в дитинстві?
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № № 390747 для Алла Григорівна Веленко



Так я згідна з вами я переживаю,що я можу не справитися з турботою про дітей і водночас мені їх хочеться, в інших питаннях я більш спокійна,а в дитинстві я була дуже грайлива,весела,любила читати
Ваши переживания абсолютно нормальны - это признак ответственности. Решение о ребенке никогда не принимается со стопроцентной уверенностью, ведь нельзя заранее проиграть все сценарии.
Вы столкнулись с серьезным вопросом, и это нормально, бояться и сомневаться в таком моменте. Страхи помогают Вам увидеть, какие вопросы для Вас по настоящему важны. И это очень хорошо, что Вы позволяете себе их озвучивать, а не подавляете их. Быть мамой впервые, всегда немного страшно. Ведь меняется жизнь с рождением малыша, но перемены не всегда пугающие. Они приносят новые смыслы и радости.
Ваш страх того, что Вы останетесь одна с ребенком, решая различные жизненные проблемы, объясним. Это, действительно, очень тревожно, но жизнь не идет по написанному сценарию и самостоятельность иногда бывает пугающей, но Вы уже проявляете ответственность, а значит справитесь. А, возможно, сложностей и не будет.
Обсудите с мужем детальный план на время его отсутствия: какие услуги можно заказать, на сколько часов в день сможете пригласить няню. Ответы на какие-то вопросы сможете найти в Интернете.
Жизнь, с рождением малыша, точно не заканчивается, она просто становится другой, а иногда даже ярче. И спустя какое-то время, когда от страхов не останется и следа, когда Вы будете с малышом единым целым, и будете видеть в нем черты любимого человека, возникнет вопрос -"Как я без тебя жила раньше?".
Здравствуйте, Nickname_7c080.
Бросается в глаза ваша фраза - мы вроде и не против завести ребенка.. Но "вроде и не против" это ж вообще не про желание. Это похоже на компромисс или уступку, потому что надо. Непонятно только кому.
А дальше в вашем тексте идут сплошные тяготы - больницы, прогулки в одиночестве, страх не справиться. Ребенок здесь видится не как новая жизнь, а как тяжелый груз, который вам придется тащить совсем одной, пока муж в разъездах.
Ощущается и то, как сильно давит цифра возраста, будто это последний шанс, дедлайн, после которого все двери закроются. Я знаю много женщин, которые спокойно родили и в 40, и в 42 года. А кто-то вообще делает осознанный выбор в пользу жизни без детей, и это тоже полноценный путь.
Когда женщина действительно хочет ребенка, ресурсы находятся, и силы, и няни, и способы договориться. У вас же сейчас этого хочу внутри нет, есть только страх и чувство долга.
Возможно, этот страх - просто маркер того, что происходит в вашей семье. Пока муж в командировках, кажется, что у вас нормальный союз, просто вы объясняете себе что он занят. Но с появлением ребенка прятаться за его отъезды больше не получится и станет очевидно, что в этих отношениях вы одна.
Может, стоит перестать выдавливать из себя материнство и честно посмотреть на то, как вы живете с мужем и устраивает ли вас такая дистанция на самом деле?
Я дякую за відверту відповідь.
Отже, тривожність стосується лише народження дітей.
В такому випадку, на мою думку, потрібно уважніше розібратися в причинах виникнення такої невпевненості в собі. Адже, існує поняття психо-соматики. Тому я зовсім не виключаю, що внутрішній психо-емоційний конфлікт може бути однією з причин відсутності дітей.
Ви пишете, що в дитинстві були грайливою, веселою та любили читати. А на скільки Ви були ініціативною та самостійною? Як Ви реагували, коли помилялися, чи щось не вдавалося Вам зробити одразу?
І ще. Як давно Ви не маєте допомоги та підтримки батьків?

Edited by author 03.06.2026 05:26

...
Доброго ранку!
цитата:
как мне настроит свои мысли,что бы перестать переживать о том,что у меня в мои 35 лет до сих пор нет детей

Ваші переживання - цілком природня реакція психіки на певні аспекти життя, яке не складається благополучно для Вас. Тому її варто прийняти. І не лише прийняти, а ще й розібратись в причинах. Краще це зробити в терапії з психологом. Пишу це не з формальності. Насправді глибинні зміни - а саме про них буде йтися - відбуваються в процесі дослідження Ваших внутрішніх процесів, що може об'єктивно забезпечити взаємодія зі спеціалістом. Звісно, багато чого Ви зробите самостійно, перебуваючи в контакті з ним.

Тепер по суті.
Оце, можна сказати, симптом, тобто прояв проблеми -
цитата:
Переживания по поводу, что до сих пор нет детей

З огляду на Ваші дописи, проблема виглядає двошаровою. Перший рівень - це, власне, Ваші страхи -
цитата:
мне придется самой заниматься ребенком,самой в больницу,самой гулять с ним,вдруг я не справлюсь,у меня не кому помочь мне


Другий рівень. Він читається між рядками -
цитата:
у меня муж часто ездит по командировкам и его практически все время нет дома и мы с ним вроде и не против завести ребенка

Припущення наступне - між Вами і чоловіком, на жаль, немає порозуміння і злагоди щодо народження дітей(!) "Начебто не проти" - це про що? Перше, що спадає на думку, - відсутність у ПАРИ щирого бажання мати дитину.

Відсутність цього бажання приховується частими відрядженнями чоловіка. Здається, що ви обоє уникаєте відвертості. Того самого обговорення і з'ясування, як ви будете готуватись до батьківська і як його будете втілювати в житті.
Поділіться, Ви з чоловіком розмовляли про майбутню відповідальність, про способи вирішення питань догляду за дитиною, про можливість найняти помічницю чи няню? Чи поки що не наважуєтесь і перебуваєте у полоні власних уявних побоювань?

Що я би Вам радив?
Для початку узяти одну-дві консультації психолога, аби розібратись в поточному стані речей - Ваших думках, уявленнях, бажаннях та перешкодах, що стоять на їх шляху. Цей крок має допомогти Вам підготуватись до відвертої розмови з чоловіком.
Згодом, можливо, буде актуальною зустріч парою із сімейним психологом. Але то буде в другу чергу. Тобто рухаємось послідовно.
Отже, варто обрати психолога тут на сайті і почати реально вирішувати проблему. Період відкладань, схоже, минув.

Edited by author 03.06.2026 06:56

Здравствуйте! Обычно дети, мужья, отношения, клиенты приходят тогда, когда человек готов к этому. Простыми словами когда внутри вас есть для этого место. Что это за психологическое место, можно поисследовать в терапии.
цитата:
Подскажите, пожалуйста, как мне настроит свои мысли,что бы перестать переживать о том,что у меня в мои 35 лет до сих пор нет детей

С этим страхом тоже можно работать.
цитата:
вдруг я не справлюсь,у меня не кому помочь мне

Да, и это ваша личная ответственность. Вы либо принимаете это, либо нет.
цитата:
мне придется самой заниматься ребенком,самой в больницу,самой гулять

А этим вы себя ограничиваете. Очевидно, поэтому ребенок и не приходит в вашу жизнь.
цитата:
у меня муж часто ездит по командировкам и его практически все время нет дома
...
Здравствуйте. На что-то всё равно придётся соглашаться. Как минимум не впадайте в амбивалентное состояние. Как говорят решение решает все. Если вы понимаете, что хотите ребёнка, тогда стоит честно принять и то, что идеальных условий может не быть. После принятого решения мозг обычно переключается с вопроса "а вдруг не получится?" на вопрос "как это организовать?". И тогда появляются конкретные решения, варианты поддержки.
Если нет, то открыто обсудить это с мужем. Не когда-нибудь потом, а именно сейчас. Потому что неопределённость часто выматывает сильнее, чем любое принятое решение и будете постоянно дёргаться.
Подскажите. Если бы вы точно знали, что справитесь и точно не останетесь одна, хотели бы ребёнка? Знаете, если бог даст ребенка , то и на ребенка тоже сил даст.

Edited by author 03.06.2026 14:26

Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.