Доброго ранку Катю!
Як на мене, у Вас всі ознаки психо-емоційного виснаження, і як наслідок, депресивного стану. І бажання " вспоминаю прошлое и хочу вернуться туда" спровоковане саме тим, що Вам не вдається зараз жити повноцінними життям, до якого Ви звикли раніше, коли були в ресурсі. А це дуже небезпечно. Бо живучи в минулому, ми відбираємо у себе своє теперішнє та майбутнє
"Вообщем, последние года полтора у меня просто подавленое состояние, хочется плакать, никакой радости"
Тому, як на мене, проблема не в хлопцеві і не в роботі, і не в Ваших рідних чи близьких людях.
У вас елементарно не вистачає сил ані на стосунки, ані на роботу. Чому?
Як на мене, проблема глобальна і стосується, насамперед, сформованого раніше світогляду, як це не дивно. Який у Вас обмежується лише зовнішніми факторами, як от, стосунки чи робота.
Ви пишете, що у Вас немає ніякої радості і відчуття щастя. Тому те, що Вам без цих емоцій дуже погано, цілком зрозуміло. Адже, ми просто не можемо жити без емоцій щастя та радості! Це основа життя кожної людини!
І тому, якщо не розуміємо, як самим наповнюватися, як бути щасливими та радісними незалежно від обставин, несвідомо починаємо ці почуття шукати в людях, які поруч, або в роботі, наприклад. Тобто, це принцип замкнутого простору, в якому катастрофічно не вистачає повітря. І тоді неусвідомлено включаємо в собі енергетичного "вампіра", вимагаючи енергії щастя одне від одного: "...все моё настроение направлено на него , и в такие моменты я его очень обожаю, как итог, у нас у двоих полная гора накопленных обид и переживаний, и если он как он говорит все это "переваривает " и не вспоминает , то я так не могу".
Ви з хлопцем "залипли" одне на одному. І якщо хлопець, як чоловік, певним чином реалізує себе в роботі. Тобто, "скидає" негатив та і не так схильний до "залипання" - адже, чоловік, насамперед, реалізується в соціумі. То для Вас все по іншому. Бо жінки реалізуються, насамперед, в стосунках. Тому робота, апріорі, для любої жінки, яка прагне гармонії, сім'ї, щастя, не може бути основним в житті.
Не кажучи про те, що робота, швидше за все, ще й не відповідає Вашому призначенню. Що додає почуття безвиході...
Що робити?
Іти в індивідуальну роботу з психологом, щоб:
1) Навчитися самостійно наповнюватися, щоб вийти зі стану психо-емоційного виснаження.
2) Навчитися бути самодостатньою ( не плутати з самостійністю, це різні речі). А отже, зкинути з себе вантаж образ та почуття непотрібності.
3) Почати формувати світогляд, який дозволить Вам своє життя сприймати не як замкнутий простір безвиході, а цікаву безкінечну дорогу, що допомагає людині не впадати у відчай, не "зростатися" з близькими людьми, залишаючи простір для Любові, а отже, будувати стосунки, в яких є "повітря". Отже, навчитися бути щасливою незалежно ні від чого.
Відредаговано автором 27-11-2024 13:58:51