Як проживати втрату

Зараз, під час війни, кожен із нас проживає багато великих та маленьких втрат. Втрати можуть бути буквальними, фізичними - як втрата близьких людей, втрата здоров’я та безпеки, втрати домівок, втрата доходу, звичного стилю та місця життя. А можуть бути ментальними - втрати ідентичності, віри в майбутнє, віри в себе, втрати мотивації, впевненості, стабільності та багато інших.  

В роботі із втратою застосовується цікава та корисна модель - Дуальна/Подвійна модель проживання втрати (Duel process model, Stroebe & Schut, 1991, 2007) 

Ця модель описує два паралельні процеси, які відбуваються у тих хто переживає втрату:

1. Процес, що концентрується на відчутті втрати, безпосереднє переживання скорботи, дотик до болю, печалі, та до усіх болісних відчуттях, пов’язаних із втратю
2. Процес, що концентрується на відновленні нового повноцінного повсякденного життя, спрямовані на відволіканні від горя, побудові нових відносин та способів життя.

Проблеми із проживанням втрати розпочинаються там, де людина зациклюється на одному із процесів:

• - або ж повністю ігнорує та витісняє болісні почуття, концентруючись тільки на позитиві сьогодення
• - або ж повністю занурюється у втрату та скорботу, ігноруючи життя, що продовжується 

Чому важливо не витісняти болісні почуття, пов’язані із втратою? Тому що, пережиті почуття залишаються в нашій психіці та тілі, та будут нам маякувати у вигляді нічних кошмарів, психосоматиці, залежностями, раптовими емоційними качелями та неусвідомленою поведінкою. І вони нікуди не дінуться, доки ми не приділимо їм увагу. 

Чому важливо не ігнорувати повсякденне життя? Тому що зациклення на печалі та скорботі може призвести до відчуття безпомічності, зневіри, застигання та знерухомлення, відкладання життя на потім. І чим довше людина не повертається до повсякденного життя, тим важче потім це зробити. 

Отже, якщо помічаєте, що війна та страждання зовсім вас не чипляють емоційно, і ви ігноруєте біль втрат - це сигнал, щоб перевірити, а чи не придушую я свої емоції, чи не відгорожую себе від процесу переживання печалі, скорботи? Варто приділити час своїм почуттям, дати їм місце, доторкатися до них, але не провалюючись та не розчиняючись в скорботі. 

І якщо, навпаки, помічаєте, що у вас думки тільки про війну та втрати, життя наче завмерло та на паузі, або ж занурюєтесь у тотальне зациклення на новинах про війну - це також сигнал, щоб перевірити, а чи не ігнорую я життя, які відбувається тут і зараз зі мною, не дивлячись ні на що? 

Навіть під час великих страждань є місце для щоденних справ та приємностей - піклування про себе та близьких, робота, допомога іншим,  зустрічі з друзями, пошук підтримки, спорт, хобі. Все те, що дозволяє жити далі. Адже життя кожного унікальне та безцінне. 

Бути у двох процесах паралельно - це складно, але це саме те, що варто робити щоб проживати втрату та продовжувати жити.

Дата публікації 2022-06-06 в 15:17:27