Там, де відпочиває душа...

Ми з сестрою виросли в невеличкому українському селі🇺🇦 і як ніхто інший знаємо, що таке "працювати в поті чола" з ранку до ночі без вихідних.
Була в нас і корова і гектар землі.  І щодня було багато роботи.  Кожен день.
Але якимось дивом ми  все встигали.  І до уроків підготуватись, і корову подоїти, і картоплю викопати і ще на дискотеку побігти, а  рано вранці піти в школу, яка знаходилась в іншому селі. 5 км туди і назад.  10 км щодня пішки чи велосеподом.  І знаєте, як добре нам тоді було! І жодного разу не скаржилися ні на що.  Навпаки, ми були дзвінкі, стрункі і сповнені енергії🤗.
⠀
А потім прийшла пора вступати до університету.  І ми поїхали в місто навчатися.  Життя   розділилося на "до" і "після".  В місті все нове було, цікаве.  Але було складно.  Особливо тим, хто щойно приїхав навчатися з маленьких селищ, які не звикли до міської метушні і стресу🙈.
⠀
Однак людина швидко до всього звикає.  І ми поступово увійшли в ритм міського життя, асимілювались з правилами бетонних джунглів. Пройшли роки і ми розбіглися по різних містах і країнах, в пошуках кращого життя, а все-таки рідного дому постійно не вистачає🏡.
⠀
Це духовне місце, святе для кожного з нас🙏. Там повітря пахне осіннім димом, а на небі вночі завжди видно зорі, багато зірок! Так багато, що можна дивитися до самого ранку.  А ранок там пахне росою і свіжоскошеним сіном.  І завжди  чутно щебіт птахів.  Завжди!  А ще вдома можна напитися свіжої води з колодязя.  І напекти пирогів разом з мамою.  І піти на риболовлю разом з татом.  І можна внести дров і затопити грубку і грітися біля плити до тих пір, поки не почервоніє  обличчя від жару.
І дивитися всією родиною  улюблений радянський фільм, попиваючи гарячий чай з пиріжками.
⠀
Мій дім, рідне село, наш маленький рай.  Місце, де відпочиває душа 💙💛
⠀
Кому ще не вистачає  рідної домівки?
Звідки ви родом і як далеко живете зараз? Пишіть в коментарях 👇

Опубликовано 2021-02-03 в 04:59