Спокій, фрустрація, та прийняття - як форми підтримки

Клієнти, які до мене приходять уявляють це як чарне, тепле та чуйне відношення терапевта до клієнта, і це нормально і це має місце бути. Відбувається постійне поступове сприймання клієнта з усіма його гранями та випуклостями. По мірі дорослішання клієнт стає все більш стресостійким, а це забезпечується не тільки підтримкою , а й фрустріцією. Коли терапевт усвідомлено може концентрувати увагу клієнта на певних переживаннях та емоціях , які приносять дискомфорт. І у цьому сенсі фрустрація виступає тим моментом який теж поруч з прийняттям забезпечує дорослішання клієнта. І правда нормально коли відповідь клієнта є достатньо агресивною, для клієнтів:" Не переживайте, ваш терапевт точно витримає і не розсиплеться". Я надіюсь тут Ваш страх з приводу переконанння, що на терапевта краще не злитись зменшується.

 Це нормально для дорослої людини витримувати і прийняття і фрустрацію. ЧАсто я помічаю, що прийняття зі сторони терапевта є менш переносимим для клієнта ніж звичний спосіб фрустрації. Тоді як не парадоксально прийняття та тепло зі сторони терапевта приносять деякий дискомфорт. Це нормально, просто помічайте цей момент.

Інколи дуже важко просити про підтримку, або ви просто не знаєте як, або не готові. І це теж нормально, ніхто вас на першому сеансі не буде швидко обімати і любити. не потребуйте підтримку до тих пір скільки вам буде потрібно, по іншому "випробовуйте" контакт з терапевтом.

Одною із цікавих форм роботи поруч з іншою живою людиною є той момент коли я як терапевт залишаюсь поруч і даю більше місця клієнту. Просто залишаю вас у спокої і водночас є присутня поруч. Тоді точно збільшуються шанси, що ви зможете знайти місце всередині, опертись, відштовхнутись та почати розвиватись.

І я помічаю, що до мене все більше клієнтів приходять за такою підтримкою і це звучить приблизно так : "Стільки всього багато, що просто важливе місце щоб побути"

P.S. Адже зі спокою починається розвиток.