Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
«Жизнь — это Счастье. Жизнь — это шанс, не упусти его. Жизнь — это крас...»
Вопрос от: espanola Возраст: 36

Закоханий в мене чоловік знайшов собі жінку

Мені 36 років. Заміжня 10 років. Дітей не маємо.
Після початку війни опинилися в Іспанії. Вже пару років я працюю на підприємстві, де іспанець на 15 років старший закохався в мене. Я за натурою супер “правильна дівчинка“, відмінниця і вірна людина.
Спочатку, перші півроку все було легко і дружньо. Компліменти, підтримка на роботі, допомога з мовою, невеличкі знаки уваги і смаколики.
Він розлучений, є 3 неповнолітніх дітей від колишньої. На момент нашого знайомства він був 3 роки в стосунках з жінкою. Але через півроку на корпоративі він зізнався у своїх почуттях. Що закоханий. Що завжди мріяв про таку жіночну, гарну і унікальну жінку.
Я поплила і ми цілувалися.
Обіймалися. Я плакала, що вже скільки років не бачу батьків, він гладив мене по голові як маленьку.
Ми до 5 ранку розмовляли в його машині.
Треба сказати, що я ніколи не зраджувала чоловіку до цього.
Через місяць він розстався зі своєю жінкою і почав мене добиватися. Я говорила багато разів, що це помилка , що я заміжня і ми не будемо разом. Він не відступав. Чекав мене після роботи на зупинці, робив сюрпризи, кожен день писав компліменти, захоплювався мною...не знаю як, але я не встаяла. Останні півтора роки він був моїм коханцем. Я багато разів хотіла все припинити. Відчувала себе жахливо. Він не відпускав. Або відпускав, а через тиждень знов біг за мною зі словами кохання. Говорила про це відкрито. Говорила, що кохаю чоловіка (це правда) і боюсь, що він дізнається. Боюсь, що хтось на роботі здогадається.
Але говорячи чесно з собою - я сильно прикипіла до іспанця. Серед місцевих він був моєю найріднішею людиною, єдиним другом тут. Я йому розповідала всі свої переживання, просила порад.
Я часто йому казала, що не хочу робити йому боляче, що не розлучуся з чоловіком, що треба ставити крапку. Він казав, що я йому даю дуже багато і він щасливий розділяти зі мною навіть рідкі години... З весни я наче взяла себе в руки і заборонила йому мене підвозити. Також сказала що інтиму більше не буде. Психологічно я не виводжу ситуацію. Спілкувалися як друзі з квітня.

Місяць тому він поїхав у відпустку. Писав не кожен день, відповідав коротко. Я відчула зміни відразу. Він повернувся до роботи. Робив Компліменти, посміхався, але був якийсь інший.
Холодний у всьому.
На днях, після мого питання, чому він такий, він мені сказав, що почав стосунки з жінкою. На моє питання- а чому ти змінив відношення до мене? Яке це має відношення до мене, якщо ти казав, шо я кохання твого життя і твоя королева?
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Дополнение от автора вопроса ·
Він відповів: я не знав як себе поводити. Кохання мого життя - це так. З нею інше. Це її доступність емоційна і фізична. Вона може зі мною бути всі дні.

Я висловила йому свою думку, що мене образила зміна різка до мене. Це точно не дружба. Ти ігнорував мої повідомлення, або відповідав дуже скупо, перестав ставити лайки. Бо 2-3 дні не писав нічого.
І нічого мені не казав! Поки я в лоба не спитала, чому поводиш себе як "зачарований".

На наступний день він уже виклав в Інсті сердечко з відміткою тої жінки.

Я прийняла рішення не писати йому більше. Не заходити на його сторінки. Вже 3 дні слухаю лекції про "прив'язаність", про вихід з неї, про те, як відключитися від людини.

Що мене турбує? Мої почуття.
Я логічно розумію, що це все на краще.
Але мені боляче. Наче він мене зрадив. Не договорив, не відкрився. Кохання всього життя і "моя унікальність" були лиш фанерою. По-друге, я реально маю до нього почуття. Він закохав мене у своє відношення до мене. Я прив'язалась до нього. І мені дуже не вистачає спілкування.
З іншого боку - це нарешті мій вихід з цієї ситуації і шанс забути все. Свій гріх. Жити правильно.

Також як людина з логікою, я розумію, що мій чоловік в рази кращий. І що з цим іспанцім мені б життя не було. Троє дітей - тиждень з мамою, тиждень з батьком, його батьки, яким не подобаються всі його обраниці, зйомне житло, зарплата як в мене.
Мій чоловік- Гарний, високий, молодий, без дітей. Добре до мене ставиться. Ми багато всього пройшли разом. І дуже рідні люди один одному. В нас дуже спокійні стосунки, повага.

Як мені взяти себе в руки? Як забути цю людину? Як залишатися собою, не думати в не турбуватися через це?
Vitaliya Melnik — психолог
Vitaliya Melnik психолог
м Харків ·
Добрий день.
Я прочитала вашу історію, і в мене склалося відчуття, що ви, насправді, отримали, що хотіли. Ви писали, що хотіли зупинити зустрічі, інтим з іспанцем, говорили йому про це. Він вирішив почати стосунки з іншою.

Ви говорите, що ваш чоловік гарний, що він вам рідний і у вас гарні стосунки.

Що означає "як взяти себе в руки",я не зовсім розумію,в даному контексті.

Що для вас означає "залишатися собою"?

Ну і про забути людину, з якою у вас були 1.5 роки відносини (не впевнена,як ви це називаєте) - що це означає?

Уточніть, будь ласка.
Дополнение от автора вопроса ·
Доброго ранку!
Я хотіла це зупинити давно. Головою. Бо відчувала вину перед чоловіком, бо розуміла що вчиняю погано. Серцем же я сильно прив'язалась до іспанця. Не було і дня щоб ми не спілкувались. Я розповідала йому все, що ставалося в моєму житті. Мої робочі моменти, моє навчання, ситуація в Україні...
Коли він обіймав мене, я відчувала себе щасливою точно.

"Взяти себе в руки" - це значить жити нормальне життя, наче іспанця ніколи і не існувало, і наших "стосунків ".
І Не хотіти йому написати, ні поділитися чимсь .
Забути.

Я намагаюсь пояснити свої почуття.
Бо всередині себе я думаю, що маю почуття до обох чоловіків.

"Залишитися собою"- хочу бути собою - активною, веселою, жити своє життя і не горювати, що він вже не поряд. Бо це повинно було колись закінчитися.

Дякую
Доброго дня.

Видається, що вся ця ситуація стосунків з іспанцем викиликає у Вас багато суперечливих емоцій та бажань, особливо між "розумом" і "серцем".
З Вашого прояснення що означає "взяти себе в руки" до попередньої відповіді, хочу підмітити, що Ви наче ставите собі одразу непосильну задачу. Бажання викинути цей досвід, стерти його, є фізично не можливою. Його можна тільки пройти, пережити. Для цього, в першу чергу, треба відкрито встати навпроти тих почуттів і тих стосунків.
Визнати які вони були, що Ви почували і почуваєте зараз, коли цей чоловік наче "зрадив" Вас. Приділити увагу почуттю провини, яке Ви згадуєте по відношенню до чоловіка. В кінці кінців, пережити втрату цих стосунків, які мали для Вас свою цінність, хоча Ви ніби не до кінця приймаєте, що так може бути.
Бо Ви не можете просто виріхати його із пам*яті, і змусити себе перестати хотіти контакту з ним, спілкування. Але те, що Ви хочете цього не означає, що Ви маєте йому писати. Можна хотіти цього, але не робити, бо щось інше для Вас цінніше.
І з часом, при певній роботі з почуттями, вони пройдуть самі.

І, такий ще момент, як гадаєте, чи було б Вам легше залишити ці стосунки у минулому, якби тим, хто їх закінчив були Ви?
Доброго ранку!
цитата:
Закоханий в мене чоловік знайшов собі жінку

цитата:
Що мене турбує? Мої почуття.

Саме так - ПОЧУТТЯ. Різні почуття - до нього, до себе, до чоловіка, до всього того, що було і що сталося. Всі вони мають місце у Вашому серці. І всі, кажу без перебільшення, мають право на існування, бо Ви - ЖИВА людина, Ви жінка, що через війну мала виїхати за кордон і там адаптуватись.

Також, окрім почуттів, в цій історії ЗАДІЯНІ Ваші очікування і Ваші уявлення про те, як воно в ідеалі (Вашому ідеалі) має бути.
Йдеться про дружбу, про право помилятись, про спосіб зміни формату взаємин тощо.

Ось тому, нічого не варто відкидати або змушувати себе щось забути, викресливши з пам'яті.
По-перше, це неможливо фізично.
А, по-друге, і не потрібно.
Ви спитаєте, Чому?
А тому, що це буде шлях війни з собою(!)
За наказом з голови почуття не зникають. Навпаки, всупереч наказу чинять опір і міцнішають.

Яка ж альтерантива? Дати собі можливість усі почуття ПРОЖИТИ(!) Без осуду себе. З прийняттям і турботою, щоби ця сторінка Вашої історії Вас саму багато чому навчила і багато чого дала на майбутнє. Наприклад, у способах задовлення власних потреб. Той іспанець допомагав Вам чимало їх закривати. Тепер вони відкриті, болять і потребують уваги...

Я помітив, що в іншій країні Вам конче був потрібен діалог, де є увага, сприйняття та підтримка. Теперішній вакуум в цьому плані можна закрити у співпраці з психологом. На додачу до всього, зможете краще пізнати себе через контакт з тим, хто побачить та відчує Вас.
Оксана Селезнева — психолог
м Кам'янське ·
Вітаю
іспанець на 15 років старший закохався в мене. Я за натурою супер “правильна дівчинка“, відмінниця і вірна людина.[/quote]
цитата:
Я плакала, що вже скільки років не бачу батьків, він гладив мене по голові як маленьку.

цитата:
Не було і дня щоб ми не спілкувались. Я розповідала йому все, що ставалося в моєму житті. Мої робочі моменти, моє навчання, ситуація в Україні...
Коли він обіймав мене, я відчувала себе щасливою точно.


цитата:
Також як людина з логікою, я розумію, що мій чоловік в рази кращий. І що з цим іспанцім мені б життя не було.

Коли я читаю ці вислови, в мене з,являється думка, що мова йде не про чоловіка як чоловіка, а про батьківську фігуру, І ця фігура поєднує в собі обох батьків. Тобто, іспанець дає вам зараз те, чого ви найбільше потребуєте "-безумнової любові й прийняття", максимального залучення в ваше життя й захоплення. Тому, в мене виникла ідея, що ваші почуття до нього більше "дитячі" ніж жіночі.( якийсь незакритий " гештальт" з батьками ). Ви не пишите, що захоплюєтесь ним як чоловіком, людиною, що вам з ним цікаво, Ви не бачите особистість, а тільки його відношення до вас. А відношення може змінюватися, тоді певно й ваші почуття будуть змінюватися, Що, в принципі й відбувається, І, якщо тоді залишається?
Vitaliya Melnik — психолог
Vitaliya Melnik психолог
м Харків ·
То виходить у вас внутрішній конфлікт між "головою та серцем".

Це запит на індивідуальну роботу з психотерапевтом. Подібні історії не про поради на форумах,а про роботу над собою - подорослішанням, розібратися в почуттях, брати відповідальність і тд
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 391578 для Яна Дмитрівна Кузик



На рахунок останнього питання - думаю, ні.
Я зупиняла наші стосунки декілька разів. Як я тоді думала- остаточно. І мені було тоскно без спілкування з ним. Я багато думала про нього.

Але самооцінка була трохи підм'ята змінами в його житті. Хоча....
А що я хотіла? Він дуже хотів, щоб я була з ним поруч, хотів щоб пішла від чоловіка.
Я говорила, що не піду. І не хочу щоб він планував те, чого в нас не буде.

І так, я дійсно хочу щоб мені стало легко якомога скоріше. Я навіть дала собі місяць. Не писати йому ні а якому разі. Я сподіваюсь, що через місяць мені вже не захочеться.
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 391579 для Володимир Анатолійович Тарасенко



Дуже дякую за таке справді точне розуміння моїх почуттів.
Я теж думаю, що проблема йде від того, що він закривав багато моїх потреб - у спілкуванні, у розумінні, у відчутті себе привабливою і найкращою. І також, що я завжди відчувала і бачила як сильно він мене хоче.

Що ви розумієте під "прожити почуття"?
Це плакати, нервувати на роботі ,коли його бачу, думати і згадувати ?

Я намагаюсь навпаки вести себе на людях як завжди (і вдома також), і забивати весь день роботою, завданнями домашніми...щоб часу було обмаль.
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 391580 для Оксана Юрьевна Селезнева



Можливо, ви маєте рацію в тому, що мені важливо було його захоплення мною, його безумовна любов і підтримка.
Я сама думаю що закохалась в його відношення до мене. В його уважність, ніжність, доброту. Він був ініціатором усього між нами.
Зовнішньо він мені не подобався на початку знайомства (невисокий, лисий, сухуватий спортсмен 50 років), але коли в мене виникли до нього почуття і прив'язаність його зовнішність навіть стала мені подобатись.
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 391580 для Оксана Юрьевна Селезнева



Я з ним не відчувала, що він старший. Це так. Він активний, має неповнолітніх дітей, енергійний.
Я не бачила в ньому батька, або якусь фігуру дорослого чоловіка.
Для мене він був "мій маленький", "мій уважний чоловік".
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.
Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?