Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
«...Он преодолевал схожие препятствия, он сталкивался с теми же затруднен...»
Вопрос от: Katya Возраст: 28

Почему я начинаю жалеть об увольнении?

Здравствуйте дорогие эксперты. Ситуация следующая. Я на протяжении 1,7 месяцев работала в ресторанном бизнесе. В июне приняла решение уволиться с работы. Подчеркну, решение не было спонтанным, его я несколько месяцев обдумывала. Причина увольнении-неуважительное отношение руководства ко мне, как мне тогда показалось. Оговорюсь, может я не супер эксперт, но свою работу я исполняла всегда на совесть, старалась всегда всё сделать качественно. Но к сожалению, со стороны руководства ко мне последнее время начали поступать непонятные придирки «то не так объясняешь, то кофе не так делаешь, то не так подаешь и т.д. Хотя от клиентов никогда не поступало жалоб. Плюс ещё, в нас ушёл менеджер, на это место могли бы конкурировать люди с нашей команды, но руководство почему-то решило поставить человека с улицы, плюс, позже рассказывая ему какой тут слабый коллектив, сколько всего нужно наладить и т.д. Это меня окончательно добило и я сказала о желании уволиться. Руководитель в свою очередь начал просить меня остаться до конца месяца, на чём мы и сошлись. В июле, я снова подошла с вопросом к руководителю, как поступаем дальше, на что он уже менее благосклонен был ко мне, и честно мне заявил, что в сумме сейчас идеальное время на прощание, но вот такая ситуация, что не кому меня заменить (в это время изза травмы ушла ещё одна девочка) и сойдемся на том, что прощаемся в конце июля. Сейчас, я дорабатываю последние дни, в графике на август уже не стою, но вот какая то такая грусть взяла, вроде сама хотела, но вижу, как руководитель относится к новым людям (которые относительно недавно к нас пришли, и берут мысли «может я ошиблась, зачем я начала разговор об увольнении, работала бы себе дальше и т.д. Плюс, руководителя будто подменили-новым он прощает все ошибки, которые не были простительны старым, вписывает столько часов, сколько они требуют, всегда любезен и т.д. Даже с сотрудницей, о которой он сам говорил, что она плохо справляется с обязательствами-он подписал договор. Мне же говорил, как ему не нравится то, как я обьясняюсь клиентам, что я не так говорю, как бы ему хотелось и т.д. И почему сейчас закладывается мысль «может здесь действительно всё ок, а я плохая»?. Помогите понять себя😭
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Марина Сивец — психолог
Марина Сивец психолог
м Конотоп ·
Доброго дня, Katya
Жаль і смуток - звичайні емоції, коли ми приймаємо рішення про зміни чи стикаємося зі змінами своєї поточної реальності. Вони сигналізують, що там, де ви працюєте і звідки вирішили піти - було щось хороше і цінне для вас. І це не робить ні вас, ні заклад поганим і не варто шукати в цьому напрямку. Смуток - привід подякувати місцю і собі в цьому місці, усвідомити те цінне і гарне, що берете для себе з цього досвіду в своє подальше життя.
Ви самі наголосили, що рішення ви приймали не спонтанно, а воно було обґрунтованим. Певна, що в момент його прийняття ви мали щодо нього багато аргументів.
З іншого боку, з часом дійсно ви могли побачити інші аспекти в цій роботі. І немає чогось страшного, якщо ви дійсно передумали на даний момент. Якщо це дійсно так, то які ваші дії зараз допоможуть вам залишитись на цій роботі, або хоча б спробувати повернутися до неї через деякий час, якщо на нинішній момент вас вже точно немає в робочому графіку?
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 391269 для Марина Олександрівна Сивець



Сейчас уже график спланированый, мне там места нет. Сама не хочу проситься обратно, и + не уверенна, действительно ли руководитель хочет, чтобы я работала. Ведь если бы действительно хотел, не говорил мне «о времени попрощаться», старался меня как-то удержать. Кроме аспектов, о которых написала всё было довольно не плохо-хороший коллектив, хорошие клиенты, со многими вообще подружилась😢.
Вітаю!

цитата:
Причина увольнении-неуважительное отношение руководства ко мне, как мне тогда показалось.

Якщо Вам здається, то зазвичай, не здається, а так воно і є. А відношення змінилось, бо розуміє, що колектив міняється. Кожному нового співробітниму потрібний час для адаптації на новому місці. А ще -
цитата:
не кому меня заменить


цитата:
руководителя будто подменили-новым он прощает все ошибки, которые не были простительны старым, вписывает столько часов, сколько они требуют, всегда любезен и т.д.

Це теж наслідки втрати значної частини колективу. Щоб знайти нормального співробітника теж потрібний час та ресурс керівництва. Тому, я думаю, вони намагаються втримати тих хто є.

цитата:
И почему сейчас закладывается мысль «может здесь действительно всё ок, а я плохая»?

На мою думку, коли Ви вирішили звільнитись, то було так як Ви відчували (здавалось) але через значну втрату колективу керівництво змінило підхід до взаємодії з підлеглими. Питання: " Чи на довго це?", "Чи не тимчасова ця "акція" доброти?", "Чи є впевненість, що через місяць, два, п'ять не стане так само як було кілька місяців тому?"

цитата:
а я плохая»?

А тут дуже цікаво... Чому Ви так думаєте? Чим викликані такі думки? Сором? Тут вже невпевненість в собі, а це про занижену самооцінку.


цитата:
Ведь если бы действительно хотел, не говорил мне «о времени попрощаться», старался меня как-то удержать.

Ви висловили своє бажання, керівництво Вас почуло і з повагою до нього віднеслось. Це позиція дорослих людей. Ніхто ні кого не має тримати за руку та вмовляти залишитись. Так, вони могли б Вам зробити якусь пропозицію щоб Ви залишились але, можливо, в них не має такої пропозиції на думці. Ви можете сказати, що готові залишитись (не звільнятись) але при певних умовах. І озвучити ці умови. Звісно, якщо Ви виріше залишатись.
Це Ваше життя і Вам тільки Вам вирішувати як його жити! Вам відповідати за Ваші рішення.
А якщо захочете попрацювати з самооцінкою, то запрошую в терапію. Бо мені здається, що така не впевненість у своїх рішеннях не лише на рахунок роботи.
Доброго дня.

Насамперед хочу сказати, що Ваші почуття зараз цілком зрозумілі. Коли людина завершує важливий етап життя, навіть якщо рішення було добре обдуманим, сумніви й жаль можуть з'явитися. Це не означає, що Ви помилилися. Часто так психіка реагує на зміни та невизначеність.

З того, що Ви описуєте, видно: рішення про звільнення не було емоційним чи поспішним. Ви кілька місяців аналізували ситуацію, відчували неповагу, постійні зауваження та втрачали відчуття цінності своєї праці. Саме це й стало причиною Вашого рішення, а не один окремий конфлікт.

Те, що зараз керівник поводиться інакше з новими співробітниками, може боляче зачіпати. Але це не є доказом того, що з Вами було «щось не так». Керівники можуть змінювати стиль спілкування залежно від обставин, нестачі персоналу, власного настрою чи нових управлінських підходів. Це не скасовує Вашого досвіду і тих почуттів, які Ви переживали тоді.

Зверніть увагу на одну важливу думку: зараз Ви оцінюєте минуле вже крізь призму розставання. У такі моменти мозок часто починає згадувати хороше і ставити під сумнів власне рішення. Це дуже поширена реакція.

Мені також впадає в око фраза: «Може, зі мною все-таки щось не так?». Спробуйте поставити собі інше запитання: чи є об'єктивні докази того, що Ви поганий працівник? Ви пишете, що сумлінно виконували свої обов'язки, прагнули працювати якісно, від клієнтів не було скарг. Це теж факти, і вони не менш важливі, ніж критика керівника.

Зараз не поспішайте робити висновок про себе. Дайте собі час завершити цей етап і трохи відійти від ситуації. Лише на відстані часто стає зрозуміліше, що було справді Вашою відповідальністю, а що — особливістю атмосфери на роботі.

Бережіть себе. Нехай цей досвід стане не приводом знецінювати себе, а можливістю знайти місце, де Ваші професійні якості та зусилля будуть помічені й оцінені.
...
Алла Веленко — психолог
Алла Веленко психолог
Київ ·
Доброго вечора Katya
Основне питання до психологів -
"Почему я начинаю жалеть об увольнении?"
Щоб спробувати отримати на нього відповідь, запитайте у себе: " Чи жаліли б Ви про звільнення, якщо б Ваш керівник замість того, щоб так легко згодитися на Ваше рішення звільнитися, почав би дуже сильно просити Вас залишитися? І чим наполегливіше просив би Вас про це, чи не швидше б хотілося звідти піти , з абсолютною впевненістю, що вчиняєте безумовно правильно?
Чесна відповідь на ці прості питання, як на мене, може стати ключем до розуміння Ваших теперішніх переживань.
...
Дополнение от автора вопроса ·

↩ Реакція на відповідь № 391275 для Алла Григорівна Веленко



Честно, вы правы. Может меня задевает больше то, что он у меня уже не просит остаться, хотя предыдущий месяц, когда просил остаться до конца июня был менее решительным. Видно было, что он сам в растерянности.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.
Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?