Психолог онлайн бесплатно

Мені 18, дівчині 16. Приїхав в Фінляндію у липні минулого року щоб розвивати кар'єру, вчити програмування, піти на роботу і врешті допомагати бабусі і мамі, а також донатити на ЗСУ. Виріс я в основному в руках саме мами і бабусі, з батьком же я майже не спілкувався. Хіба що раз на рік. Тож я був вихований якимось більш ніжним і добрим. Можливо занадто добрим. Багато кому подобаються такі хлопці і вони готові на все щоб віддати останнє заради такого бо ти знаєш що будеш за ним як за кам'яною стіною, але такі хлопці собі не подобаються. Принаймні це мій випадок .

Приїхавши сюди самому я якийсь час жив в хостелі біженців, а зараз вже живу в дівчини. Чи пошкодував я про це? Важко сказати.

Допоки я жив в хостелі для біженців єдиною проблемою була моя дисципліна яка відверто кажучи пов'язала на колінах. В трьох словах, все було погано.

З іншого боку у мене було багато часу, на програмування у мене ішло по 4 години на день мінімум. Я вчився і дуже багато.

Потім з моєю дівчиною після довгих стосунків що на момент мого приїзду в Фінляндію були вже були десь роки 3 на відстані, ми звикали до один одного і тепер ми живемо разом з її мамою. На початку її мамі я не подобався але пройшов час і тепер для її мами я як друга дитина. Її мама часто порівнює мене з її колишнім чоловіком з яким вона прожила 17 років поспіль і ніколи не пожалкувала про це (по її словами)..Ну а ще та часто мене жаліла. Просто кпзалал постійно що "
Мені тебе жалко бо знаючи її через рік ти прийдеш до мене на неї жалітися, а вона через рік прийде до мене хизуватися всім що ти їй купив, поки ти сам їси одні макарони по 50 центів за пачку якої хватить на тиждень". Жити на виплати складно особливо коли розумієш що вони на 1 людину і тільки на їжу і одяг для неї, а я в цей момент живу на четвертинну від цієї суми. Усе інше пускаю на дівчину і от наче все добре але я потихеньку вигораю. Верніше. Не потихеньку. Моментально

Я більше не пишу код майже, бо коли ми обоє приходимо додому з інтеграційних курсів результат однаковий. Її мама їде кудись постійно, вона стрибає на ліжко, а її добрий хлопець вже на кухню гріти поїсти , потім помити посуд, потім ще приготувати щось, потім поприбирати знову, розкласти її речі, можливо сходити в магазин (15 хвилин туди, 15 назад, і ще годину всі продукти в магазині брати)

І в кінці кінців я вже втомлена няня що має вільний час десь в 21, коли уже немає енергії ні на що. При тому вона каже що хоче якоїсь "гармонії в стосунках"...