Питання для обговорення
Питання 1
Чи існують загальні ознаки того, що стосунки себе вичерпали і їх варто припинити?
Якщо говорити про крайні прояви, то звичайно, не варто залишатися у стосунках, де є місце насильству — як емоційному, так і фізичному.
Що стосується динаміки стосунків, то вона включає певні стадії розвитку, характерні для всіх людських стосунків.
Є дві чудові книги подружжя Д. і Б. Уайнхольд «Утеча від співзалежності» та «Утеча від близькості». У них дуже чітко й структуровано описані ці стадії, і вони зіставляються зі стадіями розвитку кожної людини, починаючи з дитинства.
Цих стадій чотири:
— співзалежність (у стосунках вона приблизно відповідає періоду залицяння, так званій цукерково-букетній стадії, а також початку спільного життя);
— контрзалежність (відокремлення, яке закономірно настає після злиття, коли людина «згадує», що крім коханої людини, у житті є ще друзі, захоплення тощо). Також на цій стадії стають явними природні відмінності, значення яких партнери часто намагаються ігнорувати.
Основні труднощі у стосунках виникають найчастіше саме на цих стадіях. Людям може здаватися, що вони одружилися чи почали зустрічатися «не з тим», вони відчувають себе обманутими, розчарованими й звинувачують партнера.
Однак це не є тупиком, і за спільного бажання працювати над стосунками, аналізувати свої вчинки, мотиви, можливий перехід до наступних стадій. Наступними стадіями є незалежність і взаємозалежність, або партнерські стосунки.
Така форма стосунків передбачає збереження психологічної автономії та повагу до індивідуальності партнера, а також наявність у пари спільних інтересів, цілей і цінностей.
На жаль, у свідомості людей надто глибоко вкоренилися зовсім не відповідні реальності установки щодо стосунків.
У сукупності з наявністю емоційних травм, які є у кожного з нас, це призводить до того, що багато стосунків закінчуються, так і не почавшись насправді.
Ознаки того, що стосунки себе вичерпали, не такі однозначні. Данський журнал «Секс і подружня терапія» (2020) наводить найчастіші причини розлучення (вибірка з 2000 осіб):
- відсутність у стосунках любові/близькості
- проблеми з комунікацією
- відсутність співчуття/поваги/довіри
- відчуження партнерів.
Окремо кожна з ознак ще не вказує на кінець. Можна звернутися по допомогу до фахівця, перш ніж подавати на розлучення. Але якщо пара справді робила максимум і це не допомогло, варто визнати, що їм уже не по дорозі.
З власного досвіду практики, найнепереборнішими (або важко піддаються корекції) є відмінності на рівні фундаментальних цінностей, що зрештою призводить до відчуження. Сюди належать теми фінансів, здоров’я (від елементарної турботи про себе до залежностей), діти (один партнер хоче, інший — ні, або не може), де жити (один хоче переїхати в іншу країну, другий не погоджується) тощо.
Додам ще одну ознаку. Ви це відчуваєте нутром. Причому відчуття стабільне, тривале за часом. Періодично воно слабшає через сумніви, але в цілому впевненості більше, і спостерігається тенденція до її посилення.
Питання 2
Як правильно завершити стосунки, якщо один із партнерів все ще хоче їх продовження?
Потім, якщо є впевненість у своєму бажанні, варто запитати себе: а що саме заважає? Що саме робить мій партнер, який хоче продовження стосунків, щоб я не могла їх покинути? Або чого я боюся, що він зробить? Чому я взагалі задаюся цим питанням — адже вийти зі стосунків — моє невід’ємне право. Як інший обмежує мене в цьому праві чи як я сама це роблю?
Відповівши собі на ці запитання, повідомити партнеру, можливо, якомога дбайливіше й нетравматичніше, що стосунки вже закінчилися.
Якщо у людини, яка виходить зі стосунків, достатньо сил і доброго ставлення до партнера, якого вона залишає, то для партнера може бути корисним діалог про те, що він не винен у припиненні стосунків, не поганий сам по собі, а... і відверто поговорити про причини, чому стосунки вичерпалися. Якщо, звичайно, причини не звучать як «ну ти сам винен!». Останнє — не корисно.
Насправді в подібній ситуації нелегко обом.
На мій погляд, необхідно чесно й відверто поговорити, обговорити ситуацію, проговорити, що саме не влаштовує. Тон спілкування має бути спокійним, миролюбним, важливо уникати критики та звинувачень.
Можливо, після розмови люди зможуть знайти спосіб зберегти стосунки, адже іноді рішення про розрив може прийматися під впливом емоцій.
Але навіть якщо цього не станеться, важливо розійтися так, щоб кожен у глибині душі відчував: «Я в порядку, і ти в порядку. Ми обоє хороші, гідні люди, просто, можливо, нам дійсно не по дорозі». Це, звичайно, нелегко, адже багато хто з нас засвоїли некоструктивні способи розставання, де є лише взаємні докори, звинувачення, а часто й образи.
У більшості випадків краще повідомити про своє рішення в живому спілкуванні. Якщо побоюєтеся бурхливої реакції, краще зробити це в громадському місці.
Сказати чесно й прямо про своє рішення, при цьому не звинувачувати партнера, а говорити про свої почуття, наприклад: «Я думаю, що наші цілі більше не збігаються».
Проявити співчуття, наприклад, розділити образу через нездійснені надії: «У мене теж була надія, що ми будемо разом, і мені шкода, що цього не станеться».
Якщо розставання стало несподіванкою для іншої людини, вона може намагатися сперечатися, заперечувати або наводити причини, чому вам варто залишитися разом і спробувати ще раз. Але якщо ви остаточно вирішили, то поступка лише відстрочить неминуче.
Питання 3
Що робити, якщо колишній(колишня) погрожує покінчити з собою?
Якщо піддатися на таку маніпуляцію (а це дуже схоже саме на маніпуляцію), ви:
а — забезпечите собі перебування у стосунках, у яких не хочете бути, але змушені через страх перед загрозою;
б — спровокуєте колишнього (колишню) на повторення маніпуляції (бо ж раз вийшло).
Не варто так «прикрашати» своє життя і привчати іншого до деструктивних форм маніпулювання як успішним. Краще взяти на себе відповідальність за своє життя і залишити іншому відповідальність за його життя, що б він із нею не вирішив зробити. Це — його право і лише його відповідальність.
Якщо є бажання, можна вислухати, дозволити людині «випустити пар», адже вона справді злиться. Однак важливо стежити, щоб прояв емоцій не перейшов у образи чи насильство.
Ви можете зателефонувати на 7333 — це гаряча лінія з попередження самогубств Lifeline Ukraine, працює цілодобово. Опишіть ситуацію, і вам підкажуть, як діяти та що робити.
Якщо відчуваєте, що ситуація виходить з-під контролю й потрібно діяти швидко — телефон швидкої допомоги 103 або поліції 102.
Зверніться до його чи її родичів, друзів, поясніть, що відбувається, щоб вони могли наглядати, допомогти, підтримати.
Якщо вами намагаються маніпулювати, граючи на вашому почутті страху, можна сказати:
- «Ти знаєш, я розумію, що тобі зараз погано, ти злишся, тобі образливо, але я не буду ____».
- «Я думаю, що стосунки мають ґрунтуватися на любові й повазі, а не на погрозах. Я справді переживаю за тебе, але це буде твій вибір».
- «Ти бачиш, що ці стосунки стали нездоровими, і я справді не хочу, щоб з тобою трапилося щось погане. Я можу спробувати знайти можливість допомогти тобі, але я не буду ____».
Пам’ятайте, що в усіх нас бувають важкі часи, і ми можемо обирати, як нам справлятися з цими емоціями. Зрештою, ви не можете нести відповідальність за дії іншої людини.
Питання 4
Чи варто прагнути «залишитися друзями» після розриву?
По моим наблюдениям это желание "остатья друзьями" вызвано или желанием сохранить контроль над партнером, а значит и сохранить надежду вернуться или же желанием потешить самолюбие "для всех хороший, дружу даже с бывшими".
Думаю что оставаться в цивилизованном общении следует только в двух случаях- когда у пары общий ребенок или когда общий бизнес или узкая профессиональная среда
Потому что если ответ на вопрос "зачем?" существует, то тогда понятно - стоит ли этот ответ неизбежных моральных затруднений, душевных усилий и работы (и еще непонятно, получится ли, не впустую ли будут эти усилия)
А если ответа на вопрос "зачем?" нет, то и "оставаться друзьями" - зачем?
Даже, если отношения были здоровыми, но не сложились, то идея очень сомнительная. Построить мост от любви к дружбе очень сложно. Небольшой шанс есть, если изначально были дружеские отношения, которые потом переросли в романтические или это была вообще больше дружба, чем любовь.
А если отношения строились на сильной эмоциональной, а тем более сексуальной составляющей, то «дружить» не получится.
Гораздо важнее найти ответ на вопрос «а зачем мне эта дружба».
- Я хочу смягчить боль, потому что чувствую вину за расставание?
- Страх одиночества говорит «лучше что-то, чем ничего?» Или не могу быть сам, пока не найду кого-то еще?
- В глубине души я надеюсь, что мы снова будем вместе?
- Мне нужна поддержка (он или она знает меня лучше других).
Дружба, основанная на потребности вроде «Без тебя моя жизнь ничто, не оставляй меня» носит нездоровый характер для любого человека.
Между бывшими супругами, у которых есть дети, лучше переводить в конструктивные родительские отношения.
А вообще, можно себе задать только один вопрос: «Когда-нибудь у моего бывшего (бывшей) появится новая любовь. Я смогу слушать счастливые подробности их отношений?» Если ответ «о, нет!», тогда это история не про дружбу.