відношення з чоловіком

Тобто, я розумію, що проблема у недовірі, але як справитися з цим? Моя поведінка бездоганна. а фраза, що я не хочу бути рогоносієм - звучить постійно.

Привіт! Проблему має чоловік, він не може Вам довіряти. Він знайшов привід, щоб спрямовувати на Вас свою злість. Для нього легше звинувачувати Вас у всьому, ніж вирішувати свої власні проблеми. Ви ніяк не справитеся з його недовірою, від Вас це не залежить. Ви можете лише захищати себе від агресії чоловіка і приймати рішення, чи залишатися з ним далі.

Він перешов на образи, знецінення, звинувачення, час від часу скандали, розбір польоту, почуваюся себе винною, прошу вибачення постійно, хоча вже не розумію за що. Прошу вибачення лише задля того, щоб він заспокоївся, але це нанадового.

Ваші вибачення швидше за все сприймаються як знак, що з Вами можна так себе поводити, ображати та знецінювати. Напевно, Ви це робите, коли вже не можете витримувати потік його негативних емоцій. Але ця зупинка лише тимчасова. Аб'юзер з кожним разом тільки збільшує свій тиск, якщо йому дозволяють себе ображати.

Записалися, звісно, на консультацію психолога, але мені здвється, що все марно, бо я вже не бачу в ньому чоловіка, а бачу капризну дитину, якій все погано, а він не поважає мене і не приймає до уваги, що у мене теж, як і у нього, є потреби та бажання...

Якщо ви вдвох записалися на консультацію до сімейного психолога, там побачите, що він буде говорити. Також зробите висновки з того, що скаже психолог.

Як Ви вважаєте, чи зможемо ми все ж таки налогодити стосунки?

Навряд чи Ваш чоловік стане іншим. Щоб налагодити стосунки, йому треба буде добре попрацювати над собою, багато в чому змінитись. Але чи готовий він до цього? І чи потрібно це Вам, витримувати неповагу та знецінення з його сторони?

Стосунки налагоджуються, якщо цього хочуть обидва партнера, і роблять все від них залежне, щоб залишитися разом.

Edited by author 29.06.2026 13:47

Вітаю!

Як Ви вважаєте, чи зможемо ми все ж таки налогодити стосунки?

На це питання доречно отримати відповідь у психолога, до якого ви парою записались. Він вислухає вас обох, щось розпитає, щось побачить і тоді зробить припущення. Натомість майте на увазі: все одно вирішувати доведеться вам(!) І працювати щодо зміни моделі стосунків теж доведеться вам.
Мені особисто складно прогнозувати ваше майбутнє, особливо враховуючи той факт, що чоловік

Почав вживати неконтрольовано алкоголь, після цього стає агресивним, нервовим

Це дуже важливий, на мій погляд, момент -

Треба зазначити, що наші стосунки почалися на тлі зради мого першого чоловіка. Стосунки перейшли у щось більше і згодом ми побралися, в нас народилася дитина (яка була жаданою). Тепер він кожен раз мені каже, що якщо був прецендент зі зрадою, то ніщо мене не зупинить.

Я так розумію, що це з ним Ви мали стосунки, після яких розлучились із першим чоловіком. Правильно?
Якщо так, то варто подивитись на ситуацію стереоскопічно - ніщо не зупинить Вас, вважає чоловік, і ніщо так само може не зупинити його(!) Адже він пішов на контакт з одруженою жінкою(!) Чи він за себе ручається, а от щодо Вас він не впевнений?

я розумію, що проблема у недовірі, але як справитися з цим?

Так, проблема у недовірі. І не тільки. Вона ще в тому, як Ви схильні себе поводити під тиском його припущень і звинувачень. Дійшло до того, що

немає близкості, або вона дуже напряжна, немає спокою, якісь дії з його боку не дуже адекватні.

Далі ще гірше -

Він перешов на образи, знецінення, звинувачення, час від часу скандали, розбір польоту, почуваюся себе винною, прошу вибачення постійно, хоча вже не розумію за що.

Нарешті, захищаючи себе, Ви пішли. І тепер, після його пропозиції,

вже не бачу в ньому чоловіка, а бачу капризну дитину, якій все погано, а він не поважає мене і не приймає до уваги, що у мене теж, як і у нього, є потреби та бажання...

Я би радив Вам узяти кілька консультацій психолога особисто. Мета - розібратись із власними почуттями. Визначитись, за яких умов і яких змін Ви погодитесь спробувати перезапустити стосунки. Навіть, якщо є бажання з двох сторін, цього буде замало. Ще треба мати уявлення, як будувати і розвивати стосунки, де є взаємна повага та довіра, де є щирі почуття і готовність вкладатись у взаємини.

Доброго дня.
Одразу привернула увагу фраза "Тепер він кожен раз мені каже, що якщо був прецендент зі зрадою, то ніщо мене не зупинить. Тобто, я розумію, що проблема у недовірі, але як справитися з цим?"
Я правильно зрозуміла, в першому шлюбі це екс чоловік зраджував Вас, а не Ви його?
Якщо так, то чи не здається Вам дивним, чому в теперішньому шлюбі підозрюють в зраді саме Вас?
Схоже, на "дзеркальність", певний перенос провини того, що сталося з того, хто зрадив (тобто, з чоловіка) на того, кому зрадили (тобто, на Вас, як жертву)
Підкажіть, будь ласка, чи були ситуації зради до Вас у Вашого теперішнього чоловіка? І хто саме зраджував і кого?
Як правило, дуже підозрілими стають ті, хто мав вже такий досвід, і не обов'язково, в ролі жертви. Ви абсолютно впевнені, що Ваш чоловік ніколи не мав стосунків з іншими жінками вже у шлюбі з Вами? Це перше.
Друге. Зрозуміло, що Вам дуже хочеться зберегти стосунки і щоб в сім'ї не було сварок та суперечок, але для чого просити вибачення постійно, якщо Ви ні в чому не винні? Адже, людина, яка постійно виправдовується, не викликає поваги, а виглядає дуже приниженою і психо-емоційно залежною. Тобто, сама ставить себе в роль "жертви".
Тому виникає третє питання.
Оскільки, зазвичай, в складних ситуаціях ми реагуємо рефлексивно, так як колись вже звикли реагувати, щоб спробувати допомогти Вам розібратися у всьому, підкажіть, будь ласка, чи був хтось у Вашому дитинстві, хто постійно Вас знецінював, перед ким Ви почувалися постійно винною і повинні були виправдовуватися?
І ще, оскільки, як на мене, проблема набагато глибша, аніж лише стосунки з чоловіком, як склалися відносини між Вашими батьками? Чи були зради між ними?

Вітаю.Як ви плануєте будувати здорові стосунки з людиною, чий психоемоційний стан зараз явно нестабільний, неконтрольоване вживання алкоголю та агресія? Це дуже тривожне поєднання і ознака складної психологічної організації та наявних психоемоційних проблем.
Те, що ви описуєте, вже давно не схоже лише на проблему недовіри. Постійний контроль, допити через дрібниці, звинувачення без доказів, образи, знецінення, вимога постійно вибачатися, перекладання на вас відповідальності за всі проблеми це руйнівна модель взаємодії.
Проблема в тому, що його внутрішня недовіра не зникає незалежно від ваших вчинків.
Якщо людина сама не визнає свої психологічні проблеми і не буде готова довго та серйозно над ними працювати, нічого не зміниться.
Чи готові ви жити саме в таких стосунках ще п’ять, десять, двадцять років, якщо він не зміниться?

Доброго дня
«Тобто, я розумію, що проблема у недовірі, але як справитися з цим? «
На мій погляд, головна проблема- це не недовіра вам. Недовіра вже є проявом ( наслідком) дійсної проблеми і вона- в вашому чоловіку, точніше, в його психічному стані. Психічно здорова людина, навіть якщо в неї виникають підозри, може аналізувати ситуацію та робити висновки, спираючись на факти, а не на свої фантазії чи травматичний досвід. І якщо приводу не має, контролювати, перевіряти, допитувати та накручувати себе людина не буде. Наша психіка тяжіє до спокою.
Зовсім інша історія у людей ,які мають проблеми з психікою. В них своя логіка, свої докази, свої висновки. Тому, їх дуже важко переконати в чомусь, або зовсім не можливо. Скільки б ви не намагалися доводити, що поводитись бездоганно, в нього завжди будуть аргументи проти.
До того ж, ви пишете, що він почав вживати алкоголь та стає агресивним, й поводить себе іноді неадекватно. Ви можете навести приклади такої поведінки ?
Скільки років ви в шлюбі?
Поведінка чоловіка з самого початку відносин була контролююча та підозріла чи вона такою стала з якогось моменту?

Чи зможете ви налагодити стосунки залежить від того, що ви обидва готові для цього зробити .
Думаю, в першу чергу вашому чоловіку треба звернутися до психіатра. Це й буде крок до покращення відносин. Бо, не рідко проблеми в стосунках виникають на тлі негараздів із психічним здоровʼям одного з членів родини.
Ну, й звісно, терапія- як сімейна, так й індивідуальна буде корисна.

Здравствуйте.
Мне кажется, что раз вы уже записались к семейному психологу, стоит сходить на консультацию и уже после этого делать выводы. Из вашего сообщения пока слишком много остается неизвестным, чтобы кто-то мог ответить, есть ли у ваших отношений будущее.
Не очень понятно, как давно вы вместе, каким муж был раньше, когда именно появились подозрительность, контроль, агрессия, употребление алкоголя. Были ли подобные проявления с самого начала или это относительно недавние изменения? Что происходило в ваших отношениях до этого? Ведь когда-то вы выбрали друг друга, создали семью, родился желанный ребенок.
Сейчас вы пишете из состояния напряжения, тревоги и усталости, и это вполне понятно. Но ни один специалист, читая только одно сообщение, не сможет ответить, можно ли сохранить ваш брак. Для этого нужно увидеть вас обоих, услышать каждого и понять, как устроено ваше взаимодействие.
Поэтому я бы не торопилась ни ставить окончательный диагноз отношениям, ни окончательно терять надежду. Если у вас обоих есть готовность разобраться в происходящем, попробуйте использовать консультацию как возможность лучше понять, что происходит между вами и есть ли у каждого из вас желание и способность что-то менять. Уже после этого принимать решение обычно гораздо легче.

Edited by author 29.06.2026 21:29

Ситуація у Вас складна. І на цій стадії стосунків візит до психолога удвох із чоловіком нічого не дасть. Набагато ефективніше буде, якщо психолог поговорить окремо з кожним із вас.
Поведінка Вашого чоловіка - це форма психологічного насильства, яка руйнує жінку зсередини.
Образи у стосунках не з'являються просто так. Якщо чоловік регулярно принижує словами, це означає, що в основі його поведінки є глибокі психологічні причини.
Іноді це його особисті комплекси, іноді бажання влади та контролю, іноді повторення сімейного сценарію, де подібні стосунки були нормою.
Мовчання у відповідь на постійні образи – це не захист, а невидима згода. Коли жінка терпить, прощає, сама вибачається, чоловік не бачить кордонів. Він розуміє, що можна продовжувати так само, і з часом образи стають нормою.
У здорових стосунках партнери поважають один одного, навіть якщо сваряться, сперечаються чи відчувають агресію. Якщо в парі звичні приниження, отже, один із партнерів дозволяє собі надто багато
Озвучувати свої кордони важливо одразу. Не треба пояснювати, виправдовуватись, доводити, чому вам боляче — Ви маєте право на повагу без пояснень.
Говоріть прямо:
«Мені боляче чути такі слова, я не дозволю так говорити зі мною».
"Я хочу, щоб ти спілкувався зі мною з повагою".
«Я не згодна на таке спілкування».
Як чоловік реагує, це — КЛЮЧОВИЙ СИГНАЛ. Якщо він вибачається, усвідомлює, що не має рації, намагається змінити поведінку — є шанс на конструктивний діалог.
Але якщо у відповідь звучить:
«Ти сама винна»
«Знову ображаєшся на нісенітницю»,
отже, він не готовий змінюватися. А це вже не випадкові зриви, а стиль спілкування, де Вас не вважають важливою.
Встановіть кордони.
Образи у стосунках продовжуються тому, що чоловік відчуває, що може собі це дозволити.
Кордони — це не прохання і не пояснення, а чітке позначення, що Ви не терпітимете такого спілкування. І якщо їх не встановлювати, токсична поведінка лише посилюватиметься.
Потрібно не виправдовуватись, не втягуватися в емоційний діалог, а просто позначити кордон.
Як правильно казати?
«Я не продовжуватиму розмову в такому тоні».
"Якщо ти не можеш говорити спокійно, я йду з кімнати".
«Я не терпітиму такого ставлення до себе».
Тут немає емоцій, пояснень, виправдань. Ви чітко заявляєте свою позицію і показуєте, що не братимете участі у сценарії, де Вам відведено роль приниженої.
Але кордони працюють лише, якщо жінка послідовна. Якщо сказати "Я йду", але залишитися, якщо сказати "Я не дозволю так зі мною говорити", але потім пробачити, чоловік зрозуміє, що це просто слова.
Пам'ятайте, образи – це не слова, а насильство. Вони руйнують самооцінку, формують емоційну залежність і змушують жінку сумніватися у собі. Але із цієї ситуації є вихід. Жінка має право на повагу. І що раніше вона усвідомлює свою цінність, то швидше зможе звільнитися від токсичних стосунків.

Вітаю!
Відповідаючи на Ваше питання: "Як Ви вважаєте, чи зможемо ми все ж таки налагодити стосунки?"
Хочу зробити акцент на тому, що в стосунки є двоє і для відновлення, покращення цього стосунку мають брати участь теж двоє. На скільки Ви відчуваєте (саме відчуваєте, а не чуєте!) бажання чоловіка покращити Ваші стосунки?
На скільки Ви цього хочете? Що Ви та він готові зробити для цього кожен зі своєї сторони?
Тому що "змінитися треба тобі, ти у всьому винна.... " так не працює. Кожен відповідає сам за себе, але відповідальність за стосунки лежить на обох. Ви не повинні й не можете змінювати один одного.
А відповідь на питання Ви й самі знаєте. Прислухайтесь до себе і самі чесно дайте собі відповідь на нього. В першу чергу, чого хочете Ви?