тепер одна

Доброго ранку!

Після раптової смерті мами я залишилася одна.

Співчуваю Вам. Ви втратили найдорожчу людину. І ця втрата є ніщо інше, як потужна душевна травма. Тому знадобиться час, аби відгорювати смерть мами, прийняти той факт, що тепер її нема, а Вам належить жити далі вже без неї.
Варто усвідомити, що всі Ваші теперішні почуття мають право на існування, бо для них є об'єктивні причини. Від них не потрібно тікати аби закриватись чимось. Краще усі прожити і помічати, про що вони Вам "говорять", на що звертають увагу, до чого спонукають...

Найважче — це відчуття втрати і відсутність опори. Хочу зрозуміти, як знайти внутрішню опору і впоратися з цим станом.

Дуже влучне та актуальне завдання собі ставите - відновити внутрішню опору і опанувати себе, тим більше з огляду на

На мене одночасно звалилися побутові та фінансові проблеми

Спершу опори шукають в собі. Придивіться і згадайте, що Ви в собі цінуєте? Що вмієте? Що узяли від мами?
Відновіть в пам'яті випадки, коли долали труднощі, перемагали негаразди, здобували перемоги, починаючи з дитинтства. Пов'язані з тими подіями емоції та цінності будуть Вашим потужним ресурсом.

Також важливо займатись насущними справами, адже замість Вас їх ніхто не зробить. Це значить - дбати про себе, вирішуючи одна за одною по черзі побутові питання; доглядати за собою, вчасно харчуватись, робити фізичні вправи, як от піші прогулянки, ранішню зарядку тощо. Може здаватись, ніби не на часі, однак ефект важко переоцінити. Завдяки таким речам Ви повертаєте собі не тільки енергію, але ще й відчуття, що можете впливати на перебіг подій власного життя.

І ще корисно повернутись до своїх бажань і прагнень, до справ, які приносять задоволення та втіху.

На цей момент вкрай потрібне спілкування з тими, хто готовий вислухати Вас і розділити біль втрати. Чи є такі люди навколо - батько, інші рідні та близькі, подруги та ніші?

Якщо самотужки долати цей важкий період дуже складно або не вдається, то варто звернутись до психолога. Окрім того, можна пошукати групи психологічної підтримки. Головне, аби Ви не залишились з горем сам на сам.

Після раптової смерті мами я залишилася одна. Вона виховувала мене сама, і вона була моєю єдиною близькою людиною.

Раптова втрата єдиної близької людини - надскладне випробування. Дуже Вам співчуваю! Дайте собі час, щоб відгорювати таку втрату. Людина не може бути продуктивною, швидко вирішувати всі питання, коли в її житті сталось горе.

На мене одночасно звалилися побутові та фінансові проблеми, і мені складно з ними справлятися.

Ви можете вирішувати ці проблеми поступово, крок за кроком, а не всі одночасно. Розділити їх на більш термінові і менш термінові. Поступово Вам буде ставати трохи легше, буде більше ресурсу для вирішення різних справ. А зараз є сенс звертатися за допомогою до тих, хто поряд і зможе Вас підтримати.

Є робота, але вона більше як підробіток, і я не можу працювати офіційно через обставини.

Багато людей, у яких офіційна робота, отримують низьку зарплату, на яку ледве виживають. А є люди, які на фрілансі, і задоволені своїм доходом.

Ви писали про фінансові проблеми. Що в Ваших силах зробити, щоб Ваш підробіток збільшився? Чи подобається Вам цим займатись?

Хочу зрозуміти, як знайти внутрішню опору і впоратися з цим станом.

Ваш стан природний після тяжкої втрати. Якщо будете дозволяти собі сумувати, плакати, злитися, він поступово буде змінюватись. Почитайте про 5 етапів горювання. Можливо, Вам буде легше дізнатись, що багато людей проходять через подібні випробування, і час справді лікує, якщо людина дозволяє собі пройти все етапи переживання втрати.

Внутрішню опору можна поступово формувати, якщо навчитися приймати себе, свої різні сторони, будувати стосунки з людьми, займатися тим, що Вам подобається.

Назва Вашої теми свідчить про те, що Вам дуже складно переживати самотність. Напевно, одна з найважливіших задач для Вас - стосунки з іншими. Мама була єдиною близькою людиною для Вас. Якщо Ви вже мали досвід близьких стосунків, значить Ви зможете з часом створювати їх з іншими людьми, щоб не було так боляче із-за того, що Ви одна. Але для цього треба розібратись, що раніше заважало це робити, чи була в цьому потреба?

Вітаю!
Співчуваю Вашій втраті. Будь-яка втрата потребує часу. Дайте його собі, дозвольте собі побути з цим, щоб прийняти та жити далі. Я думаю, що Ваша мама б цього хотіла.

"Хочу зрозуміти, як знайти внутрішню опору і впоратися з цим станом."
Можу запропонувати невеличкі практики, які, можливо, Вам допоможуть:
1. Почніть кожного дня, ввечері, записувати в окремий зошит або блокнот за що Ви сьогодні собі вдячні. Маленькі дрібнички, на які ми, зазвичай, не звертаємо увагу. Наприклад, лягла вчасно спати, купила собі те що захотів, а не те, що треба без докору сумління, під час прогулянки насолоджувалась природою, чи приділила собі 10 хв, щоб випити кави без думок куди далі бігти й що ще потрібно зробити й т. д. Звертаючи увагу на та таких моментах можна швидше знайти внутрішню опору. Це, неначе, цеглинки з яких будується дім.
2. В інший зошит або блокнот так само пишіть кожного дня, вранці, свої мрії та цілі на майбутнє (10-15 пунктів) не підглядаючи в попередні записи. З часом Ви помітите, що вони змінюються та мотивують.

Чи є поруч людина, яка б розділила з Вами цю втрату? Не варто носити це в собі. Це великий вантаж для одного. Можливо, якщо такої людини немає, звернутись по допомогу до психотерапевта?