Коротко і просто про психічні захисти

Перед або після прочитання пропоную дорогим читачам пройти тест на визначення у себе цих самих захисних механізмів за посиланням: Опитувальник Плутчика – Келлермана – Конте

Навіщо потрібні механізми психологічного захисту? — Коли свідомість не справляється з емоційним переживанням, підсвідомість бере управління на себе.

У чому плюс? — Допомагають нам не з’їхати з глузду від проблем, з якими ми не можемо миттєво впоратися, не маючи досвіду вирішення подібних ситуацій. Допомагають адаптуватися до дрібних повсякденних ситуацій.

У чому мінус? — Заважають розвиватися, отримати урок, подолавши нову проблему, адже замість того, щоб здобути новий досвід вирішення нової проблеми, ми несвідомо використовуємо захисти, які колись нас виручили, і таким чином уникаємо подолання цієї проблеми.

Одні захисти шкодять нам, інші — оточуючим. І жоден не вирішує проблему. Тому, навчившись помічати у себе прояви захисних механізмів, ми можемо вже свідомо, у безпечному для нашої психіки середовищі, повертатися до ситуації, в якій вони проявилися, щоб з’ясувати, від чого захисти нас уберегли. Так ми зможемо виробити стратегію поведінки для всіх подібних ситуацій, щоб не ігнорувати проблему або тікати від неї, а свідомо й упевнено з нею впоратися, виховуючи таким чином впевненість у собі та своїх можливостях впоратися з будь-якою складністю.

Найчастіші автоматичні захисні реакції:

Заміщення.

Найчастіше ми заміщуємо об’єкт агресії — зриваємося на інших (з приводу і без), хоча не вони спочатку викликали в нас емоцію, яка накопичувалася. Це може бути й інша емоція. Наприклад, заборонене або несвідоме кохання до однієї людини реалізується на іншій.

Симптоми: часта дратівливість, невдоволення, хочеться вв’язатися в чийсь спір або спровокувати конфлікт. Сарказм.

Що робити?

1) Якщо на комусь зірвалися — вибачтеся і намагайтеся обурюватися з ввічливою щирістю та за адресою. Якщо за адресою невигідно або поки що не можете наважитися, пишіть гнівний лист кривднику, але не надсилайте, а знищуйте.

2) Намагайтеся не зриватися на інших докорами в їхній бік, а краще поділіться своїм невдоволенням, попросіть можливості виговоритися.

Проєкція.

Засуджуємо людей за прояв якостей, яких ми собі не дозволяємо або в собі не бачимо.

Симптоми: часто критикуємо і дорікаємо, звинувачуємо людей, пліткуємо.

Що робити?

1) Випишіть на папір, які якості дратують у інших людях. Потім поруч з ними запишіть, які свої проблеми та ситуації могли б вирішити ефективніше, використовуючи ці якості хоча б частково.

Витіснення.

Те, з чим у нас не вийшло впоратися, наш розум робить вигляд, що забуває, аби ми не застрягли, а продовжували жити далі. Проте "ніщо ніколи не забувається насправді", тому...

Симптоми: витіснені переживання пробиваються до нас через повторювані сни, оговірки (сказали не те, що хотіли), образність мови, прислів’я, порівняння та метафори.

Що робити? Якщо нам сняться подібні сни — записуйте сон, замінивши "я" і всіх знайомих персонажів на вигаданих, але з тими самими відносинами між собою (сестра, чоловік тощо), а потім намагайтеся зрозуміти, які почуття або нерозв’язані проблеми ховаються в цьому сюжеті (сон як метафора). Подумайте, як би герої могли вирішити свої проблеми вдаліше. Коли все записали, пишіть припущення, як це може бути пов’язано з вашою життєвою ситуацією (швидше за все поточною, але може бути й минулою).

Заперечення.

Ми категорично не погоджуємося з деякими твердженнями, які суперечать і підривають значущість наших переконань. У нашій реальності "не існує" того, про що нам говорять. Підсвідомість не робить вигляд, що не пам’ятає це, як у випадку з витісненням, а робить вигляд, що не бачить. І ми на 100% впевнені, що бачити тут нічого. Таким чином, ігноруємо не лише загрози, а й можливості.

Симптоми:

1) Відкрита реакція — ми сперечаємося, доводячи свою правоту; не приймаємо критику на свою адресу.

2) Закрита реакція — Літерально мозок відключається щоразу, коли повторюється переконання, яке нам "небезпечне" ("Я не розчув", "Я відвернувся", "не помітив"). Через опір цій інформації може раптово розболітися голова.

Що робити? Подумати про ситуації, коли те, у чому ви впевнені, може мати зворотний бік. І навпаки, те, з чим ви не погоджуєтеся, знайти випадки, коли зможете хоча б частково з цим погодитися. Вчитися приймати чужу точку зору, бачачи в цьому можливість розширення своїх можливостей. Жартома допускати різні варіанти, навіть якщо вам здається це абсурдним — дозвольте співрозмовнику вас переконати.

Регресія.

Повернення до більш раннього, дитячого способу задоволення потреб.

Симптоми: маніпуляції через образу, сльози, крики; злість, звинувачення та бажання помсти заради "справедливості"; заігрування заради вигоди; не враховуються бажання іншої сторони — не можуть домовитися. Несамостійність і потреба в опіці та увазі, нянькання. Хвороби тіла, які забезпечують співчуття і турботу, увагу, оберігають від небажаних дій або ситуацій, що може не усвідомлюватися.

Що робити? Розвивати в собі самостійність і вчитися бачити та вирішувати свої проблеми, а не перекладати їх на інших. Релігійна хвилинка: Помітила, що люди, схильні до регресу, вдаються до релігії. Звісно, аби сховатися під покровом найголовнішого Опікуна — Бога-Отця всього живого. Віра — це, безумовно, добре і ресурсно, але не в цьому випадку. Адже Бог створив кожного з нас саме для того, щоб ми вчилися жити і справлятися з труднощами. Як кажуть: "Бог кожному дає рівно стільки випробувань, скільки той здатний винести". А дивлячись лише в небо, мріючи про єднання з Творцем, райське життя та порятунок від тягарів земного буття (а фактично — від Смерті), людина буквально відвертається від дару, дарованого їй самим Богом — Життя. Цікаво, що їм потім за це скаже Бог...

Компенсація.

Урівноваження своїх недоліків, посилюючи інші свої здібності.

Симптоми: використовуєте "зате" для урівноваження, прагнення до результату і досягнень, виклик своїм можливостям. Гумор і самоіронія. Компенсація добра, але в міру — поки вона не підриває наше здоров’я і не перевертає пріоритети та цінності з ніг на голову.

Що робити?

1) Ставити під приціл свої мотивації: "Я дійсно хочу це робити чи лише для того, щоб відчувати впевненість у собі, якщо досягну цього?"

2) "Чи не страждають інші сфери мого життя і люди від моїх прагнень?". Свідомо розподіляти баланс у рівній мірі в усіх сферах життя і діяльності.

Раціоналізація.

Пошук розумного виправдання своїм вчинкам, аби не засуджувати себе і не втратити самошанування, позбутися почуття сорому і провини. Вважається досить прийнятною, але може й шкодити: людина розучується розуміти свої почуття і стає нібито "холодною", "сухарем".

Симптоми: надмірний аналіз, логіка, наведення аргументів і доказів; деяка цинічність і негуманність; розум вище за почуття і мораль.

Що робити? Шукати і приймати свої справжні почуття і не боятися своєї відповідальності. Часто може стати легше вже лише від щирого визнання своїх справжніх почуттів. I навіть видно, як такий Кай або Снігова Королева в момент рожевіє, теплішає, очі наповнюються вологою і Життям — людське повертається до робота.

Реактивне утворення (Гіперкомпенсація)

Проявляємо почуття, протилежні тим, які насправді відчуваємо, а справжні почуття засуджуємо і вважаємо забороненими в цій ситуації. (У дитсадку дергали за косички тих, хто подобався.)

Симптоми: надмірне або неадекватне ситуації проявлення почуттів.

Що робити? Усвідомити свої почуття і прийняти їх. Вони є, отже, я маю на них право. Далі — вирішуємо проблему, яка викликала ці почуття. Можна писати листи об’єкту почуттів, де дозволяємо собі всі почуття до нього, навіть якщо вони засуджуються суспільством або нашими переконаннями. Листа краще знищити, щоб не спокушатися. I, як у попередньому прикладі, вже саме визнання почуттів допоможе побачити ситуацію інакше, і щось таки зміниться.

Лайфхак:

Сублімуємо — творимо і витворяємо.

Якщо не вдається переосмислити проблему і знайти задовільне рішення, щоб тіло не хворіло, після будь-якої незрозумілої ситуації: малюємо, танцюємо, співаємо, бігаємо, сумуємо, пишемо листи злості, образи, провини і сорому (з цим працює і молитва) і знищуємо ці листи... Робимо все, щоб не "задушити" свої емоції і не нашкодити собі, даємо їм будь-який вихід назовні, але так, щоб не нашкодити іншим людям і їхньому майну.

Розширюємо "неможливості" до "можливостей". — Якщо все-таки хочете знайти рішення, виписуйте на папір якомога більше варіантів вирішення своєї проблеми, аж до абсурдних. Пишіть, як би цю проблему вирішили знайомі, знаменитості або навіть вигадані героїчні персонажі. Перегляньте всі варіанти і відзначте, які з них ви вважаєте найбільш задовільними і могли б спробувати використати, та які вольові якості вам для цього потрібні. Подумайте, як можна поступово розвивати в собі ці цінні якості, і намагайтеся вже діяти по-новому в будь-якій підходящій ситуації.

---

P.S. Ось таку оглядову підказку я зробила для самостійної роботи своїм клієнтам. Вважаю цю інформацію надзвичайно корисною і хочеться донести її до більшої кількості людей.

Будьте щасливі і усвідомлені! Чекаю вас у себе на консультаціях!)

Останнє редагування 17-07-2026 о 09:36 за Києвом