Про ментальний стан та відповідальність

"Я сьогодні прийду до психолога, а завтра в мене вже буде усе добре: депресія не чипатиме мене, та мої розпачі підуть геть, і коханець на все життя знайдеться на виході з кабінету психолога... от це життя буде"

Сьогодні поговоримо про те чому так важливо не "забивати" на свої внутрішні переживання, почуття та відчуття в тілі та всеж відвідувати психолога, і чому це може бути складно.

Уявіть собі, що ви зламали руку гуляючи по парку, але вирішили не йти до лікаря, бо "а хто його там зна, може він якось шарлатан, і я зовсім не хворий, це всього ж якась там рука".

Ви більше не відвідуєте того парку, щоб не зламати и другу руку, пізніше ви вирішуєте що не потрібно зовсім виходити з дому, бо ви можете не тільки руку, а і ногу зламати. Ваші друзі пропонують вам, таки, піти до лікаря, який їм допомагав в схожій ситуації, але все ж ви не ідете до лікаря.

Чи знайома вам ця ситуація? Як часто ви не звертаєте уваги на той дискомфорт у сферах свого життя, коли вам неприємно те місце або ситуація в якій ви знаходитеся, або вам страшно, соромно, напружено, відчуваєте провину, сум, розпач? Або як довго ви не розумієте почуттів, та не звертаєте увагу на дискомфорт та напругу в тілі?

Чому люди так роблять, чому не звертають увагу на те що з ними коїться? Чому б просто не вилікувати усі наші "руки", або ментальний стан кожної людини?

Тут є 2 варіанти чому ми не ідемо пропрацовувати наші травми:

1. Через вторинні вигоди в травмі.
2. Через супротив та страх нашої психіки перед змінами.

Як з'ясувати чи це в вторинні вигоди, або супротив та страх?

Дайте відповідь на питання: "Що мені зараз заважає почати вирішувати цю огидну, неприємну, тривожну ситуацію?"

Наприклад, ми не ідемо до лікаря, через те що тоді ми не зможемо жалітися близьким на цю нестерпну біль, і нам можуть припинити давати стільки уваги скільки ми хочемо. Або через біль в руці ми ж можемо працювати, а це значить, що можно знайти того (або він сам знайдеться), хто нас буде містиці фінансово, і ми можемо маніпулювати ним та іншим, бо в них же не болить рука так як у вас. Ми можемо відчепитися від себе на рівні думок, бо в нас же болить рука. А ще ми можемо не жити зараз, а міркувати як би було круто, якби ми не зламали руку, або як буде круто коли вона сама полагодиться.

В цьому разі "зламана рука" дає нам можливість не відповідати за своє життя, а значить полегшує його нам, адже відповідальність, прийняття рішень, вирішення питань це складно...
‼️Але поки ви не лікуєте "руку", та просите саме таким, не екологічним, чином любові та уваги (а можно і грошей), то ви обмежуєте себе та втрачаєте можливість відчувати щирі почуття до вас (яких ви гідні за правом народження) та свободу від образ, гніву, болю, тривоги, самотності, смутку, напруження.

Але ж якщо ви розумієте, що зі "зламаною рукою" довго не зможете ходити, і все одно треба "накладати гіпс", то ви можете записатися до мене на консультацию, аби пропрацювати ваші "зламані руки", "ноги", "сердце", і, головне, душу.

Дата публікації 2022-12-15 в 20:08:49