Персефона, володарка Підземного світу: меланхолія та депресія

Згідно грецької міфології, богиня весни, вічної юності, дівоцтва Персефона була донькою Деметри, богині плодючості та землеробства, та громовержця Зевса, головного бога олімпійського пантеону, впорядника закону. 

У своєму розвитку ця богиня проходить три цикли: 

- діва 

- наречена 

- володарка Підземного світу. 

Перший цикл – виховання в родині. Мама опікаюча, турботлива, допомагає доньці залишатись безтурботною в цьому житті, дуже часто думаючи замість неї. Розвиває в ній фантазію казками про чарівних принців, переглядами відповідних мульти- та кіностірчок. Батько, відсторонений від виховання, суворий, камінна стіна за котрим вона відчуває себе в безпеці. В такому стані, коли за тебе все вирішують, вона знаходиться до заміжжя. 

Другий цикл – обов’язки, котрі були покладені на обох батьків, переносяться на персону чоловіка. Тепер він і турботливий, і камінна стіна; коли йому це не вдається, то завжди можна просити підтримки у матері, котра важко переживає розлуку з донькою. Персофони після заміжжя часто мріють про свою Весну, свободу, але насправді не знають, що з нею робити. 

Стосовно третього циклу, то він відбувається, на мою думку, через ініціацію горем. І тоді перші два цикли проходять зовсім інакше. 

1. Виховання в родині гнітюче. Головна переміна тут, роль батька грає Аїд, володар Підземного світу, він невидимий, але при цьому небезпечний. Такий батько шукає своє місце в житті, або безвільно тече за течією і не має жодних амбіцій, вони мертві. Діва носить на собі лик меланхолії* (Меланхолія — важкий, похмурий, сумний настрій, сум, туга.) 
2. Трапляється травматична подія – переїзд, смерть, розлучення в родині, і тоді юна дівчина стає нареченою смерті. І її лик носить маску депресії.*(форма переживання горя, психічна хвороба). В такому стані немає бажання діяти, помирає радість, життя здається безцільним, а власне самовизначення проходить з ролі Жертви. 
3. В залежності від того, в якому віці Персефона пережила психотравмуючу подію, буде залежити її здатність перетворитись у володарку Підземного світу. Можу зробити припущення, що чим раніше, тим більш зануренішою в роль Жертви стає Персефона; можливості до подалання депресії зменшуються. Особливо, якщо в її оточені немає підтримки від значущих людей чи ті теж переживають наслідки цієї психотравмуючої ситуації. Варто зазначити, що даний цикл проходить так у тому випадку, коли ще не розвинені інші рольові архетипи, а даний архетип має підгрунтя в родинному вихованні. 

Таким чином, дівчина ідентифікує себе з архетипом Персефони, впадає в депресію і життя проживає з позиції володарки Підземного світу. Допомогти їй вийти зможе, як у міфі, провідник Гермес, роль якого в наш час грає психолог, незалежно від статі останнього.