ДИТЯЧА ДРУЖБА ЗА НЕТИПОВИМ СЦЕНАРІЄМ

Обговорюючи минулого разу дитячу дружбу, ми торкнулися лише питань зміни цього поняття з віком малюків.

А от як же бути власне з вибором друзів? Чому дитина прагне спілкування саме з тим чи іншим приятелем чи подружкою? Давайте поговоримо зараз про це. І насамперед – про ті випадки стосунків, які зазвичай найбільше батьків дивують – про дуже контрастну дружбу, наприклад, між дітками із суттєвою різницею у віці або між дівчатками та хлопцями.

Юля + Рома =?

        • Дружба між хлопчиком і дівчинкою

Років до трьох дітлахам все одно, хто грає з ними поруч - хлопчик чи дівчинка: головне, щоб було весело. Однак вже після 3-4 років малюки починають віддавати перевагу друзям однієї з ними статі, граючи переважно «компаніями»: дівчатка - в свої дівчачі донечки-матері, хлопчики - в свої  хлопчачі війнушки.

У цьому є сенс - дитина починає відчувати себе істотою певної статі, їй необхідно визначитися, в якому вона «таборі» і освоїти повадки тих, хто з нею, скажімо так, однієї крові. І дівчатка, і хлопчики в іграх імітують типові заняття дорослих тієї ж статі, «вивчаючи» відповідні ролі і практикуючись в них - особливо це стає важливо в 5-6 років, в період так званої едіпальной фази - пори ідентифікації себе з батьком або матір'ю.

У цьому віці ігри вже не просто розмежовані на дівчачі та хлопчачі - обидві «сторони» вважають неприйнятним для себе виконувати «чужу» функцію, тому навіть якщо компанія хлопців грає в «професії» - хлопчик буде грати тільки належні йому ролі - льотчика, мандрівника, автогонщика, уникаючи традиційно жіночих: бути нянями, вчительками і куховарками, швидше за все, погодяться тільки дівчатка.

У молодшій школі ці відмінності трохи відходять на другий план, діти в більшості своїй «мирно співіснують на одній планеті», проте років в 10-11 хлопчики й дівчатка знову опиняються в двох різних «світах», протиборство між якими закінчується лише із закінченням підліткового віку , змінюючись прагненням до гармонії і взаємодії.

Однак загальні тенденції - одне, а дружба між конкретними хлопчиками і дівчатками - зовсім інше. У будь-якому віці може утворитися «парочка», відносини в якій ґрунтуються саме на дружбі, спільних інтересах, і такі дружні зв'язки бувають навіть міцніше, ніж у приятелів однієї статі - інакше ці відносини просто не витримали б випробування глузуванням і нерозумінням з боку ровесників.

До таких пар (хоч в садочку, хоч у школі) дорослим слід ставитися уважно, не кепкувати, не тренуватися в дотепності на їх рахунок і не захоплюватися «далекосяжними» матримоніальними прогнозами - адже дитячі душі так легко поранити... Будемо ж делікатні в таких питаннях.

І окремо хотілося б зупинитися на випадках «гри на чужому полі», коли хлопчик грає лише з дівчатами, причому в їх же ігри, виконуючи саме жіночі ролі - наприклад, возиться годинами з ляльками в компанії подружок. Дорослим слід добре задуматися про роль чоловіків у родині, про те, чи достатньо спілкується такий хлопчик з батьком, дідом, і наскільки вагомим є авторитет чоловічої половини в сім'ї... Також важливо продумати, чому хлопчик уникає конкурентних відносин із собі подібними і грає на завідомо комфортних і безпечних умовах для себе в дівочому оточенні – так буває у занадто суворих і вимогливих батьків, які придушили й занизили самооцінку сина, і він уже не вірить в те, що може витримати конкурентну боротьбу там, де треба «тримати удар».

Все сказане відноситься і до дівчаток, що цілими днями ганяють у футбол з дворовими хлопцями - батькам також необхідно чесно відповісти собі на питання, чи не занадто вони хотіли хлопчика, чи не замало спілкування у дівчинки з мамою і чи не занадто прохолодні у них відносини. Також треба розібратися із спеціалістом, як слід розвивати особистість дочки, щоб все ж сформувати в ній жіночність.

Питання про неправильну статеву ідентифікацію нехай вас поки що не турбують до підліткового віку - невизначеність ролей допустима ще навіть в пубертаті, проте все ж слід мати на увазі, що виховний стиль слід дещо переглянути.

Старші-молодші ....

 • Вік друзів

Як відомо, більшість дружніх відносин зав'язується між ровесниками, плюс-мінус рік-два. Цьому сприяє той факт, що перші дружні зв'язки формуються в колективі дітей одного віку - в групі садка, в класі, в загоні літнього табору. Однак буває і по-іншому: адже друзів знаходять і в дворових компаніях, і в гуртках-секціях, і навіть в лікарняній палаті. І вже там вік не завжди збігається.

Коли друзі практично одного віку - питань у дорослих практично не виникає: дружба в цьому випадку формується у дітей на умовах рівності, спільності інтересів, ігор, захоплень.

Однак бувають ще й «особливі» переваги - коли дитина не в силу обставин, що склалися, а спеціально вибирає собі в друзі дівчат чи хлопців з істотною різницею у віці.

Якщо це дружба з більш старшими, пояснень найчастіше два.

Перший - коли дитина вирощена дорослими і не звикла спілкуватися з ровесниками (відповідно, інтереси, погляди і навіть лексика у такого малюка - немов у маленького професора, йому з ровесниками нудно, та й їм з ним незатишно). Тоді серед фаворитів будуть приятелі старшого брата або сестрички, старшокласники або більш дорослі діти батьківських друзів.

Другий варіант - дитина рано починає розуміти, що доросла компанія буде менш вимоглива і прискіплива до нього, що йому будуть сприяти, «вести» за собою. Якщо дитині необхідний саме такий стиль відносин - вона буде шукати тих, хто візьметься з ним «возитися», допомагати, «протегувати». Тут батькам потрібно бути уважними: добре, якщо це буде компанія з соціально прийнятними орієнтирами. А якщо ні?

А ось якщо ваша дитина, навпаки, прагне спілкуватися з малюками, то не виключено, що таким чином вона хоче самоствердитися в ролі лідера, «ведучого», «головного» - в разі, якщо ця роль не далася йому в компанії однолітків. Це непогано, головне - стежити, щоб ваш маленький лідер сіяв серед малюків розумне-добре, вчився бути відповідальним і дорослим, а не правив ними як король на грунті сили і страху.

Є й інший сценарій, характерний більше для дівчаток: саме вони люблять возитися з маленькими, і це нормально - такий їхній природний інстинкт, і маленька панночка в цьому випадку приміряє на себе роль мами, вчительки - словом, старшої жінки. Таку дружбу варто заохочувати - дівчинці ці навички завжди знадобляться.

Ну а в наступних матеріалах ми поговоримо про втручання дорослих у дитячу дружбу, про «неприємних» друзів та про сварки й примирення.  Рада вас бачити на своїй сторінці!

З повагою, дитячий і сімейний психолог Наталія Царенко. При потребі ви завжди можете отримати приватну консультацію!

Опубликовано 2020-10-01 в 14:07:00