Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 2 hours тому: «Виходячи з того, що Ви написали, у Вас багато сильних сторін, але через низьку самооцінку Ви не вмієте правильно презентувати себе. До того ж, для тихих та спокійних людей співбес»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 1 day тому: «Вітаю. Погоджуюся з колегами: справа не лише у листуванні. Найголовніше, чи можете ви довіряти цій людині. Бо довіра це основа близьких стосунків. Без неї шлюб швидко перетворюєть»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 1 day тому: «Вітаю! Я так зрозумів, що у Вашої доньки проблема - цитата: «залежність від трейдингу на криптовалютних біржах» Шкода, дуже співчуваю і розумію Вашу стурбованість. цитата: «Н»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: rather not to say Age: 22

Як вийти з цього ступору

Мені 22, я закінчила навчання на бакалавраті цього року, буду вступати на магістратуру. Я ні дня в своєму житті не працювала, гроші мені дають батьки, коли хочу щось купити мушу просити в них. В той час мої одногрупники працюють, мають навіть власні бізнеси подорожують і купують дорогі речі. Я ж ні разу не була закордоном і дорогі речі мені купують батьки. Воно ж мабуть приємніше, коли ти заробив і купив те, про що мріяв. Окрім того, у мене нема друзів. На бакалавраті вчились дистанційно і ні з ким не вийшло потоваришувати. Магістратура ж буде в іншому місті і очно, що лякає мене. Бо я завжди була тихою, сором’язливою людиною, а з такими, рідко коли знайомляться. Очевидно я маю робити перший крок або бути відкритішою, але як це зробити я не знаю. Мабуть, я боюся осуду, бо те, яка я насправді може розчарувати інших. Для когось я можу бути не дуже, для кого мене може бути забагато і ніколи не знаходилась та сама людина, яка прийме мене такою як я є, хоча я звичайна, не відношуся до субкультур, щоб мені було важко знайти друзів по інтересах. Мене ніколи не булили за те що я була тиха, в школі в мене в старших класах теж не було друзів, але через мою соромʼязливість з мене не насміхалися, бо я могла постояти за себе.
Я би пішла на роботу, але це такий незвіданий досвід, щось настільки нове, що я просто боюсь. Я знаю кілька мов на високому рівні, і коли проходила співбесіди, то мій рівень завжди хвалили, але було оце «ви недостатньо енергійна для нашого колективу», «наш ментор невпевнений, що ви підходите для нашого шаленого темпу» і це мене так бісило, що я розчарувалася і вже більше місяця не пробувала. Мені пропонували викладати мови, що мені не подобається, але я пройшла співбесіду і мене не взяли теж. Тому я і розчарувалася.
У мене ніколи не було хлопця, ніколи не було подруги якій можна скинути мем чи піти погуляти. Я тупо не вмію дружити, мабуть. Одного разу коли я про це казала мамі, вона сказала «чи хотіла б ти мати друга такого самого як ти?» і я задумалася над цим і думаю так, хотіла б. Хоча зі мною важко спершу спілкуватися, потім я не зможу заткнутися. Але люди здаються на цьому першому етапі, коли я розморожуюсь.
Що можете порадити, аби здатись кращою для нового колективу на магістратурі? Щоб не було так як в школі, інакше я не витримаю. І що мені змінити в собі, щоб мене нарешті взяли на роботу?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?