Live:
question author 19 minutes тому: «[reply answer_id="390806"]Реакція на відповідь № № 390806 для Антоніна Богдановна Цурек[/reply] Була 1 подія в 12 років, коли хлопці в дворі під час ігр,такі як заморозка, козаки »
Антоніна Богдановна Цурек
Антоніна Богдановна Цурек 34 minutes тому: «Цікаво, коли це почалось, що саме цьому передувало? Може бути подія, якій ви не надаєте значення Також цікаво, що у вашій сім'ї всі люблячі, нема криків. Але чи можна бути собою? »
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 8 hours тому: «Доброго дня. Те, що Ви переживаєте через відсутність дітей у 35 років, цілком зрозуміло. Багато жінок у такій ситуації відчувають одночасно і бажання стати мамою, і страх перед »
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: nik64d Age: 17

Залежність

З 12 років я почала завдавати собі порізи. Спочатку це були незначні, дрібні подряпини. Я ходила до психолога, але продовжувала шкодити своєму тілу. Потім я припинила терапію і на деякий час зупинилася, проте через рік все почалося знову.
Я почала різати себе глибше і частіше. Був період, коли я щодня розрізала певну частину тіла до м’яса — спочатку руку, потім стегна, ікри, поки не було пошкоджене майже все тіло. Я рвала собі волосся через агресію та страх. Часто приймала велику кількість таблеток у надії не прокинутися зранку. Одного разу, змішавши всі таблетки, які знайшла, я випила їх жменею. Відчуття було таке, ніби я була під наркотиками, але я вижила.
Я припинила завдавати собі шкоди, коли війна тривала вже рік. Але ще через рік помер мій батько. Я стримувалася так довго, як могла. Ми переїхали в новий будинок, який залишив сильний слід у моїй психіці. У перший же день, коли я опинилася там, все, що я пам’ятаю, — я сиділа у ванній з лезом у руці, а вже за секунду мої ноги були в ранах. Червоний відтінок крові змішався з водою, запах металу заповнив ванну кімнату. Все було ніби в тумані. Я кинула лезо, не розуміючи, як це сталося.
У мене були спроби самогубства, але мене завжди встигали врятувати. Зараз я не завдаю собі шкоди вже більше року, але кожного дня в голову лізуть думки про це. Я хочу бачити, як кров стікає по моєму тілу, як з’являються нові, глибші шрами. Я люблю їх. Я стараюся стримуватися, але не знаю, як довго ще зможу.
Також у мене є проблема з таблетками, можливо, через минуле. Коли я бачу будь-які пігулки — від головного болю, болю в животі чи навіть антибіотики — я автоматично приймаю 4-6 штук, навіть не знаючи чому.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?