Відносини з чоловіком

Із чоловіком другі шлюби. Вважала, що знаємо ціну втрат та розлучень. Але в шлюбі зі мною повторилося те ж саме, про що розповідав про першу дружину (критика з його боку щодо побуту, все не так і все не те, погана мати, дружина, господиня), дорікав, що я квартиру купила не сама, а батьки, тому я її нібито не бережу (вважав подряпини на шпалерах, тд), «виховував» мого сина методом «пожеще» і так само точно критикою (невихований, лінивий, жирний ітд), зрозуміло, що підлітки іноді просто нестерпні, але для нього критика «поліпшує, покращує» і т.д. Я цього не витримала, здоров'я похитнулося знатно, подала на розлучення, змінила замки, попросила його з'їхати. Звичайно, перший місяць - я просто тварюка, вершу долі, руйную сім'ю, що він нічого жахливого не зробив, і що люблячі обов'язково прощають.
Кілька місяців дуже багато говорили, він визнавав свої помилки, образливі слова, сказав, що цей удар дуже сильно змінив його світогляд, що він зрозумів, яку прекрасну дружину втратив, як він любить нас, свою сім'ю. Просив мільйон разів вибачення, дати шанс і не руйнувати родину. Навіть погодився на собаку (я все життя мріяла, він був категорично проти, та й дочку вже не моржу, а він так і сказав "буде донька") вибрали цуценя-дівчинку, він навіть ім'я їй дав.
Спочатку він продовжував жити окремо (у квартирі мами, вона за кордоном), спочатку часу не було, потім друг приуеп їх ремонту забере-перевезу речі, потім у мами світло не відключають (в основному працює вдома, онлайн) і тд.
Минуло вже півроку, а тепер я все більше замислююся: може йому так вигідно? Сім'я є, перед друзями не соромно (вони теж лаяли його, коли дізналися про розлучення), дружина теж, для подружнього обов'язку приїжджає, клопоту менше. Нікому зауважень робити не потрібно, побут організований оскільки він завжди сам і хотів, тобто ідеально.
А тут мій ледар підліток з уроками, телефоном і вихованням, щеня з обписаними пелюшками ... ось тобі і "буде донечка", тільки "таточка" вирішив, що ну його на хрін ці пелюшки, прогулянки.
Ось тобі й сім'я, за яку ти так шалено боровся. Натомість каже "не хочу я тут жити один", "мрію засипати і прокидатися разом, як раніше". Але у кожного своє, виходить... сумно...