"Все хороше в мене вже БУЛО..."

Вітаю!
Колись давно, у юному віці, мене дуже дивували люди 40-50років,які поводилися так, ніби їхне життя скінчилося, які казали, наприклад, коли їм на святі бажали найкращого, щось типу "Все найкраще в мене вже було", або "хорошого вже не буде..." А тепер я їх розумію, бо почуваюся так само. Мені важко прийняти своє старіння, ще й на тлі війни. Я втратила дім, дуже дорогу нерухомість, нову таку я не зможу придбати. Багато цінних особисто для мене памятних речей. Домашніх улюбленців. Розпалися звичні звязки, бо хтось загинув, хтось пропав без вісти, хтось втік далеко, а ще багато травмованих,які не можуть або не хочуть спілкуватися. Заощадження розтрачені. Життєві сили підірвані. А тут ще й вікова криза. Ладно там зовнішність, красунею ніколи не була, навіть просто гарною, а от здоров"я втрачати дуже страшно та боляче. А що буде далі, ввзагалі страшно думати. В мене є близькі, які від мене залежать та потребують моєї заботи, треба якось вилазити, а як не зрозуміло ввзагалі...