Роздуми на тему психологічного насильства над дитиною внаслідок батьківського відчуження

» Батьки й діти » Роздуми на тему психологічного насильства над дитиною внаслідок батьківського відчуження.

Роздуми на тему психологічного насильства над дитиною внаслідок батьківського відчуження: історична довідка, сучасний стан справ, експертно-психологічний аспект розв’язання даної проблеми в умовах України.  

Автор: Коваль Наталія Леонідівна – судовий експерт-психолог, кандидат Міжнародної Психоаналітичної Асоціації  

Дана стаття була написана мною як передмова до українського видання книги Вєсти Співаковської «Голосніше, ніж тиша» (в російському виданні «Громче, чем тишина»). Ця книга отримала величезну зацікавленість у численних російськомовних читачів. Це історія про те, як дитина внаслідок розлучення батьків стає знаряддям помсти та маніпуляцій в руках одного з батьків, історія привласнення дитини одним із батьків, що має катастрофічні наслідки на подальший розвиток дитини, її відношення з найближчими людьми. Це типова історія, за типовим сценарієм, на який міжнародна психіатрична та психологічна спільнота звернула увагу ще у 80-ті роки минулого сторіччя, тема, навколо якої відбуваються палкі наукові дискусії з залученням прогресивно мислячих психіатрів, психологів, юристів, журналістів, тощо. В даній публікації я намагаюсь поділитись своїми роздумами з зазначеної теми саме з точки зору судово-психологічної експертизи.  

У даній книзі Вєсти Співаковської «Голосніше, ніж тиша» піднімається надзвичайно важлива і актуальна для сучасного світу тема завуальованого психологічного насильства над дитиною, яке здійснюється одним з батьків начебто з «благородною» метою - захистити дитину від іншого «жахливого батька» (родителя). Але жахливість іншого з батьків є лише у викривленому ненавистю сприйнятті колишнього чоловіка/чи дружини, який уявляється нікчемним носієм усіх людських вад. Такі дії по знеціненню колишнього партнера можуть призвести до психологічного відчуження дитини, коли дитина відвернеться від одного з батьків, який/яка її щиро любить, готовий багато чого дати, піклуватись про неї. Відвернеться з почуттями образи, чи навіть ненависті, та все життя буде переживати наслідки величезної психологічної травми відчуження.

У 80-ті роки минулого століття американським психіатром, судовим експертом Dr. Richard A. Gardner вперше було описано т.з. «синдром відчуження від батьків» (Parental Alienation Syndrome, PAS), і в подальшому навколо цього питання велися гарячі наукові дискусії. За визначенням Р. Гарднера «синдром відчуження від батьків» являє собою патологічний психологічний стан дитини, що виникає  внаслідок психологічного впливу одного з батьків з метою формування негативної установки до іншого з батьків, заплямування його, психологічного знищення його в очах дитини. Дитина стає активним учасником «сімейної війни» на боці одного з батьків. Інший же з батьків стає «мішенню» кампанії по відчуженню дитини. Сам Р. Гарднер, описуючи процес психологічного впливу на дитину, навіть використовує терміни - «промивання мізків», «програмування дитини». Формуванню психологічного відчуження дитини сприяють не тільки негативні висловлювання та негативні почуття одного з батьків на адресу відчужуваного батька-конкурента (наприклад, ненависть, ревнощі), але і психологічна прихильність і залежність дитини від ініціатора відчуження. В результаті, дитина сама починає брати активну участь в очорненні одного з батьків, віддано захищаючи іншого. Прийнято говорити про  PAS у випадках, коли відсутнє реально жорстоке ставлення до дитини з боку ненависного батька, чи матері.

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

Р. Гарднер звернув увагу на те, що відчуження дитини відбувається за певним сценарієм, та виділяючи основні ознаки PAS вказував, що внаслідок відчуження одного з батьків, дитина абсолютно знецінює його, своєю поведінкою демонструє повну непокору, лається на його адресу. Наводить непереконливі, чи навіть абсурдні «докази» своєму гніву, наділяє негативним змістом нейтральні висловлювання батька. Дитина переповнена «сліпою» ненавистю до одного з батьків, не проявляє співпереживання, а любов і відданість дістаються іншому, якого захищає будь що.

Р. Гарднер та послідовники звертали увагу на те, що той з батьків, що є ініціатором відчуження виявляє суттєву ваду у здатності опікуватись інтересами дитини, оскільки прагне маніпулятивно відсторонити іншого з батьків від виховання, сприяє розриву значимого психологічного зв`язку в житті дитини, відігруючи у взаємовідносинах власні афекти та образи на колишнього партнера. Прихильність дитини використовується ним для подолання почуття самотності, покинутості, пов'язаних з розставанням з колишнім партнером, а також як спосіб помсти (усвідомленої або несвідомої) колишньому партнерові. Позитивні почуття дитини до іншого батька є нестерпними для батька-відчужувача, а розставання з дитиною для зустрічей з ненависним колишнім партнером викликає інтенсивні почуття - самотності, покинутості, відчаю, злості.

Дослідники відмічають, що батько, який виступає ініціатором відчуження - не здатний побачити та відчути ситуацію з точки зору колишнього партнера та дитини, переповнений страхом за дитину, ненавистю та недовірою до колишнього партнера, не бажає визнавати власну відповідальність за ситуацію, що склалася або розділити її з іншим з батьків. Ініціатор відчуження не здатний розглядати дитину як окрему людину. З одного боку, вони надмірно захоплюються дитиною та прив’язують її до себе, з іншого – саме вони встановлюють правила, за якими буде жити дитина, оскільки краще знають, що для неї добре і що їй шкодить. Вони всю свою ненависть та зневагу спрямовують на колишнього партнера, проголошуючи, що це моя дитина, а інший з батьків є лише біо. матеріалом. Із захопленням та драматизацією підкреслюють, що у дитини немає батька/матері, що дитина сирота при живому батьку/матері. Здатність таких батьків до адекватного сприйняття реальності є сильно недостатньою та у своїй викривленій картині світу вони відігрують власні інфантильні конфлікти та дитячі травми.

Дитина, будучи жертвою батьківського протистояння, дуже тонко відчуває, хто є головним з точки зору її потреби до виживання, тому свої позитивні почуття від спілкування з небажаним батьком буде приховувати, розповідаючи тільки про негативні аспекти взаємин та побоюючись виглядати зрадником в очах «улюбленого» батька, відчуває себе зобов'язаним захищати його в будь-яких ситуаціях.

Дослідження показують, що зазначена ситуація має вкрай негативні наслідки на психологічний розвиток дитини. Дитина матиме занижену самооцінку, труднощі у вибудовуванні взаємин з оточуючими, здатності витримувати складні ситуації, психологічну залежність від «улюбленого» з батьків, може страждати від фобій, кошмарних сновидінь, гіперактивності, агресії, соматичних симптомів. Головною рольовою моделлю для його розвитку буде служити соціально неадаптований з батьків, що використовує власну дитину як знаряддя помсти у відносинах з колишнім чоловіком/чи дружиною і як «психотерапевта» для пом'якшення травматичного впливу «втрати» в результаті розлучення. Душевна травма дитини залишиться на все життя і в майбутньому без допомоги психолога, психотерапевта навряд чи зможе подолати власну глибоку травмованість завуальованим психологічним насильством, яке чинилось у відношенні до такої дитини.

На сьогоднішній день Всесвітньою організацією охорони здоров’я термін «відчуження батьків» введено в нову редакцію МКБ-11. Але слід звернути увагу, що діагностика батьківського відчуження є вкрай складною і відповідальною задачею. Вимагає високої кваліфікації від судового експерта-психолога та психіатра, уважного та відповідального розгляду даного питання, нейтральної позиції. Дане питання має вирішуватись в рамках судово-психологічної експертизи, чи комплексної психолого-психіатричної експертизи, яка проводиться відносно трьох осіб: матері, батька і дитини. Предметом експертного дослідження мають бути: психологічні умови виховання дитини, особливості її розвитку, індивідуально-особистісні властивості, глибинне ставлення до кожного з батьків в динаміці, характер прихильності до батьків, а також особливості взаємовідносин батьків між собою і кожного з них з дитиною в динаміці, вплив кожного з батьків на розвиток дитини, індивідуально-особистісні особливості батьків, реконструкція причини сімейного конфлікту та характер поведінки кожного з батьків до колишнього партнера та ін. Обов`язково в рамках експертизи мають аналізуватися об`єктивні матеріали у справі, в тому числі особисті звернення, скарги, пояснення сторін в рамках цивільної, а можливо і кримінальної справи; покази свідків; характеризуючий матеріал неформального змісту на кожного з батьків; рішення судів та органів опіки, що відображають динаміку процесу.

В сучасній психологічній літературі зазначається, що при вирішення питання щодо місця проживання дитини з одним із батьків, основним принципом є орієнтація на встановлення найкращих інтересів дитини. З метою виявлення найкращих інтересів дитини в ході психологічного дослідження мають бути встановлені:

• а) індивідуально-психологічні особливості дитини, інтелектуальна, емоційна сфера, актуальний психологічний стан та його причини, характер взаємовідносин дитини з кожним з батьків та характер прихильності дитини до кожного з батьків, ін.;
• б) бажання дитини щодо місця проживання, встановлення тог, чи є таке бажання дитини вільним, або дитина транслює позицію одного з батьків, яким чином бажання дитини пов’язане з взаємовідносинами батьків;
• в) індивідуально-психологічні особливості батьків, їх інтелектуальна, емоційна сфера, стиль виховної поведінки кожного з батьків по відношенню до конкретної дитини, характер взаємовідносин з дитиною та факти поведінки, що викликали у минулому погіршення психічного стану дитини, поважливе ставлення до дитини, або сконцентрованість на своїх відносинах з колишнім чоловіком/дружиною, здатність захистити дитину від власного емоційного невдоволення та роздратування, здатність до співпраці з колишнім чоловіком/дружиною, прийняття права на спілкування дитини з іншим з батьків, здатність вирішувати питання, що стосуються майбутнього дитини, виходячи не із власних переживань, а з потреб дитини, компетентно та відповідально та ін.;
• г) бажання батьків щодо місця проживання дитини. 

Важливо розуміти, що розлучення батьків завжди буде травматичним для дитини. Тому при вирішенні питання щодо місця проживання дитини перевага має бути надана тому з батьків, хто зуміє мінімалізувати негативний вплив розлучення на дитину.

На думку чеського психолога, знаного фахівця в області сімейних відносин та розлучень, судового експерта Dr. Eduard Bakalář (1934-2010 р.р.), з яким я мала честь бути знайомою та який був моїм науковим консультантом під час написання перших висновків по даній темі, найголовнішими критеріями, на які має спиратися судовий експерт-психолог при формуванні рекомендацій щодо місця проживання дитини - є особистісна зрілість батьків, готовність толерантно ставитись до колишнього партнера по шлюбу, здатність вирішувати питання, що стосуються майбутнього дитини, виходячи не із власних переживань, а з потреб дитини, компетентно та відповідально, здатність до рефлексії, до усвідомлення своїх внутрішніх конфліктів, слабих та сильних сторін особистості, істинних мотивів своєї поведінки, проблемних взаємовідносин з колишнім партнером по шлюбу. Це важливо, оскільки той з батьків, хто буде опікуватись дитиною, стане для неї рольовою моделлю ставлення до світу, людей, особисто себе. Також, критеріями першого порядку є ставлення батьків до дитини, повага до її особистості, емоційних проявів, прийняття права дитини зустрічатись з іншим з батьків, врахування того, наскільки батько/чи мати експлуатують прихильність дитини до себе.

Хочеться звернути увагу на те, що тема, яка піднімається в даній книзі, є вкрай актуальною, суспільно значимою, оскільки мова йде про психологічне благополуччя дитини, про її розвиток, формування і фактично психічне здоров’я. Питання, які потребують вдумливого вирішення відносяться не тільки до сфери грамотної експертної психологічної/психіатричної оцінки ситуації в цілому та кожного з осіб, а також значний об’єм проблем знаходяться в правовій площині, в тому числі і невиконання одним із батьків рішень суду.

Опубликовано 2020-03-31 в 00:13

Опубліковано на сайті 30-03-2020

» Батьки й діти » Роздуми на тему психологічного насильства над дитиною внаслідок батьківського відчуження.