Ангел для сестри (Хранитель моєї сестри) (Джоді Піколт). Коментар психолога.

» Психологічний аналіз кіно й літератури » смерть » Ангел для сестри (Хранитель моєї сестри)

Роман сучасної американської письменниці Джоді Піколт «Ангел для сестри» розповідає історію сім’ї, в якої старша з трьох дітей, Кейт, є невиліковно хворою. В будь-який момент її життя може припинитися.

Якщо після такого анонсу читач приготується вболівати за Кейт та супроводжувати її в боротьбі із хворобою, то на нього чекає несподіванка.

Адже головною героїнею в книзі є не старша, а молодша сестра, Анна. Яку народили саме  як донора органів для Кейт. Тому що ані батьки, ані рідний брат не вдовольняли  суворих вимог щодо генетичної ідентичності.

Батьки люблять Анну, вона для них не «набір запчастин», а люба донечка, молодша дівчинка. Але… Але ж сама Анна не приймала рішення щодо нескінченних медичних маніпуляцій та оперативних  втручань. Жодна дитина не просила, щоб її народжували.  Анна не є виключенням. Й у віці, коли діти цікавляться, звідки беруться діти, дівчинку займає питання, навіщо вони з’являються.

Коли тринадцятирічна Анна подає позов до суду, читач спочатку обурюється. Мовляв, як вона може! Адже задоволення позову надасть їй змогу самій розпоряджуватися своїм тілом та відмовитися від донорства. Адвокат перепитує, чи розуміє Анна, що стане із Кейт у випадку задоволення позову.

Та потім – знов несподіванка для читача. Історія роману розповідається з точки зору кожного з персонажів. Розглядається його очима. Який  же різний вигляд починає мати те, що спочатку здавалося безсумнівним!

Анна починає співпрацю із адвокатом з умовою, що їй не прийдеться виступати у суді. Але виступати все ж змушена й тут з’ясовується, що цей позов Анна подала на прохання Кейт. Яку дуже любить й не мислить і не хоче життя без старшої сестри. Та Кейт вважає, що на її прохання припинити лікування, яке спричиняє вже тільки муки, батьки не погодяться. Сама Кейт вже стомилася. Вона живе на 15 років більше, ніж прогнозували лікарі. Дівчина просто хоче «все це» припинити. З Анною вони є дуже близькими. Тільки Анна в змозі зрозуміти бажання Кейт. Й тільки з любові до сестри вона йде на цей позов. Тому що теж впевнена, що якщо сказати батькам правду (а саме матері), вони жахнуться й не погодяться.

Крізь увесь роман проходить, переломлюючись через життя героїв, питання про те, чи маємо ми право вирішувати за іншу людину. Як їй жити, з ким жити та як і коли їй помирати.

В романі немає однокольорово-«поганих» персонажів. Читаючи, ми співчуваємо кожному з героїв та переймаємося через те, що немає однозначної відповіді на це питання. Кожного разу людина вибирає, як саме відповісти на нього. Й кожного разу несе відповідальність за свій вибір.

Так, мати Кейт, Сара,  зробила свій вибір.  Але ще є чоловік, Джошуа, Анна, життя.  В той день, коли мати обіцяла Джошуа зняття брекетів й похід за футбольними бутсами, у Кейт трапляється рецидив.  Сара, яка багато років живе, наче на вулкані, сидить, не в змозі робити хай що-небудь.  В неї зрив. А для десятирічного Джошуа питання брекетів й футболу – це питання всього життя! Після його чергового «мама, ти ж обіцяла», Кейт  дуже рівним голосом говорить синові, що його сестра є серйозно хворою. « Я дуже шкодую, що через  це прийшлося відмінити зустріч із стоматологом та похід за бутсами. Але це зараз не є найголовнішим. Я вважала, що ти у свої десять років є достатньо дорослим, щоб розуміти: не все в світі крутиться навколо тебе» (с).  

Але ж Джошуа тільки десять! «Так, звичайно. Вона хвора, - сказав він. – Але чому ти не виростеш? Чому ти не можеш зрозуміти, що весь світ не може крутитися навколо неї?» (с).

Хіба можна тут стати однозначно на чий-небудь бік?

Драматичності історії кожного з персонажів додає те, що кожний з них мовчить про важливе в своєму житті.

Мовчить, стаючи «поганим»,  Джессі. Мовчить Сара, аж поки її прямолінійна сестра не говорить, що неможливо бути жертвою двадцять чотири години на добу. Та що Сара насправді не живе, а чекає, коли помре Кейт. Мовчить чоловік, непомітно для себе кожного разу знаходячи привід затриматися на чергуванні (він працює пожежником). Мовчить Анна, дозволяючи навколишнім думати, що це вона хоче припинити донорство. Мовчить адвокат Анни, прийнявши рішення не розповідати коханій дівчині про свою епілепсію. Розриваючи стосунки, він бачить в цьому вчинкові захист від життя з хворою людиною. Та тим самим прирікає людину, яка кохає його, на страждання. Дівчина вважає, що її покинуто та мучиться пошуком недоліків у собі.  Через багато років з’ясовується, що це справжнє доросле кохання. Факт хвороби не відлякує людину, а обурює факт недовіри, прийняття рішення без надання вибору.

Нестача сил та терпіння в Кейт, через яку вона просить сестру про позов, виявляється благом для прояснення стосунків інших персонажів. В процесі спілкування вони  починають по-справжньому розмовляти. Говорити про свої страхи, сподівання, уявлення про те, що є хорошим, а що – ні.

Фінал роману також є неочікуваним. Такий собі поворот сюжету на 180 градусів.

В книзі немає відповідей та вказівок на те, який вибір є правильним, а який ні. Автор мовою різних персонажів різними словами говорить про те, що вибір просто має бути.

Надання можливості вибору людині – це вияв довіри до неї та й до самого себе. Віра в те, що я зможу прийняти або зміритися із вибором іншої людини щодо її власного життя, як би він не відрізнявся від мого уявлення про правильність та норму.