Сімейна психологія

Привіт. Хочу попросити допомоги, порад щоб розібратися в ситуації.
Я жінка, 28 років, мати 2 діток, одружена. Мене і дітей зараз утримує чоловік. Я доглядаю за дітьми, займаюсь побутом, періодично також у вільний час займаюся підробітками (робота на дому). Фінансова ситуація в нашої сім'ї не дуже добра. Особливо ситуація ускладнилася з початком повномасштабної війни, коли я втратила найсуттєвіше джерело регулярного власного доходу. Я і далі шукала варіанти і хоч незначні суми, але заробляла. Проте мої власні доходи відносно цін і потреб сім'ї дуже сміховинні. Я старалась брати більш масштабні проекти щоб заробляти більше, але в результаті дуже важко давалась робота, я просрочувала дедлайни, часто хворіла і погано почувалась. Врешті я прийшла до розуміння що багато працювати в нинішній ситуації не можу та ніби змирилася з тим що маю крихітні доходи, а в основному сім'ю забезпечує чоловік.
Мені не дуже подобається бідне життя, але в принципі якийсь час так пожити я можу, тому що основна цінність для мене зараз це могти приділити достатньо уваги дітям, поки вони зростають і я їм потрібна.
З іншого боку морально важко в такій ситуації, я практично весь час без гривні в кишені і на картці, це стресово, і мабуть безвідповідально. Звичайно це обмежує, я не можу піти куди хочу, робити що хочу, повести дітей куди вони хочуть. Це для мене відкриття, що я можу жити і так. І якщо це тимчасові труднощі то нормально, але бачу що ситуація затягнулась.
Влітку я захотіла поїхати в інше місто до сестри в гості. Чоловік сказав що немає на це грошей, але я дуже хотіла бо ми безвилазно вдома цілий рік. Я наполягла і випросила щоб він позичив мені кошти, і ще деяку суму позичила в сестри, розраховуючи на те що з початком осені діти будуть вчитися а я зможу більше заробити і повернути. Поїздка мене розчарувала, але це теж було гарним уроком. В результаті в першу чергу в осінь я за зароблені кошти докуповувала що треба дітям для навчання та вкладалась в ремонт кімнати для старшого. До кінця місяця я повинна повернути борги, як домовлялись. Але ніякого ентузіазму для того щоб зробити, заробити, справитись. Я не можу зібрати себе докупи і зробити більше, ніж мінімум який я повинна по дому і дітям. Мене гнітить почуття несправедливості – чому на мені купа справ по дому і по догляду за дітьми, чому коли хтось хворіє, то я з дітьми, на канікулах теж я, коли чоловік у відрядженні то все на мені, але при цьому всьому я ще повинна заробляти. Розумію, він теж старається, але...

Доброго вечора. Дуже сильно втомилась. Не за останній день, а за останні два роки. Мене дуже втомлюють відносини з моєю родиною - як з моєї строни, так і з сторони чоловіка. Батько чоловіка, мати чоловіка, моя мати, моя сестра, чоловік - всі ці люди коли у мене виникають проблеми відносяться «холодно» до мене і говорять, що це «нічого страшного». А я хочу чути слова підтримки, або без слів, щоб просто мене обійняли. Не знаю як далі жити з цими людьми. І хочу почути добрі слова хоч на цьому сайті)

Я щось зовсім здав, і повода як такого нема а я не можу заспокоїтися.
Дружина змінила роботу, там в новому колективі дуже часто відмічають все, нещодавно дружина прийшла на обідню перерву з запахом (перегар) питаю «що там у вас знов» відповіла день народ
В вечері прийшла також з запахом, я їй кажу а пити обов’язково було там що заливають, вона відповіла що на днях народженнях люди відпочивають і я трішки для настрою випила всі п’ють так прийнято я і так не завжди з ними сиджу а тільки на днях народженнях і в загалі ц норм, сьогодні свято день вчителя, вони знову зібралися, поки вона прийшла я себе так на крутив що дихати важко було, прийшла твереза все норм, питаю в неї «а чого не пила» вона каже що ми з колегою домовились не пити до нового року. Мені ще гірше стало, там дальше новорічні свята та в суміш з днями народження. Як відпустити це все бо я так не витримаю а вона це не кине бо то її колектив
Мені каже щоб я завів друзів та й сам відпочивав пішов с кимось пива попив я б за тебе рада була а то сам ні з ким не дружиш і мені не даєш , але мені це не цікаво мені краще разом дома або кудись сходити.
Що робити? До психолога вже потрібно йти? Чи порадою якоюсь обійдусь