Сімейна психологія

Здравствуйте, прошу совет по поводу прошлого, которое в настоящем. Мне 37 лет, у меня есть девушка Ирина - ей 35 лет. У Ирины есть дочь, Катя, 7 лет, и бывший муж Олег. Они были в браке много лет и Олег старше Ирины на 20 лет - ему 55. Они много общаются по поводу Кати. Олег приходит забирать Катю через день. А еще Олег каждый день пишет и звонит по поводу Кати. Нужно сделать фотографию, Олег звонит спрашивает куда идти. У Кати случилась неприятность в школе, Ирина звонит Олегу чтобы это обсудить. Олег забыл забрать Катины туфли и звонит попросить их принести. Кате нужно настроить плейлист, Олег звонит спросить как это сделать. В общем наше общение с Ириной часто прерывается из-за звонка Олега по поводу Кати. И тут не придерешься - все общение по поводу дочери. Но на душе что-то не то. Ревности не чувствую, но чувствую себя некомфортно. Возможно чувствую себя незначимым, третим или даже четвертым лишним. Чувствую что хочу свою женщину, свою семью и своего ребенка. С Ириной говорил по этому поводу много раз. Она мне объяснила что общение с Олегом нужно только лишь по поводу ее дочери и из-за меня менять частоту их общения она не будет. Что делать? Я вмешиваюсь не в свои дела? Выход из данной ситуации только один? Спасибо.

В браке 10лет. Детей нет, мне 32, ему 38. Ссорились, расходились и снова сходились раз 5 минимум (из-за его матери 2-3раза). Есть свой дом, машина, работаем, вроде все есть. В последние 2месяца мы как чужие, ссорились очень, с криками. Он снова в порыве прокричал обидное Развод! Он стал меньше работать (оплата почасовая), денег меньше, уже и отложенные потратил на счета, бензин. Говорит, что не намерен вкалывать чтоб я только тратила! Я же тоже работаю, не транжира, все для дома. Ему не нравится как я пью кофе, что покупаю котятам дорогой корм...и почти все не нравится. Меня обижает его отношение, в ссоре говорю ему, что он не МУЖИК, балабол, что все его обещания - вранье, что он испортил все наше время. Вот мои фразы:
-ты не мужик!
- иди и нормально зарабатывай, ты же добытчик
- ты ведешь себя как чмо
- обманщик, все твои слова это лошь
- ты мне говорил, что будешь мной интересоваться, а тебя лишь теллеграм интересует
- ты хочешь заниматься хенд-мейд, тратишь деньги на материалы, но ты тянешь деньги из общей казны, сначала заработай а потом пробуй.
- твои идеи о изделиях ручной работы - это бред, никто не купит....
- ты обещал, что не станешь сводить меня с твоей матерью после всего! А теперь хочешь примирения??
Его фразы:
- ты постоянно за планшетом, играешь в игры, я устал!
- ты мало работаешь, пробуй еще найти подработок
- может уже пора простить мою мать?
- я не вижу смысла работать больше 6часов в день, я хочу проводить время с семьей
- значит, я не тот человек, который тебе нужен
- я хочу с тобой делать все вместе, а тебе это неинтересно
- давай разведемся, это не жизнь.
Я не знаю что это ....Я понимаю, что люблю его, он единственный мужчина в моей жизни. Из-за него я дважды бросала работу и уезжала к нему. Сейчас я на него смотрю с отвращением. Но понимаю, если я уеду от него, то буду плакать, тосковать. И он меня не вычеркнет. Что делать??? Мы оба упертые...мы помним обиды...мы не можем спокойно говорить (особенно я). Все ухудшилось, когда в соседний дом переехала его мать и брат. Он каждый день к ней ходит. Она всегда была против его брака и дважды способствовала разводу его брата. Я стараюсь вообще не говорить о ней при нем...Я очень морально устала, постоянно хочу спать и не могу спать. Я выгораю.

Мене бентежить питання, що можна зробити для того, щоб чоловік перестав маніпулювати сексом та близькістю? Адже за найменшої, на його думку, провини він мене карає відмовою в близькості, забороняє його обіймати. І ще й прямо говорить, що наступного разу будеш думати що робити або говорити. Це тобі таке покарання. При цьому у всіх інших питаннях він поводить себе як зазвичай, в гарному настрої, жартує, вирішує якісь побутові проблеми, розмовляє зі мною на різні теми, ділиться планами. Але коли я хочу наблизитися до нього як жінка, то відштовхує мене. Це відбувається тоді, коли я щось сказала не так, або подивилася не так, чи зробила щось не так, як би йому хотілося.Мене це ображає як жінку, мені неприємно відчувати ці емоції, в той момент, коли я хочу пригорнутися до нього, а він вважає, що не можна мені цього зараз дозволити, бо ти ж покарана.Як він каже, лише ж 2 дні пройшло, ти що забула, що ти покарана?Раніше я не помічала такого саме в плані близькості, але були інші, наприклад коли я фінансово була більш залежною від нього, то міг не дати грошей, коли я просила (але просила не для себе, а на потреби сім'ї), казав в мене зараз немає, подумай сама, розвивайся, щоб в тебе були гроші.І доводилося саме просити, причому по декілька разів на день, бо з першого разу він ніби не чув мене.Йому подобалося, коли я знову і знову підходила до нього попросити грошей, щоб купити необхідне в дім. Хоча я вважала і вважаю, що я не повинна була їх просити, бо він сам повинен був їх дати, як чоловік.Зараз я цього не роблю, бо працюю і мені вистачає грошей на власні потреби і потреби сім'ї, коли це необхідно. Від слова взагалі до нього з цим питанням не підходжу. Ще він любив мене карати ігнором і мовчанням. Мене це дуже виснажувало морально. Бо теж за найменшої провини, ну це наприклад сказала свою думку, яка не співпала з його. Це вже сприймалося ним, як те, що я дуже розумна. Раз ти така розумна, то не підходь до мене і не говори до мене більше. І міг мене просто тижнями ігнорувати, не помічати. Як наче мене взагалі не існує. Спочатку мене це дуже засмучувало, я постійно плакала, просила його так не робити, бігала за ним, навіть пробачення просила, хоча сама не знала за що. Але дуже хотіла, щоб все було добре.Але потім я перестала це робити, а просто спокійно займалася своїми справами. І він перестав себе так вести. Але тепер придумав нове покарання -відмовляти мені в близькості. Я вважаю, що таким чином мій чоловік мною маніпулює. Але для чого йому це? Як це змінити?