Депресія

Нещодавно зрозуміла , що багато років находжусь в депресії …І просто звикла жити таким життям ,ніяким ,просто пливеш по течії .Все це із-за важкого дитинства. Коли мені було 11 мої батьки розвелись і кожен хотів щоб я жила з ним ,а мені було важко вибрати і я ходила від одного до другого кожного дня ,це дуже ламало мене і тоді в мене почались думки про суїцид я багато раз напивалась таблеток і різала руки про це ніхто не знав , батькам було не до мене вони були дуже не уважні тому мені було дуже легко це все приховувати.Пізніше я почала втікати від цього всього в алкоголь десь в 14 і якось протянула до періоду коли в 16 спробувала траву… так ці всі роки я втікала від свого життя в якийсь інший світ ..Але тоді я не розуміла що це не нормально я думала що мій стан це норма.Зрозуміла я про це що жити більше я так не можу зараз в 19,коли знову повернулись думки про суїцид…
Декілька місяців я живу в тривозі та страху змінювати своє життя та пробувати будь що нове,мені дуже важко зробити якийсь вибір ,будь який просто я не можу визначитись і все .Наприклад ,я находжусь в відносинах і розумію що вони нищать мене …Хлопець зрадив мене ,а я пробачила ,курив цілий рік відносин траву а я надіялась що він зміниться і перестане він просто нищив мене своїм ставленням до мене та вчинками ..а я не могла це закінчити і зараз зрозуміла чому ,я боюсь залишитись сама, ми живемо разом і якщо я втрачу його я не буду мати де жити ,мені комфортніше це все терпіти ніж починати все з 0. я з 17 років працюю та заробляю на життя сама, кожного разу шукаючи якусь роботу та житло і в даний момент я розумію що більше не витримую цього всього ,останній рік життя я почала приймати наркотичні речовини ,зупинило мене тільки схуднення до 36 кілограм … зараз я не втікаю в те все ,але мій стан жахливий ,два дні тому я знову різала руки бо зрозуміла ,що хлопець хоче розійтись .Я не бачу ні сенсу жити і не маю навіть сили .
До психолога я збираюсь вже декілька місяців але ніяк не можу наважитись маю велику проблему говорити ,навіть в відносинах за рік часу я не відкрилась повністю ,мені ніхто не навчив це робити і все своє життя я дуже закрита людина..важко мені дається відкриватись
Я розумію що такі проблеми не вирішуються тут ,але втратила надію на все і це єдине місце куди я можу написати або розповісти бо просити допомогу я не маю в кого …

Депрессія бувала рідко. Накопичелось багато складних ситуацій як фізичних так і психологічних. Тепер вона постійна вже непомятаю коли щиро посміхався. Постійна тривога. Поганий сон та апетит. Працюю тільки шоб не сидіти вдома. Важко бути наодинці

Доброго дня!
Моя проблема заключається в тому, що останнім часом я сама себе не впізнаю. Зовсім немає ні сил ні бажання щось робити. Все дратує, якісь перепади настрою. До цього моменту все було нормально, жила собі й раділа життю, а зараз наче напасть якась. Об'єктивно в мене все добре: я достатньо сплю і відпочиваю. В сім'ї ніяких проблем, з роботою також. Спілкуюся з друзями, маю час на себе. Збираємося на відпочинок через 2 тижні. Здавалося б живи й радій, а замість цього хочеться або плакати, або агресувати на всіх, або просто лягти й не рухатися. Як вийти з цього стану? Чи є якісь практики, за допомогою яких можна себе встряхнути?