Почуття й емоції

Добрий вечір
Я чайлдфрі.В моєму світі нормально не хотіти дітей.Я нормально відношусь до тих хто хотять,але ті хто хотять або у кого вже є діти не розуміють мене.Зазвичай більше всього можна почути це від родичів, які говорять : « я тобі не кажу зараз я кажу в 30-40 год». Деякі люди майбутню мене тридцятирічну задовбали : в 30 років ти повинна те се.Обвиняють в молодості типу «ви нічєго нє панімаєте. Ви єщо дєті» І доводять до істерики.Хотя самі живуть : бухають , спиваються , ніщета , скандали.І «дєті» я для них ліш потому шо не курю , не п‘ю ніде не шляюсь і маю завжди свою власну думку , яка відрізняється від їхньої і це для них поводи .Я вважаю , що я дитина тільки для своїх батьків і то вони відносяться на рівні до мене , а для родичів я постороння людина,якій не цікаві їх совєти як жити.Я і так не впевнена в собі , а тут ще й говорять свій брєд.Хотя я знаю чого хочу по життю , знаю хто я,але ці люди навнушали мені різного, що я відчуваю себе неповноцінною,дивною,навіть те що я не людина ,а інкубатор.В мене іноді таке враження,що вони не вважають мене за особистіть і людину зі своїм світоглядом і бажаннями.То я для них не правильно реагую коли до мене ліз мужик і указував ,що робить.Я цього мужика послала.Я не можу сидіти голову опустить і слухать ,як п‘яне мені шось варнякає ,а тітка сказала ,що я сильно емоційно відреагувала і не так сприймаю все , а я вважаю, що правильно зробила .Тепер я не можу жити і спокійно братись до чогось і будувати своє життя.Після їх слів в мене все обезцінюється, всі мої нрави, хоббі.В мене таке враження , що навіть коли жінка буде щасливою, працювати на хорошій роботі, їздити по світу , мати друзів ,може і чоловіка який її підтримає ,то їй все одно будуть говорити : «коли заміж?а дітачки?».І я не знаю , що мені робити в мене все обезцінилось і я себе навіть ненавиджу за такий світогляд .Хотя розумію , що це внушили.

Усім доброго часу доби. Маю таку проблему, як ревнощі, чи то самонавіювання. Я познайомилася з чудовим,уважним хлопцем, і все було б добре, але іноді мені здається що у нього є інша,не так інша, як хочу щоб він всю увагу приділяв лише мені. Хоча з однієї сторони він достатньо часу приділяє мені, ми розмовляємо про все, стараємося підтримувати один одного, але тут знову моя ревність, ти на роботі, ти спілкуєшся з іншими жінками - кажу я йому. Так, я знаю що це лише робота, і так ревнувати не можна, але що мені зробити зі собою, можливо можна щось порадити то я буду дуже вдячна, а то я й сама втомилася від своїх ревнощів

у меня есть почти все симптомы пограничного расстройства личности,но когда я говорю об этом кому то , с меня смеются и говорят что я всё придумала.
у меня постоянно меняется настроение от крайности в крайность, если пол часа назад я плакала и думала ,что ничего в моей жизни не имеет смысла, то сейчас я танцую перед зеркалом в ванной и пою западный рэп. не могу контролировать свои эмоции. постоянно думаю что все осудять меня за внешний вид или засмеют. ещё у меня занижена самооценка и я постоянно сравниваю себя с другими людьми. планов на жизнь нет , у меня была попытка суицида больше года назад, после чего мне стало намного легче и я даже полюбила жизнь,но потом опять появились суицидальные мысли. раньше я резала руки и ноги , но потом не могла носить футболки и шорты летом и решила прекратить. мне нравилось смотреть на кровь и шрамы тоже считаю красивыми , мне почти не больно это делать,ну не суть. я не знаю что со мной, это пройдет когда я стану старше ? не хочу жить с таким восприятием мира и испытывать такие негативные эмоции от вещей которые не могут зацепить других. ещё мне самой иногда кажется что я всё придумала и такое со всеми... но я могу заплакать если кто-то начнет плямкать или громко дышать возле меня, не могу слушать голосовые сообщения и меня бесят почти все окружающие меня звуки. ещё я в плохих отношениях со всеми близкими , не знаю как они меня терпят. и есть ещё куча всякой фигни которая меня тревожит,но думаю что я и так много написала, мне просто нужно было выговориться)